Дежавю: на Полтавській ОДТРК “Лтава” ностальгують за Партією регіонів

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Відверто скажу, не мала наміру про це писати. Але після ток-шоу «Відверто про…», що було в ефірі Полтавської ОДТРК «Лтава» увечері 27 лютого,  неочікувано багато подзвонило активістів полтавського Євромайдану, які риторично запитували: «Людмило, невже ми за це боролися під час Революції гідності?» Люди щиро обурювалися. І я їх розумію…

А передісторія цієї програми така. Одна з найактивніших полтавських євромайданівців, голова Спілки «Полтавська громада» Віра Маслак письмово звернулася до гендиректора ОДТРК «Лтава» М.Ляпаненка з пропозицією: у найближчому ток-шоу обговорити актуальні для суспільства питання люстрації та перезавантаження влади на місцевому рівні.

Як не дивно, але М.Ляпаненко, який у датованій 19 лютого заяві про вихід з членів Партії регіонів написав, що просить вважати датою виходу… День святого Миколая 19 грудня, дав добро.

Щоб полегшити роботу телевізійників, Віра Миколаївна запросила активістів Майдану – підприємців, пенсіонерів, юристів, лідерів громадських організацій, журналістів, представників «Правого сектора» – усього 15 осіб, відповідно до кількості «посадкових» місць у студії.

Утім, коли почали розсаджуватися, прийшло ще кілька осіб, яких, як виявилося, запросив головний редактор телебачення Анатолій Мішин (він же – ведучий), не попередивши про це Віру Маслак, що не зовсім порядно. Вона б же тоді зменшила б кількість своїх запрошених і безумовно, погодилася б на пропозицію Мішина.

Деякий час всі чекали Євгена Лопушинського, без якого Мішин не починав запис передачі і якому вочевидь відводилася якась важлива  роль. Лопушинському було зарезервовано місце за столом, де сидять ті, кого умовно називають експертами (бо у них постійно включені мікрофончики). Спочатку Євген там і сів, але потім чомусь передумав і зайняв місце, де сидить аудиторія, «серед мас» (там мікрофон дає асистент).

Почали говорити про люстрацію на місцевому рівні. Лопушинський представився модератором полтавського Майдану, хоча абсолютно всі виступаючі називали свої посади, а не функції на Майдані. Не розумію, невже Євген соромиться того, що він помічник-консультант народного депутата від БЮТ Валерія Головка (державна служба, оклад 4500 грн., пенсія – 80% від окладу).

На думку Є.Лопушинського, з люстрацією поспішати не варто, а провести її місяців так через три.

Я єдина заперечила йому, бо вважаю, що зараз кожен день – на вагу золота. Через якийсь тиждень буде призначений новий голова ОДА, котрий за два-три тижні перетрусить кадри на обласному рівні. Тож скажіть, кому буде потрібна люстрація через три місяці, як всі у виконавчій владі вже будуть призначені?! Саме зараз, доки призначення ще не почалися, люстраційний комітет має працювати на повну силу, щоб надати новопризначеному губернатору рекомендації стосовно конкретних кандидатур.

Що це? Нерозуміння чи лукавство з боку Лопушинського? Залишаю на розсуд читача. Та певно, хлопець знав, що казав. І це ще добре, якщо він озвучував лише власну думку…

Далі в ході ток-шоу Є.Лопушинський зовсім поза темою передачі «наїхав» на мене з обвинуваченнями в незаконній діяльності. Мовляв, Кучеренко – не депутатка, але посміла внести пропозицію на останній сесії облради про висловлення недовіри гендиректору ОДТРК «Лтава» Ляпаненку і головреду «Зорі Полтавщини» Гриню.

Я розумію, що Ляпаненко – колишній шеф Євгена, але хіба гоже активісту Майдану, помічнику депутата від БЮТ «підписуватися» за Ляпаненка зараз… Отож полтавці й питають, невже вони стояли на Майдані за те, щоб «модератори» Майдану захищали посіпак поваленого режиму? Чи «фарбованих лисів» самих треба пропускати через люстрацію?

Утім, очевидно, місія Лопушинського й полягала в тому, щоб спробувати дискредитувати журналістку-правозахисника Людмилу Кучеренко на всю область, бо ведучому «Лтави» Мішину це якось не з руки. По-друге, знаючі люди кажуть, що у Лопушинського є й особистий мотив кидати грязюкою в мене (для чого його, мабуть, і запросили в ефір), бо нібито він сам ду-у-уже хоче на місце Ляпаненка після його звільнення. Ось таке «майданівське братство по-полтавськи»…

Є.Лопушинський увійшов і до ради полтавської ГО «Майдан». Тільки й там чомусь приховав свою дотичність до політика, записавшись – від «журналістської спільноти».

Тільки коли я як президент обласного медіа-клубу організувала зібрання прес-корпусу для підписання заяви проти «диктаторських законів 16 січня» та побиття журналістів «беркутівцями», цю заяву й по сьогодні так і не спромігся підписати той, що від «журналістької спільноти», хоча про це показали сюжет дві місцеві телекомпанії, написало кілька газет, а в Інтернеті цю інформацію багато разів перепощували, а підписання тривало понад тиждень.

До слова, про Женю – в якості модератора (ведучого) Майдану. Бувало, прийдеш у мороз на полтавський Майдан, просиш-просиш Євгена надати можливість виступити журналісту-правозахиснику, бо є що людям сказати, а він так мікрофона й не дасть. І так не один раз і не двічі…

А коли 24 січня активісти Майдану йшли на перемовини до Удовіченка, він з якогось дива вирішив, що має право забороняти мені туди йти, сказавши, що (на його думку) я мало на Майдані простояла. Звісно, я не тільки пішла, а й успішно промодерувала зустріч: тоді ми вперше офіційно заявили губернатору О.Удовіченку вимогу Майдану – піти з посади і вийти з Партії регіонів.

А Євген чомусь палко дякував губернатору. (Мабуть, звичка у хлопця, бо до цього він був прес-секретарем голови ОДА В.Асадчева, а до того працював на провладній ОДТРК «Лтава» й добре знає, як там не допускають в ефір опозиційних громадських діячів тощо).

Та на відміну від Євгена у мене є підстави вважати, що я сумлінно виконую свій громадянський і журналістський обов’язок під час Революції гідності. Оце сьогодні підрахувала, що від початку грудня написала й підготувала 70 матеріалів. Цікаво, скільки й що написав Женя як журналіст? Люди дякували мені за статті –  правдиві, об’єктивні, бо на жаль, комунальні та державні ЗМІ відстоювали точку зору влади й ігнорували гарантоване Конституціє право громадян право на неупереджену інформацію. І на відміну від Євгена, який сидить на хорошому окладі, я працюю безкоштовно, на ентузіазмі. Як і 99% активістів Євромайдану.

Здивував і Анатолій Мішин. Таке враження, що головний редактор не визирає у вікно, не дивиться телевізор, а тому й не знає, що Януковича більше немає. Адже під стінами ОДТРК «Лтава» не один раз проходили велелюдні мітинги з вимогою відставки Ляпаненка та припинення цензури на полтавському радіо й  телебаченні.

З якогось дива Анатолій в кінці передачі висловив жаль, що в студії не було представників Партії регіонів і пообіцяв запрошувати їх надалі.

Я трохи зі стільця не впала, таке почувши! Бо немає вже на Полтавщині Партії регіонів!!! Ще 20 лютого О.Удовіченко повідомив про ліквідацію Полтавської обласної організації Партії регіонів та всіх її низових структур.

Це що? Неприпустима непоінформованість головного редактора телебачення чи така невимовна ностальгія за регіоналами?! Як же вони остогидли полтавському глядачеві за останні чотири роки! Коли не включиш «Лтаву» – одні й ті ж спікери від ПР «гонять пургу»!

І останнє. Практично у той же час, що й «Відверто про…» по львівському телеканалу «ZIK» йшла передача, де в студії обговорювати ту ж тему, що й ми – люстрація, перезавантаження влади.

І так прикро було бачити разючу різницю між «у нас» і «у них». Бо там – громадянська позиція й блискучий рівень ведучого, аудиторія – однодумці, які не «топлять» в ефірі один одного й не висловлюють контраверсійних дурниць…

Людмила Кучеренко

P.S.  Дехто з майданівців пропонує, щоб колектив  ОДТРК «Лтава» сам визначився з менеджером – генеральним директором. І у мене виникає асоціація з середньовічними знатними китаянками, яких з дитячих років взували у дерев’яні колодки, щоб нога не росла – тоді було так модно. Але скаліченими ногами вони ходити не могли, їх потім все життя носили слуги.

Чи зможуть «ходити» ті підлеглі Ляпаненка, яких він морально калічив роками й десятилітями, доки керував «Лтавою»? Відповідаю: не зможуть. І вибиратимуть собі подібного.

Колектив повинен очолити авторитетний журналіст, який своїм життям і своєю творчістю довів свою «прямостоячість» і має громадянську гідність.