Сідай, вчителю, двійка!

Українські школярі вчаться за відеоуроками. Карантин. Таке буває.

На відеоуроках, що їх ведуть “кращі вчителі України”, є помилки. Буває. Кожен має право на помилку.

Діти та дорослі ці помилки бачать, обговорюють, дивуються і виправляють. Відмінно, “робота над помилками” – відомий педагогічний прийом.

Вчителі ображаються і називають це “тролінгом” і “образою”.

Хвилиночку, шановні вчителі!

Кожен має право на помилку. І ви маєте. І школяр має.

Але коли школяр помиляється, ви знижуєте йому оцінку. І ніхто не каже, що це “тролінг” або “образа”. Це об’єктивність та неупередженість.

Так, до вчителів вимоги завищені. А чого раптом вони повинні бути іншими?

На відміну від тебе, вчителю, школяр не має вищої педагогічної освіти. У нього немає багаторічного досвіду виступів перед іншими людьми, – на відміну від тебе, фахівця в галузі педагогіки. Навчальний матеріал, питання по якому ти ставиш йому на уроці, школяр вчить вперше у житті – на відміну від тебе, вчителя, який вивчав це спочатку в школі, потім в педіні, а потім ще й десятки разів розповідав на уроках. Я навіть не кажу про загальний багаж знань і кругозір дитини та дорослого з вищою освітою – такі речі взагалі не варто порівнювати.

Я все чудово розумію. Коли ти, вчителю, ставиш двійки за неуважність, за неохайність, за помилки, виправлені самим учнем (“неакуратність”, аякже) – ти ж не “тролиш”, ти не “завдаєш психологічної травми” і не “знущаєшся”, боронь Боже. Ти просто “об’єктивно оцінюєш” і “просто знижуєш оцінку”. За урок, за семестр, за рік, в атестаті. Нічого особистого: ти лише перекреслюєш дитині можливість вступити у виш на спеціальність, про яку вона мріє. Ламаєш долю, так. Тобі можна. Суцільна об’єктивність та неупередженість.

Ах, ти хвилювався, вчителю? Ну так, у тебе ж ніжна, тендітна психіка дорослої людини. Не те, що у 10-річного. У нього нерви повинні бути — ого-го!

Ой, вчителю, ти злякався камери? Та нічого, не бійся її. Вона не кусається. Вона не ставить складні питання. Вона навіть не відволікається на “можна вийти” і на розмови з сусідом по парті. Вона просто дивиться на тебе лінзою об’єктива, як сорок пар дитячих оченят в класі. Так, я розумію, камеру до дошки не викличеш, щоденник не перевіриш, батьків не покличеш, та й взагалі владу над нею не покажеш. Ну так це життя, вчителю, звикай. Об’єктив, він об’єктивний. Та неупереджений.

Ой, учителю, ти забув матеріал? Так треба було готуватися до уроку! Ти ж зробив домашнє завдання і повторив вдома пройдений матеріал? Як це “ні”? Тоді вибач, двійка. Просто двійка, жодного тролінгу – це те, що ти заслужив.

І зауваж, учителю, тебе ніхто не обшукував перед записом, як обшукують дітей перед ЗНО. Ніхто не стояв у тебе над головою з указкою, пильним поглядом перевіряючи, щоб “ні-ні”. Ніхто начебто не відбирав у тебе підручники, довідники та збірки розв’язків із правильними відповідями.

Більш того, вчителю! Ніхто не забороняв тобі навіть користуватися телесуфлером! (Я потім розповім, що це таке). І якщо навіть за таких умов ти не вивчив і не зміг без помилок розповісти матеріал – це означає, що ти, вчителю, був абсолютно не готовий до відеоуроку. Сідай, двійка. Ні, це не тролінг. Коли ти лаєш дітей за підказки, за шпаргалки, за списування, ти ж не “троліш” їх, ти ж “об’єктивно на неупереджено оцінюєш знання”.

Але ж ти, вчителю, на відміну від учня міг переглянути, перемонтувати, перезняти своє відео. Ти ж дорослий, тобі простіше. Це учні не мають на таке ані права, ані можливості. Ти своїми можливостями не скористався, ти не перевірив себе ані на уроці, ані після його. Це двійка, вчителю, об’єктивна і неупереджена.

Зрештою, ніхто тебе, вчителю, не змушував йти на цю роботу і на цей запис. Ти доросла людина, для тебе відкриті всі двері – і в цьому ти, вчителю, дуже сильно відрізняєшся від дитини. Дитину ніхто не питає, чи хочуе вони вчити математику (історію, географію, фізику, астрономію). Їй сказали “треба”, а тебе поставили ставити оцінки. Так що вибачай. На відміну від дитини ти, вчителю, сам вибрав роботу до душі, предмет, спеціалізацію, ти займаєшся улюбленою справою. 

Більш того, ти навіть сам обирав приклади для розв’язання – це ж взагалі фантастика для будь-якого учня на будь-якій контрольній або екзамені! А якщо ти займаєшся улюбленою справою настільки погано — сідай, вчителю, двійка. Об’єктивна і неупереджена.

P.S. Так, я був гарним учнем. Так, я маю досвід викладання дітям і дорослим. Так, мої уроки записували на камеру.

Сергій Дібров

Скріншот з youtube каналу Міністерства освіти і науки

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут

2 Comments on "Сідай, вчителю, двійка!"

  1. Maruna Sokolova | 16-04-2020 15:18 at 15:18 |

    “Але ж ти, вчителю, на відміну від учня міг переглянути, перемонтувати, перезняти своє відео.” — Ні, не мав змоги навіть переглянути — система зйомки і монтажу цих карантинних відеоуроків не передбачає можливості передивлятися і вносити правки. Це ж не комерційний проект який “вилизують до блиску” щоб зацікавити покупців, а вимушений крок, додаткове навантаження на продакшн: “швидше, швидше, бігом — в етер!”. Джерело: https://www.facebook.com/Dmytro.Nomirovskii/posts/2576878652555200

  2. Maruna Sokolova | 16-04-2020 15:36 at 15:36 |

    UPD: критика ініціювала позитивні зрушенння у процесі виробництва карантинних відеоуроків. Ось що вчора написав іщє один з учителів який взяв участь у проекті:
    “1) Відтепер записи уроків (з минулого тижня) відвідують фахові експерти. Вдячний Світлані Євгенівні за теплу пристуність, до речі)
    2) З’явилась можливість бачити уроки перед виходом в ефір (впродовж невеликого проміжку часу, не завжди і не регулярно, але можливість є).” Джерело: https://www.facebook.com/smaileri/posts/2398260287086102

Comments are closed.