З Галушкою ми познайомилися на Холодному. Це на самому південному кордоні із Росією. Цей прикордонний пункт витримував низку ударів та обстрілів. Як розповідали військові – били з-за кордону, бійці навіть бачили точку, з якої по них гатили – не більше кілометра вглиб російської території. Але, кажуть, відповісти достойно не могли. Їх би одразу звинуватили у порушенні кордонів з усіма відповідними наслідками.
23 серпня ми приїхали до Холодного через кілька годин після мінометного обстрілу. Довкола курився дим, кругом – розкурочені намети, випалена земля та побите майно. Я знімала наслідки обстрілу – і тут вибігає це чудо. Маленьке біле кошеня ходило за нами і нявкало, ніби розповідаючи про свою військові пригоди. Бійці батальйону «Дніпро-1» впізнали аборигенку: «О, так це ж Галушка». Вони переживали, що киця під час обстрілу втратила слух…
Бійці тоді майже не зазнали втрат. Один військовий був поранений, а всі решта – змогли вийти з-під потужного обстрілу неушкодженими. Казали, що то результат навчань та підготовки. Тож, можна подумати, що і Галушка перейняла підготовку солдат – її 120-міліметрові міни теж не зачепили.
Дуже переживали за її подальшу долю. Попри бажання прихистити біженку, раціон перемогло. Маленьку довелося лишити на місці нашої зустріч, адже з моїм режимом у мене не виживають навіть квіти. Проте, як на днях розповів один із бійців батальйону «Дніпро-1» Галушка не здалася. Вона віддано чимчикувала за військовими ледь не зо 5 кілометрів. Солдати не лишили свою пухнасту відраду у біді та знайшли їй притулок. Вони потурбувалися, аби Галушку взяли до себе місцеві мешканці. «Розумна киця», – навіть через кілька місяців пам’ятають про неї військові.
Кошеня тепер живе на окупованій російськими військами території. Але надія на те, що вона таки перейняла навички в українських бійців, вселяє оптимізм.
Зоя Красовська
Перша стаття з серії “Українська котяча армія. За що військові поставлять пам’ятники котам.” Пишіть нам про бойових котів!
Оёёй! Бедная кошка Галушка…пусть она будет жива <3