У війні проти росії кожен воює там, де може. Вчителька хімії і майстриня з в’язання Валерія живе у невеликому місті на Сході України. Вона учасниця багатьох рукодільних спільнот у соціальних мережах. Валерія постійно інформує росіянок про злочини російської армії, щоб потім ніхто не міг сказати – «я про це не знала», а ще – нагадує про вплив санкцій та й просто тролить.
- В мене в інтстаграмі чітко визначене коло спілкування: майстрині рукодільниці та інстаблогерки, які навчають, як просувати хендмейд. І російські, і українські, і з Європи та Америки, – розповідає Валерія.
- В перші дні ми всі були шоковані війною, намагалися донести росіянкам, що Путін почав війну. Було дуже багато виправданої агресії з нашої сторони. Росіянкам це було просто неприємно, вони блокували тих, хто писав. Мене заблокували рівно один раз… Я не боялась блоку, як такого. Мені було страшно, що я з ними не можу спілкуватися. В перші дні я заходила до в’язальниць і під постами про рукоділля писала: «Вам добре, ви в’яжете. А ми не можемо в’язати, в підвал важко з собою пряжу носити, тут хоча б кота забрати» Так як я писала це з позиції слабкості, то мене навіть втішали, молилися за мене і писали що вони «за мір і протів вайни».
Потім з’явився наратив «А що ви робили вісім років, коли бомбили дамбас?!» І я почала писати: «Ми вісім років плакали, коли бомбили Донбас! Ми вісім років зверталися до Путіна, щоб він припинив цю війну! Наші дії можна побачити за тегом #SavethechildrenofDonbass. А тепер Путін бомбить всю Україну» Мабуть, ті хто писав про «дітей дамбаса», поняття не мали, що воно таке, тому що на такі слова вже не реагували.
А потім почалися санкції… І майже всі інстаблогерки злякалися. Ні, не так! Спочатку вони хорохорились: та нічого не відмінять! Все буде добре! А потім почали плакати в прямих ефірах… Психологиня, ігропрактик розповідала, що не змогла взяти кредит в банку на купівлю житла. Змінився курс долара, банки відразу зреагували, там стала якась сума більшою, вони не змогли оформити кредит. Я її втішала. Я забула всі принципи ненасильнецького спілкування, включила всі маніпуляційні прийоми і реально довела до істерики. Мало чим пишатися, але це дрібниці порівняно із війною у нас. Я писала: « всі санкції – дрібниці! Вони лише для вашої користі!» І росіянки і тут мене вразили!!! Вони дійсно сприймали це не як знущання, а як реальну допомогу. Вони і думки не могли допустити, що з них хтось глузує.
Ну і я додавала від себе: я не знаю, у мене і ФБ і ІГ працює, не тормозить. Врешті решт, ви ж тут – все ж нормально! О! До речі про «ви тут»… Якось мені написали: як же вас розбили, якщо ви зараз пишете?! На що я розповіла про систему Starlink від Ілона Маска.:) Але ж не стала уточнювати, що це лише для військових.
Зараз російські інстаблогерки вважають, що повністю оговталися після своїх проблем і взялися до роботи. Вони поблокували тих, хто хотів донести правду про війну. І продовжують прогрів та продаж своїх продуктів.
Я знаю, що все мине, в моїй Україні настане мир та спокій. І якщо вам – та і мені теж – захочеться щось купити у росіян, то згадайте…
Одна блогерка продає гайди по масажу, комплексам вправ тощо. В прямому ефірі їй сказали, що українки не будуть в них нічого купувати. Вона дуже розсердилась і сказала:» Любая мать все сделает для своего ребенка! И надо так донести ценность именно вашего продукта, чтобы она купила. После того, как мы там наведём порядок, там будут дети с посттравматическим синдромом. Вот на них и надо давить.»
Мене, поки я це писала, нудило. І я знаю, чого пишу. Якщо мені захочеться щось купити у росіян, то я буду пам’ятати, що я писала.
Ми вистоїмо!
P.S. Скріни з рукодільних спільнот, це думки російських рукодільниць.
