Про кількісні міри ціннісних відмінностей

…and never the twain shall meet.

З різницею в добу лідери двох країн, залучені в найважчий поточний конфлікт на території Європи звернулися з публічними промовами, в яких виклали своє бачення сьогодення і короткий нарис майбутнього. Мені здається, що порівняння цих виступів, як концентрованих світоглядів, стратегій розвитку та наборів інструментів їхньої реалізації має не лише теоретичний, але і практичний інтерес, з огляду на поточну ситуацію.

Пару днів я чекав, що хтось з провідних наших журналістів виконає свою роботу – зробить аналіз виступу принаймні свого президента. Не дочекався (за дуже поодинокими, а тому майже непомітними в загальному інформаційному хаосі виключеннями).

Тому я спробував зробити цю роботу сам – порівняти виступ Петра Порошенка на прес-конференції 28 лютого та Володимира Путіна перед Федеральними Зборами РФ 1 березня 2018 за набором формальних лексичних ознак. Тобто, проаналізувати ці промови як текст.

Промова Путіна в більш як в 5,1 (або в 4,8, якщо враховувати різницю в формуванні лексем та речень) разів довша за промову Порошенка. Така різниця, по-перше, зумовлена форматом заходу, а по-друге, диктатори завжди говорять багато.

Але важливим є про що вони говорили. Це визначається частотою вживаних слів, словосполучень і розподілом частоти вживання окремих слів та словосполучень протягом промови.

Так, Петро Порошенко найчастіше вживав наступні слова: Україна, Верховна Рада, закон, безпека, НАТО, реформи, позитивний, Росія, конституція, Європа, сьогодні. Найчастіше вживаними виразами в його виступі були: національне бюро фінансової безпеки, Верховна Рада, на жаль поки що, податок на виведений капітал, все буде добре, впевнений в тому. Постійно повторювані лексеми (частота повторювання яких є рівномірно розподіленою по всій довжині промови) є: Україна, Верховна Рада, час, закон, безпека, реформи, суспільство, Європа (Євросоюз, ЄС).

При цьому, коефіцієнт лексичного різноманіття – величина, що характеризує багатство мови, словниковий запас і мистецтво оратора – відношення загальної кількості слів до сукупності унікальних слів – складає в промові Порошенка 0.552.

В промові Володимира Путіна найчастіше вживаними словами є: треба, Росія, повинні, система, зброя, стратегічний, США, технології, ракета, глобальний, безумовно. Найчастіше вживані вирази це: нові види стратегічної зброї, протиповітряна і протиракетна оборона, до кінця наступного десятиліття, вихід США з договору по ПРО, зростаюча військова міць Росії, новий рубіж, в нас є. Постійно повторювані лексеми у Путіна це: зброя, можливості, важливо, розвиток, зростання, просто, США, повинні. Коефіцієнт лексичного різноманіття в промові Путіна складає 0.373, тобто в 1,47 нижче, ніж у Порошенка.

Різниця цих промов уособлює відмінності – сутнісні, ціннісні і смислові – між стратегіями розвитку наших країн, які – нагадую – перебувають в стані конфлікту. Це – найважливіше, що є сьогодні, бо від цього залежить наша перемога.

Що почули журналісти? А нічого, бо вони готували «гострі» запитання і копирсалися в сумочках. Бо переважна більшість наших журналістів, як завжди, зайняті іншою справою – фальшуванням порядку денного, підміною суспільного дискурсу, а у вільний час – пропагандою і самопіаром. Тому журналісти в переважній більшості говорять про «абирвалг», «мальдіви», і себе – любимих. І в цій показовій сліпоті полягає ціннісна і сутнісна різниця між тими, хто за звичкою вважає себе “журналістами” і – суспільством, яким вони намагаються маніпулювати…

Юрій Костюченко