Соціальні мережі як чинник державної інформаційної безпеки

Семенюк Дар’я Сергіївна

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Анотація. У статті досліджується стан інформаційного простору України; порушені проблеми інформаційної війни, формування суспільної думки за допомогою соціальних он-лайн мереж, розкрито значення лідерів думок та інформаційного шуму.

Ключові слова : інформаційний простір, соціальні мережі, пропаганда, боти та тролі, національна безпека.

Постановка проблеми. У сучасному світі, враховуючи темпи технічного прогресу, держава має необхідність забезпечувати використання свого інформаційного простору у власних інтересах та інтересах її громадян. Нині Україна перебуває в складному стані, тому охорона інформаційних кордонів є так само важливою, як охорона кордонів морських та сухопутних.

Значення інформаційного простору не можна недооцінювати. Він має величезний вплив на формування громадської думки, настроїв серед населення, а також лояльності чи непідтримки чинної влади.[1].

Аналізуючи події останніх років, можна побачити, що інформаційний простір став полем для активної пропаганди серед населення.

Поширення соціальних он-лайн мереж відкрило нові можливості для впливу та суспільство, а також є найзручнішим інструментом для формування «потрібної та зручної» суспільної думки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання безпеки інформаційного простору все більш поширюється серед державних та недержавних організацій.

Стосовно публікацій можна виділити діяльність Центру досліджень соціальних комунікацій НБУВ та, серед іноземних установ, RAND Corporation.

Каліфорнійська організація RAND Corporation в своїх дослідженнях вивчає питання зниження загального російського впливу на території Східної Європи. Висунуті рекомендації спрямовані на країни ЄС та НАТО.[2]. Центр досліджень соціальних комунікацій НБУВ випускає лише оглядовий матеріал, який не містить практичних рекомендацій та шляхів вирішення проблеми.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Аналізуючи останні дослідження, можна побачити відсутність глобального та структурованого механізму вирішення даної проблеми. Пропонуються здебільшого симптоматичні, аніж фундаментальні методи. Дослідження іноземних вчених містять у собі висновки та рекомендації стосовно захисту інших країн. Саме через це метою статті є освітлення реального стану ситуації та пошук діючих механізмів вирішення проблеми безпеки сучасного інформаційного простору України.

Завданнями є : аналіз основних проблем інформаційного простору, які наразі несуть загрозу національній безпеці; аналіз популярних соціальних мереж; аналіз залучення населення до користування соціальними мережами, аналіз «інформаційної свідомості» населення.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року “Про Стратегію національної безпеки України” однією з найактуальніших загроз національній безпеці України є інформаційно-психологічна війна, приниження української мови і культури, фальшування української історії та формування російськими ЗМІ альтернативної до дійсності викривленої інформаційної картини світу.[3].

Російська Федерація використовує широку та складну кампанію в соціальних медіа, яка включає в себе фейкові новини, коментарі на веб- сторінках, діяльність «тролів» та «ботів» в соціальних мережах, намагаючись досягти політичного паралічу в інших країнах, сіючи смуту, розпалюючи страхи та підриваючи довіру до існуючих інститутів влади.

Ця проблема присутня в усіх пост-радянських країнах, але в Україні вона є найбільш відчутною – країна завжди була і є активним полем для пропаганди.[4]. Особливо це стало помітно завдяки Революції Гідності (2013-2014рр), яку було використано для розколу суспільства та агресивного ставлення за різними ознаками одне до одного.

Поширення соціальних он-лайн мереж відкрило нові можливості для впливу на суспільство, а також є найзручнішим інструментом для формування «потрібної та зручної» суспільної думки.

Якщо розглядати проблемну ситуацію в інформаційному просторі України починаючи з 2013-2014 рр, можна визначити деякі методи ведення інформаційної війни проти України. До таких прийомів відносяться: емоційна маніпуляція, замовчування і приховування, маніпуляція любов’ю, надією, іронією і сарказмом, маніпуляція зі зміщенням акцентів, атака питаннями, зміщення дискусії та інше.[5, 5].

У багатьох випадках одночасно використовуються декілька технологій. На практиці це проявляється за допомогою використання певних фразових структур, зображень тощо.

Аналізуючи ситуацію в інформаційному полі України, можна простежити тенденцію ЗМІ втрачати перші позиції серед чинників суспільної думки. За останні роки рівень довіри до ЗМІ знизився. Соціальні он-лайн мережі стають усе більш популярними та максимально, на скільки це дозволяє платформа, політизуються.

Інформація в соціальних мережах поширюється шляхом пошуку «лідерів думок», через яких здійснюється вплив на настрої, соціальну напруженість та розповсюдження фейків, оскільки це – найкраща стратегія. Опора на «лідерів думок» передбачає орієнтацію на вже наявні в суспільствіі соціальні та комунікативні інститути, що дає значно більший ефект, ніж створення нових каналів комунікації.[6].

Враховуючи складну ситуацію з інформаційною свідомістю населення, вплив на свідомість через соціальні мережі значно небезпечніше, ніж це здається. Чисельні коментарі ботів та тролів утворюють інформаційний шум, який впливає на загострення соціальних, економічних, етнічних та ін. проблем та дестабілізує політичну ситуацію.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Наразі стоїть гостра необхідність у створенні інституту забезпечення інформаційної безпеки у соціальних мережах.

Головним завданням якого є збереження таких цінностей як демократії, свободи слова, уникання утисків та переслідувань, але при цьому – активна протидія поширенню негативних настроїв серед населення, викриття «вбросів» та фейкової інформації, реальне висвітлення фактів та ін.

Також для забезпечення національної безпеки в інтернет-просторі в цілому необхідне впровадження заходів щодо підвищення рівня інформаційної свідомості серед населення. Інформація є ресурсом, тому держава має необхідність дбати про ії ефективне споживання та використання.

          Список використаної літератури.

  1. Українська людина в європейському світі: виміри ідентичності : навч. посібник / кол. авторів ; за ред. д-ра екон. наук, проф. Т. С. Смовженко, д-ра філос. наук, проф. З. Е. Скринник. – К. : УБС НБУ, 2015. – 609 с.
  2. Russian Social Media Influence. Todd C. Helmus, Elizabeth Bodine-Baron, Andrew Radin, Madeline Manguson, Joshua Mendelssohn, William Marcellino, Andrew Bega, Zew Winkelman. USA [130p]
  3. Указ Презедента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року “Про Стратегію національної безпеки України”
  4. Russian Social Media Influence. Todd C. Helmus, Elizabeth Bodine-Baron, Andrew Radin, Madeline Manguson, Joshua Mendelssohn, William Marcellino, Andrew Bega, Zew Winkelman. USA [130p]
  5. Сучасні інформаційні війни в соціальних онлайн-мережах. Курбан О. В.
  6. Merton, R. K. (1957). Social theory and social structure

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут