Після дезінтеграції Московії почнуться територіальні конфлікти поміж окремими її частками.
Нам це вигідно, і нам треба тримати в умі, де і як це почнеться.
Я навмисно навіть не торкаюся такого регіону як Кавказ: там буквально кожний район є предметом давніх суперечок сусідніх народів.
Але таких очагів буде значно більше, далеко від горців.
Почну з північного заходу.
Архангельск має у своєму складі Ненецку автономію (її все якраз мріють скасувати).
Сама Західна Ненеция має в своєму складі дві великі території – колишні Андерминській та Большеземельний райони – які до Другої Світової належали Комі АССР.
І не просто належали, а давали Комі вихід до моря. Тому Комі-зиряни будуть боротись за ці права.
До того ж на Большой-Земле існувала «самоедская» автономія, і вона в свою чергу охоплювала не тільки частину сьогоднішньої Архангельщини, а й Усть-Циломський район та два важливих міста – Воркута і Инта.
Тобто, територіальні претензії будуть ВЗАЄМНІ, а «всесоюзне» населення Воркути, русифіковане по самі вуха, стане чи свідком, чи учасником конфлікту.
Не вдасться відсидітись і такій «глубінной губернії» як Вологодчина.
Вона у своєму складі має Йумбрік – колишню Східну Вепсанію – батьківщину вепсів.
Щоби спростити, я скажу про всі випадки в РФ, що коли ви чуєте про колишню автономію і її скасування – йдеться про сталінські і навіть пізніші ДЕПОРТАЦІЇ малих народів.
Вони проходили не так гучно, як кримських татар або чеченців, але сутність та сама.
Це Бабаєвський (ну і назва) та Витегорський райони.
Інша частина Вологодчини населена русифікованими нащадками Чуді (особливої, Заволоцької), пошехонців (Меря), поморів, – ну і звісно московитів та «збірної СССР».
Центральна Вепсанія зараз позбавлена будь-якої суб’єктности, тому що землі Вепсан Мєч (літописної Весь) пришито до Ленінградської області, а саме Подпорожського, Тихвинського, Бокситогорського, Лодейнопольського районів
Інша, західна частина Вепсанії також має виборювати свою незалежність: у 2006 в Карелії офіційно розігнали «єльцинскій експеримент» із Вепським національним районом, а ще раніше, в 1956, у вепсів Карелії відібрали район Шелтозерський.
Взагалі, Карелія та Ленінградчина – приклад двох теріторій з різним статусом і разючими відмінностями у правах.
Карелія до 56 року була аж союзною республікою, і тепер безумовно лікті кусає, що її скасували, інакше вона б вже давно йшла разом з Естонією на шляху в Європу!
Ленінградчина – це область-паразит, повністю складена з урваних шматків чужих, фіноугорських земель.
Її Волосовський, Всеволожський, Тосненський, Сосновоборський і
Ломоносовський район – це грубо відтяпані та нашвидкоруч поділені коренні землі народу Іжора та Інгерманландці, а також фінської субетничної групи – Евремейсів та Савакотів.
Історично ці землі (а також Волховський район) належали колись Речі Посполітій і звалися Інфлянти (частина Ливонії). А до того, як свідчить сама назва, тут були володіння Ливонського Ордену.
Характерний рівень грабіжа – те що один з них, Красносельский район – тепер прирізано до Санкт-Пітімбургу. Все мало земельки ісконним, все мало, під трущоби не вистачає.
Інші райони Ленобласті – це Ваада-Маа, корінні землі народу Водь, а також двох згаданих вище рядочком Іжорців та Фіннів. Це Гатчина та Кінгісеп, при чому в останнього району сталінці «не втрималися» і прирізали землі від Естонії (Івангород, він же Яаанлінн).
Назва Яаанлінн – не від «івана», а про давнє плем’я Ямь (Ємь) або Яа-Маа. На нього досі претендує Естонія!
Два райони – Пріозєрний і Виборгський – є трофеєм сталіна у битві проти Суомі.
Спочатку ці землі (власне Яамаа та Вііпуурі) подарували Карелії, а потім під шумок не втримались і відтяли до Ленобласті. Тому ці два райони є двічі краденими (буває і таке!) – спочатку в Суомі, потім в Карелії.
Той залишок що був би в Ленобласті без ціх угрофинських земель – це відтяті у Новгорода і Пскова землі. Адже «славянская дрюжба» вона така.
У Карелії, колишньої Карело-Фінської ССР, відтято землі не лише «по-ленінградські», але й «по-мурманські».
Це Кандалакши – скандально відомий райцентр, де хтось когось зарізав чи втопив, їх відняли по-случяю того що карели більше не ССР, а АССР, а значить нафига вам такая земліца.
І це Печенгський район (Петсаамо), сама назва якої вказує на Саамську Пятину – відтята в тої ж Фінляндії в різні роки, нібито задля карелів, а потім «простили собі і забули».
Інші землі Мурманщини – це тупо вкрадені в Саамів, Ненців та інших народів землі.
Колись зимовки народу Комі доходили аж до Ловозерського района Мурманщини, тут була і автономія лопарів, ненців і комі-зирян. Потім скасували і депортували (і так повсюди).
Найбільший Кольський район – це серце східних саамів-лопарів.
Пам’ятаю як совітські ще діти читали про «загадачьную Лапландію», слухали новости кожен новий рік, і хоч би одна сука сказала: «передайте сантаклаусу і йолупуки, що тепер тут живуть наші совєтскіє рускіє, вивели всіх лапландцов, асвабаділі».
Землями Саамів буде опікуватись Норвегія – тим більше, що значні ділянки відібрані в неї все тим же СССР, якому все було мало.
Залишається лише Терський Берег – давня колонія народу Поморів.
Навряд чи вона буде існувати самостійно, скоріш потягнеться до Архангельщини.
До речі, Архангельщині нарізано тепер Соловецькі острови – вгадайте, від кого їх «позаімствували»? правильно, теж у Карелії.
Новгородська область – не те що історичний Велико-Новгород. Не той тепер Волхов, річка не та.
Як було вище вказано, значну частину історичної Новгородчини собі нахабно нарізали ленінградци – нова порода совітських людей, у кожного з вас є хочаб по одному знайомому звідти.
Ленінградци не лише очень вежливі і тихоні, але й презирливо ставляться до «скобарей». Скобарями вони звуть мешканців області.
Між тим це прадавнє прізвисько псковитян.
Бачте, в яких дрібницях проявляється імперська спесь? Якщо ви так презираєте скобарей, то зачім тоді тримаєте ЇХНІ землі у себе, віддавати Пскову не пробували?
У сучасній, штучній Новгородчині є також етнічні карельські землі – історичні, але давно депортовані і частково розстріляні в 30-ті.
Імперія так робить: вкрала в тебе одне, а натомість пропонує інше, чуже – теж вороване. Все, тепер ви подільники.
Псковщина, більшу частку якої – історичну частку – вкрадено ленінградцями і маленьку частку ново-новгородцями – зате «прижилася і збагатілася» абсолютно чужими землями.
Майже вся територія області, окрім власне Пскова і центральних районі, має належати:
– Чудь (Сетумаа) – Естонії, в якій між іншим проживає і щорічно обираємий король народа Сету.
– Східна Латгалія – Латвії.
– Себежчина – Біларусі.
Залишається ще особлива одиниця Гдов. Маленький супутник Пскова, ця громада ще в княжі часи була самобутня і тепер зберігає деякі традиції, тому що царі та комісари забули про них, на їхнє щастя.
Етнично близькі до псковського Гдова – старообрядці Естонії.
Дивіться, я показав вам самий, самий мирний регіон РФ.
Просто уявіть собі, які конфлікти будуть в інших її частинах.
Алі Татар-заде