Черговий складний день для міста та харків’ян. З одного боку, кількісно обстрілів з боку московитів по місту менше, але вони стали підступнішими і набагато неочікуванішими. Сьогодні знову багато і загиблих і поранених. З другого боку, є й радісні новини – нарешті демонтовано пам’ятник Жукову, кривавому маршалу СССР, а також є гарні новини з фронту навколо Харкова.
Сьогодні була Вербна неділя у християн східного обряду та Великдень у християн західного обряду. Вітаю всіх з цими святами. Проте зауважу, що після “мизамір” позиції Папи Римського моя симпатія до римо-католицької церкви прохолола, хоча довіра тільки от піднімалась на хвилі деяких реформ в Церкві. Я радий, що вважаю себе вірянином ПЦУ, бо це українська церква, крапка!
Отже, як я вже сказав, кількість обстрілів сьогодні була дійсно невелика, в дечому навіть менша від учора. Звісно, це все нерівномірно по районам і місцевостям, але приблизно виходить десь так. Після ранкової активізації московитів відбувся дещо спад активності, потім невелика активність вдень, після чого все затихло до вечора, коли відбувся знову сплеск активності рашистських обстрілів по місту. Проте сьогодні географія дуже велика – це і різні райони Салтівки, і селище Жуковського, і П’ятихатки, і Олексіївка, і ХТЗ, і центральна частина міста, і Немишля, і Нові Будинки.
Сьогодні з реактивних систем залпового вогню московити сильно накрили центр міста, при чому у кілька хвиль. Били неприцільно, а по якомога більшій площі, тому розліт снарядів дуже великий. Багато пошкоджених і частково зруйнованих житлових будинків, пошкоджений дитсадок, школа, медичні заклади. Внаслідок обстрілу виникло чимало пожеж. Московити били касетними боєприпасами. Я в цей час був якраз в районі, по якому били, але, на щастя, не на вулиці, – зі мною все гаразд.
Сьогоднішній обстріл центру Харкова – це, я впевнений, помста за те, що бійці підрозділу Kraken сьогодні демонтували пам’ятник кривавому м’яснику Жукову, який запам’ятався українцям тим, що для форсування Дніпра та взяття Києва совєтськими військами восени 1943 року використовував щойно мобілізовану молодь зі “звільнених територій” , якій не давали ані форми, ані зброї. Це були чорносвитники або ж чорнопіджачники, які ось так “воювали” у своїй повсякденній одежі. Саме він віддавав накази на операції чи штурми, в яких совєтські війська завалювали нацистів буквально трупами. Від цього в деяких німецьких кулеметників трохи їхав дах.
Боротьба проти пам’ятника Жукову тривала з осені 2015 року – його не було в списку на демонтаж ані міськради, ані голови ОДА. Кілька разів пам’ятник звалювали з постаменту, але кєрнєс віддавав наказ його відновити. Десятки акцій, сотні листів в усілякі органи щодо необхідності виконання закону про декомунізацію. З травня 2019 року почалася епопея щодо поверненню проспекту Григоренку імені маршала Жукова. Чотири рази міськрада в супереч законодавства цю назву повертала – і чотири рази суди скасовували, при чому на різних стадіях три судові процеси досі є – на касації до Верховного Суду та в апеляційній інстанції. Останні два роки пам’ятник Жукову охороняла патрульна поліція, щоби активісти не приїхали і не вивезли його кудись. Але сьогодні військові приїхали – і вивезли цей пам’ятник на смітник. Так, не лише історії. Що цікаво, після демонтажу ані міський голова Тєрєхов, ані хто-небудь з міської влади не коментував цю подію, хіба що голова адміністрації Немишлянського району сказала, що “все трапилось дуже швидко”. Відсутність коментарів міської влади щодо кривавого жукія свідчить, що їх поставили перед фактом. Загалом, так і треба! Воєнний стан в Україні!
І так, після цієї новини у мене було відчуття, що московити будуть мститися, бо Жуков – це їх символ. Пам’ятник Жукову – це символ культурної, історичної та ментальної окупації міста московитським наративом. Це приблизно такий символ, як крейсер “Москва”. І так, на жаль, мене моя чуйка не підвела – рашисти помстилися Харкову за це.
А ще виявляється Слєдствєнний Комітєт московії відкрив карну справу через “приниження пам’яті захисників московитської вітчизни, яке вчинила група осіб за попередньою змовою”. Рашисти хочуть встановити список осіб, які брали участь у демонтажі бюсту. Так, московити вчергове поширюють свою юрисдикцію на Україну, ніби це якийсь Бєлорусскій фєдєральний округ / БССР. З другого боку, саме удар по їх символу – це удар в саме серце, удар під дих, в основу скрєп. Саме тому і така реакція – і “справа”, і обстріл. Коротше. Слєдствєнний Комітет московії, іді нахуй!
Сьогоднішні герої – це пожежники та медики. У пожежників сьогодні ще й їх професійний день – День пожежної охорони. Дякую вогнеборцям за те, що вони докладають усіх зусиль, щоби якнайшвидше приборкати пожежі після чергового обстрілу московитів, працюють під цими обстрілами, незважаючи ні на що. А медики і їх професійні дії сьогодні точно врятували кілька життів під час другої хвилі обстрілу центру. Низький уклін за відданість!
Обстріли були і в приміській зоні. Обстрілювали Дергачі та смт Слатине, села Дергачівської міської громади. Були прильоти і на Чугуївському напрямку.
З другого боку, є гарні новини на фронті. По-перше, зараз йдуть бої за селище Кутузівку Вільхуватської сільської громади. Частина селища звільнена від окупантів. Селище було тривалий час однією з баз московитів. Воно знаходиться на дорозі на Старий Салтів, на якій є село Шестакове, де знаходиться ще одна база рашистів і звідки вони обстрілюють південно-східні околиці міста. Також, за інформацією голови Харківської ОВА Олега Синєгубова, українські військові просунулися на схід від Малої Рогані. Наші військові справді поступово звільняють територію навколо Харкова та зменшують можливості для московитів для обстрілу Харкова, лишаючи фактично для них лише варіант РСЗВ далекої дії.
Також слід відзначити, що харків’яни трохи розслабилися і через тривалий період без сильних обстрілів, який тривав до початку другої декади квітня, і через настання тепла та весни. Проте зараз такий період, що перебування на вулиці може бути небезпечним. Краще бути в укритті, вдома, а особливо нервовим та втомленим виїхати з міста. До обмеженого перебування на вулиці останніми днями закликає як обласна, так і міська влада.
За словами міського голови Терехова, з обстрілюваних районів проводиться евакуація населення. Щоправда, проводять її волонтери, проводять вже тривалий час під обстрілами. І точно це не зовсім від міської влади, як заявляє мер Харкова.
Що стосується області, то інформація також різна. Інтенсивність боїв на різних напрямках в області зростає, також продовжуються обстріли різних громад. Тривають бої в районі Ізюма та на Барвінківському напрямку. Окупанти не можуть просунутися далі через дії наших військових. Тривають бої в районі міста Кремінна Луганської області та смт Борова, центру Борівської селищної громади, Харківської області. Українські військові намагаються контратакувати в районі Борової. Також сьогодні на Харківщині військові 93-ї механізованої бригади збили одну рашистську вертушку – черговий анало говнет Ка-52 “Алігатор”, при чому двома пострілами з ПЗРК совєтських часів “Ігла”. Всі надсучасні системи захисту пташки не допомогли їй. Крім того, московитами було завдано ракетного удару по Лозовій. На щастя, жертв та постраждалих немає.
В Ізюмі, де лишилося приблизно 12 тис. мешканців, окупанти почали мобілізацію чоловічого населення для поповнення своїх частин, щоби кинути ізюмчан у м’ясорубку проти українських військ. Фактично мирне населення, яке примусово мобілізує окупант, це спроба ним прикритися в умовах постійних невдалих атак і є черговим воєнним злочином.
Тривають обстріли Золочівської селищної громади, яка на самому кордоні з московією. Так, сьогодні рашисти обстріляли села Івашки (на щастя, без постраждалих), а також село Довжик, де загинула одна людина. В обох селах є пошкоджені будинки.
Проте є успіхи наших військ в області – на т.зв. Малинівському плацдармі на лівому березі Сіверського Дінця. Наші славні ЗСУ розширюють цей плацдарм – було звільнено села Базаліївка та Леб’яже Чкаловської селищної громади (саме смт Чкаловське наразі тимчасово окуповане московитами).
Тривають бої за Рубіжне і Попасну. Ці міста щоденно постійно обстрілюють разом із Сєвєродонецьком. Влада Луганської області закликає людей евакуюватися, поки є така можливість, але при цьому сьогодні евакуаційний автобус поїхав майже порожнім. Тривають бої і в центральній частині зони ООС – в районі Авдіївки та Мар’їнки, а також в південній частині – в районі Вугледара та Великої Новосілки на Донеччині.
У Херсоні, за даними розвідки, готується провокація – московити планують з “градів” обстріляти місто, звинувативши в цьому ЗСУ. Для “референдуму” окупанти використовуватимуть персональні дані, зібрані в місцевих жителів під час роздачі гуманітарної допомоги. Також після проведення “референдуму” на Херсонщині рашисти планують оголосити мобілізацію чоловічого населення, щоби кинути його у бій як м’ясо проти українських військових, створивши картинку для московитів “гражданской войни”.
У Тростянці на Сумщині через міни та розтяжки, які залишили по собі після відступу московити, вже підірвалися п’ятеро дітей та чоловік, який вийшов на прогулянку в ліс із собакою. І ще раз повторюю те, що про що багато писав: на територіях, де велися бойові дії та суміжних з ними в найближчі 10-15 років ходити неперевіреними дорогами просто небезпечно!!
Ну а премію дарвіна сьогодні отримують у буквальному сенсі співробітники донецької опери, філармонії та цирку, яких мобілізували і кинули у м’ясорубку – частина вже героїчно подохла. Не допомогло їм розважання місцевої окупаційної адміністрації – стали м’ясом та витратним матеріалом. І так має бути з кожним зрадником України!
Допомагаймо ЗСУ, НГУ та теробороні, а також медикам, волонтерам, рятувальникам і комунальникам. Підтримуймо один одного. І віримо в Україну!
Сергій Петров
