Селище міського типу Харків

Так вийшло, що сьогодні я цілий день вдома. Поки їздиш по Харкову бачиш багато новин, які стосуються його життя зараз та у майбутньому, однак часу на те аби знайти безпечне місце та написати пост про те, що я думаю зазвичай немає. Тож зараз я спробую вмістити у цей текст все, що думаю про останні події у місті та, яким на мій погляд, буде і має бути, його майбутнє.

Влаштовуйтесь у своєму укритті по зручніше, під’єднуйте телефон до електромережі, або павербанку та вкривайтесь ковдрою. Бо це Олексій Свід та його лонгрід про Харків на 55 день активної фази російсько-української війни (2980 день від початку війни).

Перше, що я хочу сказати, що я безмежно вдячний нашим пожежникам, енергетикам, газовій службі, водопровідникам, тепловикам, прибиральникам та багатьом іншим, завдяки кому Харків досі живе, досі функціонує. Я хочу акцентувати свою увагу, тому що далі я буду багато критикувати чиновників, які своєю недалекоглядністю можуть, і на жаль, зводять нанівець всю цю роботу. Не всюди, але у багатьох аспектах. Окрема подяка хлопця та дівчатам, які охороняють нас від орди. Без них вся ця робота була б не можлива, і зруйнованими були не тільки ті будинки, що отримали шкоду від росіян зараз, а й все місто із більшістю харків’ян (приклади ми вже маємо у Бучі, Маріуполі та інших містах).

Тож, перша тема, яка на мій погляд зрозуміла не всім (судячи зі звернень нашого міського голови), війна прийшла у Харків на довго. Як правильно підмітив Павло Храмов, навіть якщо наші захисники та захисниці будуть успішні й відтіснять орків назад на кордон, більша частина міста все одно буде в зоні ураження. Про те, що окупанти б’ють не прицільно, а накривають площу, думаю нікому у місті пояснювати не треба.
Тому ми маємо зрозуміти, що місто має відновлювати своє життя з урахуванням того, що найближчі пів року мінімум, безпекова ситуація кардинально не зміниться. І якщо ми не хочемо, аби наш рідний Харків перетворився на місто-привид, слід вже зараз налагоджувати процеси, для відновлення його життєдіяльності при збереженні, або покращені безпеки громадян.

І перше зо потрібно зробити, це відновити зв’язко між районами міста, дати людям можливість жити та заробляти. Основна завада, яка стоїть перед харків’янами, які зараз намагаються зробити все аби поновити роботу, та дати роботу іншим це транспорт. Наше місто не настільки мале, аби воно могло функціонувати зовсім без громадського транспорту. На наше щастя в нас є не тільки транспорт інфраструктура якого є достатньо вцілілою аби поновити роботу, а й здатен зберегти безпеку для користувачів та обслуги. Це метро.

Одразу відкину недолугий аргумент нашого міського голови, запуск метро зараз не потребує закриття метро як сховки від бомбардувань. Нам не потрібно аби потяги ходили по всіх гілках з інтервалом у 2 хвилини. Наразі нам буде достатньо навіть інтервалу раз у 40-60 хвилин, для чого нема потреби поновлювати експлуатацію на два тунелі, достатньо одного човникового складу на лінію. А від так для посадки та висадки необхідно звільнити лише частину платформи. Інша частина збереже можливість бути прихистком. Частина людей матиме змогу «переїхати» з більш навантажених станцій на менш навантажені. Буде змога підвозити гуманітарку не до всіх станцій по землі, а використовувати для цього внутрішні комунікації й так далі. Все інше це питання форматів: по яких станціях курсуватиме потяг, аби це було безпечно, чи запускати по Олексіївській гілці потяги до Холодної гори через Гагаріна, аби вивозити людей на вокзал і не відкривати пересадку на Спортивній, як забезпечити огляд людей на вході й так далі. Ці питання мають рішення, варто лише забезпечити технічне функціонування метро.

Паралельно з цим місто має розробити вимоги з безпеки для закладів харчування та тих закладів, що обслуговують клієнтів. Тобто ми маємо зрозуміти, що якщо ми хочемо відкрити магазин, наприклад, то вуличні вітрини мають бути закладені мішками з піском, аби убезпечити від уламків. Персонал має знати де найближче укриття, та бажано мати навички домедичної допомоги та зупинки кровотечі. Це великий пласт роботи, і за ці 55 днів місто не зробило нічого. А це в мільярд разів важливіше, за висадку квітів, і навіть за закладання пам’ятників мішками з піском. Бо все це гроші, гроші, які дозволять комусь жити «нормальним життям» без підживлення з гуманітарки. А що не менш важливо, дозволить місту отримувати гроші, на ті самі нещасні квіти, та оплату тих людей, які ризикуючи власним життям, підтримують місто.

Ще одна проблема, яка також потребує грошей і багато. Це укриття. Наші підвали у 90% випадків, якщо не більше, не готові до того, аби люди там ховались. В них немає світла, не тому що лампочки розбило, а тому що вся проводка згнила, частина виходів не працює, бо хтось їх заварив, щоб не лізли бомжі, там немає розеток, меблів, доступу до води, про туалети я взагалі мовчу. Зрозуміло, що зараз переобладнати та відремонтувати їх всі нереально. Але знов таки має вестись робота, аби забезпечити людей спальниками та матрацами, за можливості проводити там оновлення комунікацій, аби укриття не перетворювалось на баню, чи затоплене болото. Це все задача міської влади. І це має бути пріоритетом. Бо чим менше приводів у людини під обстрілами вийти на вулицю, тим у більшій вона безпеці. В нас немає і ніколи не буде станції метро під кожним будинком, не кажучи вже про те, що і підземка не пристосована для того, аби люди там жили днями та тижнями.

Це саме ті три основних напрямки, які мають бути головним болем міської ради та міського виконавчого комітету. А не казочки про білого бичка, що ми відбудуємо Харків, що ми садимо квіти, чи відкриємо фонтани. Місто має піклуватись про потреби харків’ян і тільки про них, а не розповідати заспокійливі історії.

Якщо ми цього не зробимо, то люди продовжать виїжджати з міста, й більш того відчуваючи, що ніхто в місті не піклується про їх потреби не захочуть вертатись. І тоді Харків і з міста мільйонника перетвориться на СМТ. Тож Игорь Терехов, як вам перспектива завершити свій строк, як міський голова СМТ Харків? Я не хочу жити у СМТ, а ви?

Ще раз низько вколоняюсь нашим захисникам, завдяки яким я можу мріяти про майбутнє Харкова, комунальнікам які своєю роботою дозволяють жити в ньому зараз.

Слава Україні!

Все буде Харків, все буде Україна!

Олексій Свід

Північна Салтівка, Харків, фото автора

Як допомогти нам?

Допомогти нам ви можете перерахунком грошей на PayPal Голови Правління nataliyazubar@maidanua.org або на рахунок Організації, тут детально написано як https://maidan.org.ua/supportmmic/