Борис Захаров відомий своєю роботою в Харківській правозахисній групі, а також своїми мистецькими проєктами як продюсер. Він – автор єдиної в Україні правозахисної програми «Людина і право» , яка виходила до початку війни на одному з популярних українських телеканалів. Борис Захаров розповів QIRIM.News чим займається в час війни.
QIRIM.News: Ми з тобою зустрічаємося у Варшаві, четвертий місяць триває російське масштабне вторгнення в Україну. Час, коли під загрозою головне право – право на життя. Чим займається в цій новій для України ситуації очолюваний тобою фонд «Людина і право» і ти сам?
Борис Захаров: Це право не просто порушується. Є таке поняття англійською мовою grave crimes, дослівно – могильні злочини. Це найтяжчі злочини, і це – не поодиноке вбивство чи вбивство десятка людей. Є ознаки найтяжчого злочину – злочину геноциду. Мета Путіна – винищити український дух свободи, дух Майдану, дух волі, дух козаччини знищити. Немає ніякої України, немає ніяких українців, є тільки малороси, раби, які мусять служити російському господарю. А вільних людей треба знищити. І повернути українців у лоно оцієї радянсько-м…кої потвори – «русского мира».
QIRIM.News: Чи вміють українські правозахисники працювати з названими тобою злочинами – злочинами проти людяності.
Борис Захаров: Тут треба сказати, що світ не вміє ефективно працювати з такими злочинами. Міжнародне гуманітарне право постійно розвивається. Воно взагалі засновано на природному праві. В Нюрнбергу німецьких нацистів судили не за те, що вони порушували закон, а за те, що вони його виконували. Вони були засуджені за порушення природних прав. В даному випадку, після спеціального трибуналу по Руанді міжнародне гуманітарне право пішло далі у визначенні поняття геноциду. Не обов’язково це має бути етноцид, винищення за релігійною чи расовою ознакою. Може бути винищення за ознакою національної або культурної єдності. Наші фахівці, аналітики працювали над фіксацією, документуванням воєнних злочинів з 2014 року. У нас є дуже сильні юристи-міжнародники. Є сильні правозахисники, які знають, як документувати. Але підходи виробляються в процесі роботи. Масштаби шалені, жахливі, не вистачає у правоохоронних органів ресурсів для цього. Наприклад, масштаби руйнації. У Харкові понад 3800 будинків знищено або пошкоджено. Треба задокументувати кожне руйнування, кожен будинок, визначити протерпілих, опитати їх, одержати заяву. Більше того, якщо є поранені, то це одна стаття, якщо майно пошкоджене або знищене – додаткова стаття, загибель – третя, на окупованих територіях ще й зґвалтування. У нас є в кримінальному кодексі одна стаття «парасолькова» , на жаль, Президент не підписав закон так званий «про воєнних злочинців», який гармонізував національне законодавство з міжнародним гуманітарним правом. У нас всього одна стаття 438-а – порушення правил і звичаїв війни, під яку все гребуть. Через це виходить не зовсім правильна кваліфікація. Це послабить позиції України в майбутніх судах, разом із нератифікацією Римського статуту. Ми ж добиваємося, щоб нічого про Україну без України. А без ратифікації Римського статуту ми будемо об’єктом, а не суб’єктом цього процесу. Ми можемо втратити вплив на ці процеси. І тоді треба буде робити свій окремий трибунал, український.
QIRIM.News: Як зараз розподіляється ця робота між правозахисниками і державою? Чи існує взаємодопомога?
Борис Захаров: Безперечно, взаємодопомога шалена, Але вона будується на горизонтальних зв’язках. Простіше домовитися із слідчими і допомагати їм, анжі домогтися від влади прийняти потрібні закони, які допомогли би розслідуванням. Але я цим зараз не займаюся. Я лише менеджер, який допомагає комунікувати, адвокатувати. Я зараз займаюся гуманітарним забезпеченням і логістикою. Наш фонд з перших днів почав займатися волонтерством. Я подумав, що це найголовніше зараз. Треба думати і працювати на перемогу. Міжнародні механізми такі, що або переможці судять переможених, або сильні судять слабких. Інакше не буває, давайте визнаємо це нарешті. Не можна засудити Путіна до того, як ми його переможемо. Можемо судити заочно триста разів, але нічого з того не буде. А міжнародні механізми це коли збираються сильні світу цього і кажуть: треба засудити сербів, хорватів і боснійців. А ті не можуть з цим нічого вдіяти. Або судити представників африканських країн. Як з нацистськими злочинцями – їх перемогли і засудили. Світ немає поки що інших механізмів засудження і покарання за воєнні злочини, злочини проти людяності і злочини геноциду диктаторів ядерних держав. Повоєнна система двадцятого сторіччя застаріла, вона не працює, і навіть Гельсінська система застаріла, працює право сили. Треба перемогти. В результаті останнє слово за силою права. Немає сумніву, що ми переможемо, питання в ціні: скільки буде закатовано, замордовано, зґвалтовано, зруйновано в масштабі злочинів геноциду.
QIRIM.News: Твоя основна діяльність нині – допомога армії?
Борис Захаров: Армії і цивільним. Ми багато медикаментів поставили в шпиталі, багато тактичного забезпечення – військовим: бронежилети, тепловізори, приціли, прилади нічного бачення, дрони, тактичні наплічники, навушники, рукавиці і наколінники, окуляри тощо, машини для евакуаційних бригад. Ми зібрали за три місяці, написав звіт, зібрали і витратили понад 420 тисяч доларів. Крім того нам багато передали у вигляді товарів. Це і ліки, і туристичне спорядження, яке підходить для військових. І цивільним передавали те, що збирали цільовим шляхом, продукти харчування, засоби гігієни для цивільних в зоні бойових дій. І для переселенців теж. Я працюю і менеджером, і логістом, закупівлями займаюся, і експедитором, і вантажником теж.
QIRIM.News: Ти вже чимало часу живеш у Києві. Але ти – харків’янин. Ти стежиш за тим, що там відбувається?
Борис Захаров: Так, я харківянин і зараз більше харків’янин ніж будь-коли, це звучить гордо (посміхається). В Харків за цей час було дві поїздки по тижню. В середині квітня, тоді Харків був дуже похмурий, засмучений, його постійно обстрілювала артилерія, яка стояла в передмісті, знищували північну Салтівку, селище Жуковського, інші райони. Потім наші відтіснили ворога до кордону. Але Терехов (Ігор, міський голова) сказав, що можна повертатися. Держслужбовцям взагалі сказали: або повертаєтеся на робочі місця, або звільняєтеся. Почали масово повертатися, щоб запустити економіку міста. Те, що відбувається з Харковом – урбіцид, першою це сказала Наталка Зубар (харківська громадська діячка). Це більше літературний термін, але думаю, що він стане юридичним. Це цілеспрямоване знищення цивільної інфраструктури міста. Самого міста, і мешканців міста. Щоб підірвати економіку, позбавити можливості в ньому нормально жити. Якщо не вдається захопити – знищити. Але Харків так опирається урбіциду…Комунальні служби висаджують клумби під бомбардуваннями. Прибирають дуже швидко наслідки руйнувань…Правда, при цьому прибирають докази злочинів…Приїжджає оперативна група або правозахисники документувати злочин, а там комунальники вже все виправляють…Є плюси і мінуси. Є там культурний центр «Інді», я співвласник. Я приїхав в квітні…Там влучив касетний снаряд, влучив в дах, посікло приміщення…Я почав організувати бригаду, але дістати профнастил для покрівлі було дуже важко. Приїхав через місяць, з бригадою залізли на дах, а там все комунальники вже зробили. На приватній власності! Зауважте!Ми встигли раніше задокументувати і відкрити кримінальне провадження. А скільки випадків, коли не встигли…В Харкові бомбардування, але діти гуляють, люди сидять в кав’ярнях, п’ють проссеко і їдять яйця пашот з лососем і авокадо… Люди ігнорують небезпеку, втомилися від цього, звикли, стали фаталістами…
QIRIM.News: Чи треба з цим щось робити? Чи слід це міняти?
Борис Захаров: Варто робити так, щоб тили не були слабкими….Не можна в зоні бойових дій залишатися дітям, людям з обмеженими можливостями, літнім людям. Треба виїжджати тим, хто не допомагає фронту. Якщо місто в облозі, то ці люди займають руки лікарів, забирають ліки, шовні матеріали, їжу і воду у військових. А ще військові ризикують, коли рятують їх. Патріотизм не в тому, щоб попри все залишатися в зоні бойових дій, а в тому, щоб допомагати, нехай навіть і своєю відсутністю…Тили мусять бути сильними.
Окрім гуманітарної роботи для України чим ти займаєшся у Польщі?
Борис Захаров: Ми організовуємо благодійні концерти для підтримки України. Буде 5 концертів: в Лодзі, там не я організатор, в Глівіце, два в Варшаві і у Кракові. За участі моєї дружини (Марина Захарова) і Орхана Агабейлі, а також українських, зокрема гурту «Шоколад», ізраїльських та польських музикантів. Це етноджазові концерти, коли поєднуються різні культурні традиції з джазом, з класичною музикою. Зали різні, є більші, є менші. Це новий досвід. Зараз стало значно важче із пожертвами, аніж на початку війни, люди втомилися, у людей бракує коштів. Багато віддали вже. В Україні бізнес багато віддав і почав «здуватися». Набагато зменшилися потоки.
Борис Захаров: Я хотів воювати. Відвіз сім’ю в безпечне місце і повернувся до Бучанського району Київщини, де ми знімаємо дачу. Хотів піти в добровольчий батальйон або в тероборону, мене спочатку не взяли. А потім почалася ця робота, почав закуповувати, привозити, і коли я в черговий раз попросився до тероборони, так щоб це поєднувати із волонтерством, мене м’яко послали. Сказали: тобі краще цим займатися, бойового досвіду немає, поки навчишся, а тут всі шанси допомогти армії. Поки що цим займаюся, далі побачимо…
QIRIM.News: Чи стикався ти в Польщі з порушенням прав людини?
Борис Захаров: В українців тут траплялися ситуації, коли людей не впускали в країну, хоча вони мають право жити півтора роки тут, 90 днів спливло, вони виїхали, а назад до Польщі не пускали. Лише першого червня польська влада дала роз’яснення. Я не знаю деталей. Але це було подвійне тлумачення. Закон має бути один для всіх. А от що стосується шукачів притулку з Центральної Азії, які в розшуку…Є абсолютно неприпустимим, коли всупереч рішенню Європейського суду з прав людини із забороною екстрадувати з України тут польський суд приймає рішення екстрадувати. Це порушення третьої статті Європейської Конвенції, яка гарантує захист від тортур і жорстокого поводження. Це порушення і 39 правила (регламенту ЄСПЛ), якщо заборонили видачу Україні, то польський суд мусить взяти це до уваги, це очевидно неправосудне рішення. Я був здивований, коли почув про таке.
QIRIM.News: Польща дуже багато допомагає сьогодні Україні в захисті від російської навали. Чи етично буде нам сьогодні критикувати польську владу за порушення прав біженців з Центральної Азії?
Борис Захаров: Я виходжу з того, що держава завжди є порушником прав людини. Коли ми захищаємо права людини в Польщі, ми допомагаємо, ми сприяємо польській державі, щоб у них був закон, щоб дотримувалися права людини. Якщо ми говоримо, що в Польщі щось неправильно, що Польща повинна змінитися, що є проблеми, то ми допомагаємо. Це не просто етично, це завдання будь-якого правозахисника.
QIRIM.News: Останні три місяці ти активно спілкуєшся з багатьма людьми в різних країнах. Чи розуміють люди за межами України, що наша країна сьогодні воює за весь світ?
Борис Захаров: Так, люди це відчувають і дуже стараються допомогти. І поляки, і не тільки поляки. Німці допомагають, з’явилися друзі з Німеччини, уряд там незрозумілий, а люди допомагають. І прибалтійці, і канадці, і американці. Я знаю канадця, якому 73 роки, який вдома все продав і приїхав воювати за Україну, придбав все необхідне. Але його не взяли, то він пристав до волонтерів. Промовистий випадок…