Харків продовжують обстрілювати московитські війська: їх зазнають північні околиці міста. Внаслідок обстрілів є руйнування та поранені. Так само тривають обстріли і північних передмість Харкова. Обласна влада нарешті говорить про необхідність облаштування оборонних укріплень навколо Харкова по кордону Харківської області. Готується запуск метро у місті, але ще не всіх людей відселили з деяких станцій підземки. У звільнених східних передмістях поступово налагоджують мирне життя. На тимчасових окупованих територіях Харківщини продовжується викрадення та катування людей.
Московити продовжують обстрілювати Харків – знову під обстрілом північні околиці Харкова: Північна Салтівка, Велика Данилівка, а також околиці П’ятихаток. За інформацією Харківської ОВА, поранення через обстріли рашистів отримали двоє людей. Вони поодинокі та неінтенсивні. Кількість обстрілів звісно дуже низька, вона нижча, ніж за всі періоди, крім невеликого періоду в середині травня, коли обстрілів або не було, або це було кілька разів за добу
Так само обстріли тривають і по північним передмістям – Руські і Черкаські Тишки, Циркуни, Питомник, Руська Лозова, Прудянка, Слатине, їх околиці, а також Дергачі.
На північ та північний схід від Харкова тривають бої. Офіційної інформації про їх перебіг практично немає – не буду і я говорити: вона різна.
Фото: Сергій Петров, CC BY-SA 4.0
З безумовного позитиву: начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов каже, що для Харкова має початися новий етап “великого будівництва” – зведення надійних фортифікаційних укріплень, щоби не допустити в подальшому можливість просування московитських військ до Харкова, щоби обладнати захист Харківської області вздовж кордону. Це дуже правильно. Нарешті хтось з представників влади про це публічно заявив. Раніше на цю необхідність звертали увагу активісти та наша організація “Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”, що Харків має стати містом-фортецею.
У Харкові розбирають завали будівель в різних районах міста. Рятувальники заявили, що з-під завалів витягли понад 150 загиблих людей, а також понад 250 людей були врятовані. На цей час рятувальники завершили роботу на 98 об’єктах із розбирання завалів. Вони підтверджують, що найбільш постраждалими є північні та південно-східні околиці Харкова: Салтівка, селище Жуковського, П’ятихатки. Обрій та Рогань. Разом з цим, розмінування території міста завершено десь на 90% (проте, наскільки я розумію, йдеться про житлову забудову), бо лісові масиви, поля тощо можуть бути заміновані (а відповідно ходити ними може бути небезпечно). Багато замінованих територій у звільнених передмістях Харкова.
У Харкові планують 24 травня запустити всі лінії метро одразу. Натомість досі не вирішена доля десь із 60 людей, які мешкають на одній із станцій метро Салтівської лінії – дехто втратив житло через обстріли – їм поки так і не надали тимчасове житло. А до запуску метро лишається лише один день. Загалом, нічого дивного – очікувано, міського голову Терехова люди не хвилюють. його хвилює можливості освоювати бюджет і все таке. Люди його хвилювали на етапі, коли потрібно було збільшити обсяги гуманітарної допомоги (про масштаби розкрадання міською владою гуманітарки вже ходять міські легенди).
Також дехто спускається в метро на ніч, побоюючись нічних обстрілів Салтівки – як буде організована робота станцій метро у нічний період для мешканців північних районів міста, які можуть приходити туди на ночівлю – так і не зрозуміло: міська влада на це питання жодної відповіді не дала і, таке враження, оминає його – типу загрози невеликі. типу нехай всі живуть звичним життям (згадується вислів колишнього мера кернеса “нехай там мовчать всі нахуй” – ну приблизно так можна охарактеризувати вирішення цього питання міською владою на цей момент).
У Харкові міська влада каже, що 491 житловий будинок вони планують знести. Але так і не зрозуміло – на основі чого ґрунтуються такі заяви: на основі приблизних оцінок, результатів обстеження житлових будинків спеціальними комісіями (от до Салтівки ці комісії ще нормально не дісталися, зокрема, мій будинок не обстежували – це лише у планах), чи банальному бажанню почати якомога скоріше освоювати бабло на відбудову (нагадаю, що той же “Житлобуд-1”,який типу почав зводити житло для тих, хто його втратив, пов’язаний з у схемах з міською владою).
Найсмішніше, що Терехов заявляє, що Харків можна буде відбудувати за 2-3 роки. Харків після другої світової війни відбудовували понад 15 років (приміром, забудова на місці зруйнованих будівель велася до кінця 1950-х, і лише у 1959 році почалася забудова нових районів – Павлового Поля та району Селекційної станції (нині – Нові Будинки). Мабуть, сподівається, що гроші хлинуть повноводною рікою, ага. Але за їх використанням необхідний буде надійний контроль і з боку наших партнерів, і з боку громадськості.
Харків прилаштовується до життя прифронтового міста. У кафе навіть зараз здебільшого можна побачити чи військових, чи журналістів. Роботи як такої поки небагато. Подивимось як ситуація зміниться після запуску метро, але надмірного оптимізму, що все сильно зміниться протягом наступних 2-3 тижнів немає. Бізнес дуже обережний. Все залежить від ситуації на фронті та із обстрілами московитів самого Харкова.
У звільнених Малій Рогані та Вільхівці починаються працювати відділення пошти (у Вільхівці – пересувний пункт). Люди отримують пенсії, також розгортаються пункти видачі гуманітарної допомоги (до цього приїздили машини з гуманітаркою, з яких її оперативно видавали – люди брали і на себе, і на сусідів по вулиці).
У Чугуєві, який чомусь досі обласна влада вперто називає звільненим. Він був у напів оточенні, деякі околиці і передмістя Чугуєва (територія колишньої Чугуївської міської ради як адміністративно-територіальної одиниці) справді знаходилися десь з кінця лютого по початок березня під контролем московитів, але Чугуїв не був зайнятим рашистами. У місті зруйновані 2 мости (щоби окупанти не зайшли у місто), 3 багатоквартирні та 15 приватних будинків, а ще 177 будинків пошкоджені.
У південно-східній частині області тривають бої – на Слов’янському та Барвінківському напрямках. Але тут наші воїни тримають оборону, а московити зараз “перегруповують” та чекають на підкріплення для відновлення свого наступу на Слов’янськ.
На тимчасово окупованих територіях Харківської області ситуація складна. По-перше, виїзд з окупованих територій перекрито, а ті шляхи, якими досі користувалися мешканці з тих територій для виїзду доперекривають.
По-друге, тривають викрадення людей. Так, у Балаклії ще 17 травня викрали пастора Церкви євангельських християн баптистів “Світло Євангелія” Олександра Салфетникова, який зі своїми парафіянами вирішив залишитися в окупації. Відомо, що його катують. сильно б’ють, він потребує госпіталізації, але московити хочуть вибити показання, що він має стосунок до американської розвідки (типове ставлення до інших християнських конфесій у рашистів) та нібито розбещував дітей і молодь.
Нарешті, московити посилюють оборонні позиції навколо Ізюма та з боку Сіверського Донця у напрямку Куп’янська – у Великому Бурлуці та смт Шевченкове (обидва селища міського типу – центри селищних громад).
У смт Дворічна (центр Дворічанської селищної громади),яке з першого дня широкомасштабного вторгнення в окупації, викрадено голову громади Галину Турбабу – вона під “арештом” рашистів вже чотири дні. До цього часу з нею був зв’язок.
А от у селі Чернещина Борівської селищної громади окупанти розібрали на запчастини медичний автомобіль Duster.
80-та бригада десантно-штурмових військ збила десь у полях над Україною штурмовик Су-25, пілот не катапультувався. Але це не все: за попередньою інформацію пілотом був московитський генерал-майор Канамат Боташев. Правда, кажуть, у нього була дурна слава: за авіаінциденти його звільнили. Але, очевидно, зараз пілотів бракує – от і взяли назад. Вчора черговий авіаінцидент закінчився “бавовною”.
На московії неспокійно. Знову якісь “бавовни” в районі Тьоткіно Курської області. Ну там регулярно це вже. Треба звикати.
А ще німецькі журналісти почали копати благодатну тему: про засилля рашистських неонацистів у московитській армії. Це ж справді клондайк всього і вся. Та й серед полонених такого “добра” вистачає. Коротше, цей той випадок, коли боролися з неонацистським “Азовом”, а допомогли світові побачити хто справжні неонацисти з відповідними поглядами, громадськими і політичними рухами, підтримувані владою. Премія дарвіна поступово знайде своїх героїв у цих розслідуваннях.
Віримо в наших захисників! Дякуємо їм за всі зусилля! Ми обов’язково переможемо!
Сергій Петров, історик, журналіст, документатор цивільних руйнувань у Харкові
