Проект “Борщ для миру” або новий підхід до управління проектами

В березні 2018 я знову була на Древанщині в наших німецьких партнерів на тренінгу з проектного менеджменту. Тренінг був надзвичайно цікавий і корисний. Це найпопулярніший тренінг в Kurve Wustrow, було 21 учасників з Німеччини, Швейцарії, Македонії, Сербії, Непалу, Мьянми і Бангладеш. Ну і нас троє з України.

Ми мали планувати якісь проекти, які самі і пропонували. Більшість пропонували свої реальні, складні проекти типу “зменшення числа народжень на одну жінку в Бангладеш” або “попередження сексуального насильства з боку співробітників ГО в таборах для біженців в Німеччині”. Натомість я з величезною насолодою працювала над проектом по впровадженню українського борщу в Вустроу на Древанщині (aka Wendland). До мене приєдналися дами з Німеччини і Македонії.

Перший начерк плану борща. Писала не я.

Мої колеги Фатміра і Марі готують презентацію проекту. За умовами тренінгу проект мали презентувати не автори ідеї (aka resource person), тобто не я

Проект успішно пройшов першу фазу виконання і перший за 37 років існування будинку Kurve там був борщ приготований. Борщ готувала кухарка Керстін, їй сподобалося, абсолюітній більшості споживачів теж сподобалося, Керстін сказала, що буде готувати його й надалі. Далі за планом поширення борщу в партнерські організації на Древанщині.

Перший борщ Керстін вийшов дуже смачний

Навіть подавався борщ правильно – з часником і йогуртом (жирним, це було найближче до сметани, що було під рукою)

По дорозі виявилося багато несподіваного.
1. Про борщ щось чули виключно німці і сербка, яка працювала в Україні. З 22 не українців за столом борщ до того їли троє в Україні і одна в Німеччині, але польський (рідкий червоний).
2. Частина німців вважали борщ російською стравою, що не дивно, оскільки я полізла в улюблений сайт Керстін і побачила там дуже багато “русского борща” (посилання тут). Тільки один німець знав, що борщ – це український і польський продукт.
3. Частина учасників з Азії в житті не бачили буряк.
4. Всі учасники з Азії та Македонії уявлення не мали, що з буряку роблять цукор. “А що сюди цукор клали?” – спитала дама з Непалу.
5. Для тих, хто борщ вже знав, найбільшим відкриттям було те, що він може бути пісним (включно з українцями, що викликало шок вже в мене). В будинку Kurve дотримуються вегетаріанства (на дворі можна робити рибу і м’ясо на барбекю, але погода була не та).
6. Це ж дуже здорова їжа, чому ми про неї нічого не знали? – переважна реакція німців, які їли пісний борщ вперше.
7. Розмови про історію борщу виводять на історію східної Європи і купу питань про харчові технології. Бо азіатам, наприклад, було важко пояснити що таке пасерування.

Вже після успішного поїдання борщу я полізла в вікіпедію і прочитала про борщ різними мовами. Дізналася про “борщовий пояс”(!), а також побачила, що найбільша і найпросунутіша версія сторінки Борщ в вікі є англомовна (там дуже відчувається наполеглива рука української діаспори). У порівнянні сторінка про борщ українською є калічною, а російською – ну самі дивіться.

При плануванні було поставлено надзавдання (outcome challenge) – зробити борщ нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО (нещодавно це сталося з неаполітанською піццею). Це могло би стати дуже цікавою ініціативою для багатьох різноманітних активностей Інформаційного центру Майдан Моніторинг , в тому числі спільних україно-польських (а також беларуських).

Вже після мого повернення в Україну таку ініціативу вже хтось озвучив (ймовірно, що після мого посту на фейсбуці по це). І це добре, бо ілюструє підхід, представлений на тренінгу – ставити за мету фіксацію contribution and not attribution. Я трохи доклалася до процесу, і ось це зафіксовано в цій статті. В великих перемог багато учасників і в ідеальному варіанті внесок всіх має бути задокументований.

Колеги дали назву проекту “Борщ для миру” спочатку жартома, але цей невеликий експеримент з проектного менеджменту показав, що приготування і розмови про борщ в міжнародних групах дійсно є шикарною миротворчою темою з просування нашої регіональної культури.

Я сподіваюся моя колега Ганна Чуркіна продовжить цей проект в Вустроу в червні і організує не тільки спільне поїдання, а і спільне приготування борщу міжнародною групою. Неймовірні нові враження гарантовано прочитаєте тут на сайті.

А саму технологію оцінки і планування проектів, яку передали нам на тренінгу в Kurve Wustrow, я вже застосувала дуже успішно на стратегічній сесії Української Миротворчої Школи™, яка пройшла 20-23 квітня 2018 року в Харкові. Результатом сесії став алгоритм дій на 5й рік нашої Школи, ще й одразу написаний англійською, спільно 13 учасниками. Цей алгоритм виявився настільки логічним і простим, що ми вже використали його для планування і оцінки одразу двох проектів – інтеграційних ігор і візіонерських сесій, які ми напланували для Приазов’я, Причорномор’я та Слобожанщини. Далі – буде.

Захопливий термінологічний пазл, який нам нарешті допоміг розібратися в тому, що таке output, outcome and impact.

Зверніть увагу на припис – класика українського грантодавства. Це НЕПРАВИЛЬНО складений пазл.

Дуже задоволена собою (не вся) команда УМШ після успішної роботи.

Всім раджу тренінги Kurve Wustrow з проектного менеджменту.  І велика їм подяка за науку!

Ми будемо поширювати цей досвід для нашої мережі.

Наталія Зубар, голова правління Інформаційного центру Майдан Моніторинг

А про історію громадських рухів на Древанщині я писала раніше, прочитайте це цікаво!

Wendland – земля Венедів або як тривалий масовий протест змінює цілу територію.

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут