Загальні висновки:
Новий президент включається в комунікації із західними партнерами, обіцяючи знайти підхід до адекватних переговорів з Росією. Донбас стрімко деградує до стану сірої зони із постійно триваючим збройним протистоянням, провокуючи посилення протистояння і руйнування інфраструктури регіону. Український уряд нарешті проводить прозору газову політику із жорсткими вимогами до Росії, включаючи обґрунтування оплати за газ та готовність до відстоювання своєї позиції в міжнародних судах.
Міжнародний старт Петра Порошенка:
Зустріч новообраного президента України Петра Порошенка з президентом США Бараком Обамою 4 червня в Польщі під час святкових заходів з нагоди 25-ої річниці перших демократичних виборів у Польщі після падіння комуністичного режиму має високі шанси відкрити нову сторінку у відносинах України і США. Одне з головних очікувань українського суспільства від Порошенка є динамічна і швидка європейська інтеграція, а також плідні та ефективні стосунки із США. Українські громадяни сподіваються, що Порошенко зможе провести динамічну модернізацію України, використовуючи західні підходи, досвід і допомогу. Відтак, у нового українського президента крім кредиту довіри в Україні є високий кредит довіри і на Заході. Зокрема, 6 червня Порошенко також запрошено до Франції на святкування ювілею висадки союзників у Нормандії.
Ефективність імплементації європейських стандартів в Україні, а також цільового використання західної допомоги значною мірою залежатиме від кадрової команди нового президента, яка відповідатиме за міжнародну політику і комунікацію з основними світовими гравцями. Їм також доведеться знайти відповідь на виклик відновлення контактів з Росією не зважаючи на нинішні умови загострення ситуації на Сході України. Динамічна євроінтеграція, ефективне використання допомоги США та відновлення контактів з тими російськими елітами, які здатні на адекватні переговори, можуть закласти підвалини формули успіху нового українського президента.
Донбас швидко перетворюється на Сомалі:
Затягування антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях демонструє неможливість стрімкої «зачистки» Донбасу від терористів без суттєвих втрат з української сторони. Підрозділи Збройних сил України, Національної гвардії та добровільних батальйонів у її складі все краще починають взаємодіяти і координувати свої зусилля, хоча ціна цього досвіду вкрай висока. Відбуваються нові набори добровольців до батальйонів у складі Нацгвардії, а також збільшення матеріальної підтримки зі сторони держави українських силовиків. Тим не менш, насиченість регіону високопрофесійними російськими найманцями (вже присутні щонайменше 2 тисячі бойовиків) з найсучаснішими збройними системами з РФ, на жаль, приводить і надалі приводитиме до важких втрат серед українських силовиків. Терористи і бойовики все активніше використовують цивільних, особливо дітей та жінок, у якості «живого щиту». Інфраструктура Донецької і Луганської областей продовжує стрімко руйнуватися, що невдовзі призведе до великих потоків біженців, які наразі дещо перевищують 50 тисяч осіб.
Водночас, провали у координації між підрозділами АТО та, наприклад, прикордонниками терміново потребують кадрових чисток в керівництві Збройних сил та Генштабі, усуненні безініціативних та безвідповідальних офіцерів, які неспроможні працювати в умовах війни. Без перекриття державного кордону України, що неможливо без оперативної допомоги збройних сил і Національної гвардії, ситуація на Донбасі надалі залишатиметься вкрай важкою, перетворюючі Донецьку і Луганську області на українське Сомалі з повним «джентльменським набором» заходів від російського терористичного інтернаціоналу.
Газові маневри України:
Український уряд нарешті розпочав хоча б якийсь газовий торг з Росією, висуваючи жорсткі зустрічні вимоги, а не сліпо виконуючи усі забаганки Москви. Оплата Росії 786 мільйонів доларів за газ лютого-березня 2014 року є підставою для конструктивних пропозицій Кремлю щодо подальших газових відносин. Самі переговори Україна проводить у тристоронньому форматі з ЄС та Росією, що надає Києву не лише підтримку ЄС, а й позиціонує Україну як учасника європейської енергосистеми. Демонстрація українським урядом компромісних кроків, підтримки ЄС, а також чітка позиція щодо верхньої цінової планки, яку Україна готова платити за російський газ (на рівні 350-380 долларів за тисячу куб. м., хоча оптимальною була б попередня ціна в 268 дол. за тис. куб. м.) є тим аргументом, який Росія може сприйняти.
Практикою доведено (наприклад, Литвою в суді), що лише жорсткий підхід, а не прохання і побажання, можуть примусити Росію до поступок в енергетичній сфері. В даному контексті готовність України подавати позов проти «Газпрому» до міжнародного арбітражу в Стокгольмі значно більше важитиме для Москви, ніж «дружні відносини» між двома сторонами.
