Обстріли безпосередньо Харкова майже припинилися. Ракетні удари за ці дні припали по промисловим підприємствам, парку Горького, одному з корпусів одного з університетів та житловому будинку. Також ракетних ударам піддається разом з Харковом і Чугуїв. Ракетні удари та психологічний терор посилилися – їх стає все більше і вони припадають на все більш малопрогнозований час. Міський голова Терехов заявив про створення коордради з волонтерам, але в коментарях у фейсбуці йому висловили незадоволення роботою міською владою, після чого негативні коментарі були видалені.
Відразу напишу за два дні – за 28 та 29 липня.
Обстріли Харкова з артилерії майже припинилися. Ні, вони є, але вкрай поодинокі і припадають на північні околиці Харкова. Тому день проходить відносно спокійно. В основному харківці чують канонаду у північному передмісті – такий зараз акустичний фон у денні та вечірні години. Ця загальна характеристика стосується обох днів.
Відразу по опівночі 28 липня, як тільки почалася нова доба по Харкову завдано чотири ракетних удари – по Київському та Немишлянському районах – пошкоджено промислові підприємства, частково зруйновані виробничі приміщення. Одна з ракет вдарила по Парку Горького біля ангару. де зберігається різний реманент та прикраси. Чесно, заяву Терехова не всі зрозуміли правильно – він радіє, що не постраждали атракціони. Дивна заява… Радіти треба, що поранених за добу немає, а не атракціонам у той час як постраждала будівля ангару. Дивні пріоритети у міського голови, реально дивні. Удари наносилися ракетами від ЗРК “С-300”.
Фото: Національна поліція. Харківська область, CC BY 4.0
Зранку близько 9-ї години московити сильно обстріляли Чугуїв – прилетіло по багатоповерхівці та приватним житловим будинкам. Поранена одна особа. Люди, які мешкали в квартирі, куди прилетів снаряд. вижили, що скористалися правилом двох стін. Це правило а основному працює для панельних будинків, а от для “хрущовок” – не завжди. Крім того, вдень московити здійснили обстріл з артилерії по смт Есхар та ТЕЦ, що розташована у Чугуївському районі. Внаслідок цього на території спалахнула пожежа, загинув поліцейський який охороняв об’єкт, а ще двоє людей зазнали поранень.
А от зранку десь о 4-08 29 липня завдано кілька ракетних ударів по Харкову: зруйновано один з корпусів Харківського національного університету сільського господарства імені Петра Василенка на проспекті Героїв Харкова – пам’ятку архітектури другої половини XIX століття – Перше реальне училище. Ця будівля вже постраждала від авіаудару по майдану Героїв Небесної Сотні на початку березня 2022 року – тоді вибило вибуховою хвилею вікна, пошкоджено інтер’єр. Тепер же ракетним ударом її зруйновано. Попри серйозність руйнувань її можна відновити, оскільки знищено лише невеликий фрагмент будівлі. Пошкоджена і двоповерхова житлова будівля. Поранення зазнав літній чоловік, який гуляв в цей час (цікаво, що робила людина під час комендантської години). Також ракетні удари було завдано по Чугуївському району та по Богодухову. По Богодухову вперше завдано саме ракетного удару (до цього були удари з РСЗВ) – зруйновано харчове підприємство. Туди, за даними поліції, прилетіла “Точка-У”. А це вже щось новеньке, справді.
Візуальне спостереження нарахувало за різними даними 8 чи 9 ракет, дві з яких точно не долетіли та створили бавовну над Бєлгородською областю. перелякавши тамтешніх мешканців. Одну ракету точно збили наші ППО.
А от ніч і ранок 30 липня виявилися зовсім важкими: спочатку о пів на третю чотири ракетних удари по Слобідському району Харкова, внаслідок чого трапилася велика пожежа та зруйновано центральне крило одного з училищ Харкова, а також прилетіло і по території заводу Малишева. А за п’ять хвилин до четвертої (раніше московити ракетні удари робили за кілька хвилин по котрійсь годині чи пів години, а тут – до. Це цікава зміна в контексті плаваючого графіку) – два ракетні удари по території одного з об’єктів у Новобаварському районі – ракети влучили у землю. за інформацією поліції, в усіх випадках були ракети від системи “С-300”.
Ракетні удари по місту відновилися з попередньою інтенсивністю, як це було і до того. При цьому московити використовують плаваючий графік, в основному віддаючи перевагу ударам під ранок, коли більшість людей спить і не реагує на тривоги. Насправді це небезпечно. Хоча би тому, що люди можуть загинути під завалами будинків, якщо ракета прилетить туди.
Активність і щодо ударів по Харкову та Чугуєву та по півночі і центру України – це таке привітання українців з Днем хрещення Русі та Днем державності (чесно, так і не зрозуміло що це свято означає, бо й День хрещення Русі – умовний день і прив’язаний з Днем святого Володимира. А в історії України є багато інших днів, які більш підходять для символічності державності). Зрештою, московити полюбляють символічні дати, а тому організували масовані ракетні удари. Що ж, багато моїх знайомих подякували за нагадування: раз такий масований ракетний удар і купа тривог. то сьогодні якесь свято чи знаменний день.
Більше того, психологічний та акустичний тиск, який поширився на Харків та Чугуїв, ставить за мету повне дезорієнтування людей. Це типове залякування, дезорієнтування, пригнічення волі до боротьби та життя. Це також і тиск на військових з цих міст. Так само і поширення відео із каструванням та вбивством одного із наших військових полонених в окупованому Сєвєродонецьку, знищення наших полонених, в основному “Азовців” в концентраційному таборі в Оленівці, – це залякування (через страх не лише померти, а померти у муках, яке побачить велика кількість людей) з метою припинити боротьбу, це посилення рівня ненависті, щоби наші військові не брали полонених (обмінний фонд нам дуже потрібний), а вбивали всіх московитів із відео- та фотофіксацією. А потім рашисти могли би казати, що і українці такі самі як вони – вони чинять воєнні злочини, і всі звинувачення московії щодо воєнних злочинів, які вчинили її військові, не однозначні, бо може то українці самі про своїх громадян. Тому ненависть має бути холодною. Але це не означає, що московити, які воюють проти України не можуть померти. Можуть і мають, але у конвенційних умовах.
Протягом двох днів тривають обстріли північних і східних передмість Харкова – Руських і Черкаських Тишків, Борщової, Петрівки, Михайлівки, Циркунів, Лісного, Руської Лозової, Питомника, Нового Дементіївки, Безруків, Цупівки, смт Слатине та Прудянка, Дергачів. Також рашисти обстріляли смт Золочів (пошкоджено багатоквартирний будинок та будівлі фермерського господарства), села Калинове (знищений житловий будинок та господарські споруди), Світличне, Шаповалівка та Уди Золочівської селищної громади. Обстрілам піддаються Перемога Липецької сільської громади, Рубіжне, Замулівка та Верхній Салтів Вовчанської міської громади, смт Старий Салтів, Шестакове Старосалтівської селищної громади, смт Печеніги (через обстріли зруйновано домоволодіння, загинула одна людина) Чугуїв, Базаліївка, Леб’яже, Коробочкине та Іванівка Чкаловської селищної громади та село Мосьпанове Малинівської селищної громади.
На північ і північний схід від Харкова тривають бої, проте спроби атак московитів закінчуються нічим.
У Харкові загалом в способі життя людей – без змін: людей на вулиці небагато. Машин не стало більше. Але от з дотриманням правил дорожнього руху все так само погано. Вчора їздили і мали дві ситуації, де була неприємна ситуація, яка, за певних умов, могла закінчитися ДТП. Кількість ДТП зросла. До такого ступеню, що про них фактично щодня публікують у пабліках. Так, 30 липня водій за кермом автомобіля Honda CR-V збив на пішохідному переході середнього віку, яка померла. Водія користувачі соцмереж упізнали – кажуть, що це Володимир Тютюгін, професора кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, рік народження якого зібгається з даними поліції.
А от “Жилкомсервіс” повідомив, що для власників квартир, які постраждали від обстрілів московитів, обіцяє перерахувати квартплату. Для цього треба звернутися на сайті комунального підприємства.
У місті продовжує реорганізуватися транспорт. Вже почав курсувати автобус від вулиці Світлої на Салтівці до ст. м. “Університет”, а з 1 серпня 20-й трамвайний маршрут буде подовжено до проспекту Перемоги після того, як відновили рейкове полотно та контактну мережу.
Міський голова Терехов 28 липня заявив, що за 5 місяців він з волонтерами стали єдиною силою та “спільними зусиллями багато зробили”. Тому він пропонує створити координаційну ражу з волонтерами і обіцяє це зробити найближчим часом. Подібне пропонує зробити і обласній владі. Після цього в коментарі у фейсбуці у Терехова трапилося цікаве: люди дякували волонтерам та критикували міську владу, а самі волонтери писали, що за ці 5 місяців не отримали жодної допомоги від міської влади, і що примазуватися до чужих досягнень – дуже не добре. Наступного дня, 29 липня, всі критичні коментарі були вилучені, а для більшості (крім, схоже, наближених) було обмежена можливість коментувати цей пост у фейсбуці. Це справді свідчить про найкращий рівень комунікації між владою, волонтерами та людьми: вилучити критику та не давати писати волонтерам свої думки про міську владу.
Я вже писав в своїх хроніках, що міський голова Терехов та міська влада за 5 місяців спроб московитів взяти місто вкрай мало зробили для людей: ані облаштування бомбосховищ та укриттів, ані організованого чи хоча би якогось вивезення людей з районів, які постійно обстрілюються – у березні – травні, ані нормальної системи гуманітарної допомоги – а про масштаби розкрадання міськими чиновниками гумдопомоги серед людей вже ходять легенди, я навіть чув про цифру у 60-70%. Але на цей момент до волонтерів справді серед людей уже високий рівень довіри (вищий, звісно, у ЗСУ). Я вже мовчу, що забезпечення людей, які продовжують жити на Північній Салтівці, П’ятихатках та селищі Жуковського, частково Обрії залежить від волонтерів. Реальних волонтерів, а не “реєстрових”. І міський голова Терехов, піар-акції якого із квіточками та запуском транспорту для розвитку економіки Харкова закінчилися по суті невдачею: люди знову поїхали через посилення обстрілів, а економіка так і не хоче запускатися: понад 90% виробництва стоїть, а працює лише частково торгівля і ще менших обсягах сфера послуг. Проте існує принцип: якщо не можеш до чогось примазатися – спробуй очолити це. І ця історія координаційною радою – це спроба створити видимість, що Терехов має стосунок до волонтерства. Але до цієї ради будуть входити в основному придворні люди та волонтерські організації (можливо, і якась частина реальних волонтерів). І це враження складається не через мою постійну критику об’єктивних результатів роботи міської ради, а через недолугу реакцію на коментарі харківців та волонтерів. Якщо міська влада хотіла би конструктиву – то цієї реакції не було би, а раз історія з постом у фейсбуці про ідею з “волонтерською радою” закінчилася чисткою критики, то все це має присмак піару міської влади та створення списку “реєстрових” правильних волонтерів. І так, ми таких побачимо: побачимо правильних бізнесменів та депутатів, більшість з мерської партії яких весь цей десь відсиджувалися (ні, кілька таки, треба визнати, намагалися допомогти), обілення репутації московитського олігарха Павла Фукса, правильні волонтерські “організації”, про більшість з яких ми почуємо вперше. А от ті волонтери, які витягнули всі ці місяці соціальну підтримку харківців і продовжують це робити зараз, які допомагають війську, – будуть у меншості або їх ми взагалі не побачимо.
Якби міська влада хотіла би комунікації з волонтерами – вона не робила би цю чистку відгуків або вибачилася би за “модераторів” сторінки. Але цього немає. Тому ми побачимо протиставлення правильних провладних волонтерам тим, які критично ставляться до влади. Піар перших і замовчування про існування других. Але тут одна проблема: люди і далі отримуватимуть допомогу від реальних волонтерів і не будуть отримувати допомоги від влади. А сарафанне радіо ніхто не відміняв.
Також відбуваються зміни у владі. Так, заступник міського голови Харкова з питань сім’ї, молоді та спорту Костянтин Лобойченко, який працював на посаді із 2016 року, звільняється з 1 серпня за власним бажанням і сімейними обставинами. А Анжеліку Крутову на посаді директора Департаменту науки і освіти Харківської ОВА (вона була на посаді з липня 2020 року) Олексій Литвинов, доктор юридичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри кримінального права і кримінології факультету №1 Харківського національного університету внутрішніх справ. Він є автором понад 200 наукових публікацій, займається вивченням проблем протидії злочинності, засадам боротьби зі злочинністю та запобігання злочинам. Під його науковим керівництвом захищено дві докторських дисертації та понад 20 кандидатських дисертацій.
На цей час у Харківській області зібрали 173 тис. тонн. Проте 172 гектари полів з пшеницею та 2 гектари ячменю в Богодухівському, Ізюмському та Чугуївському районах області згоріли через московитські обстріли. Приміром, в області сталося 16 пожеж, а минулого року їх було всього три. Також в сірій зоні, яка є замінованою, перебуває 46 тис. га полів.
Держпідприємство “Антонов” присвоїли власні імена міст-героїв своїм вантажним літакам АН-124, АН-128, АН-158, АН-178. Так, літак Ан-124-100М з номером UR82027 отримав ім’я “ВE BRAVE LIKE KHARKIV”.
У Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого трапився скандал: під час однієї з лекцій у червні з з історії міжнародного права доцентка Марина Окладна заявила, що після війни має відбутися процес, аналогічний до Нюрнберзького. над українськими захисниками з «Азову». При цьому студентів. які заявили, що не бачать в символіці Азову жодних нацистських елементів, вона називала студентів “некомпетентними”. Керівник медіа-служби НЮУ Максим В’юник повідомив, що промосковитську викладачку Марину Окладну було нібито звільнено ще 30 червня, але студенти помітили, що у липні в розкладі цієї викладачки було приймання іспитів.
А от Олександр Брюханов, якого суд визнав винним у посяганні на територіальну цілісність України та дав 5 років в’язниці з відстрочкою три роки, 25 липня достроково склав повноваження голови Південної міської ради Харківського району Харківської області. Тепер повноваження міського голови здійснює секретар міської ради Всеволод Біліченко.
Печеніги, які розташовані на березі Сіверського Донця та лінії фронту, – виконує роль зв’язкового з тимчасово окупованими територіями Харківщини та Луганщини. Тут через частково зруйновану Печенізьку дамбу щотижня відбувається евакуація людей з окупованих територій – за один раз вдається вивезти близько тисячі людей. Селище постійно московити обстрілюють: пошкоджені будинки – це частина пейзажу та життя селища. За час від початку вторгнення московитів у Печенігах загинуло 11 людей. Ще в середині лютого тут мешкало понад 5 тисяч осіб, а зараз близько двох тисячі та ще близько 500 переселенців. які сюди переїхали раніше. На початку окупації територій на схід від Сіверського Донця кількість людей, які виїздили через Печенізьку дамбу був невеликим і силами місцевої влади вдавалося допомогти людям. А зі збільшенням потоку до вивезення людей долучилися волонтери, які вивозять людей до Чугуєва та Харкова автобусами. Разом з цим дістатися до цих міст можна лише власним транспортом чи за допомогти волонтерів, бо рейсових автобусів до Печеніг немає. У самому селищі не працюють підприємства, є проблеми з газом і є велика загроза якою буде зима для людей, які лишаються у селищі. Більшість жителів живуть за рахунок пенсій або гуманітарної допомоги.
Наразі під окупацією перебуває 9 сіл Печенізької селищної громади (Мартова, Артемівка, Новий Бурлук, Борщова. Гарашківка, Гуслівка). Усюди, крім Борщової, можна привезти гуманітарну допомогу на окуповану територію – волонтери возили туди продукти чи ліки один раз на тиждень. Проте два тижні тому в’їзд московити волонтерам перекрили. Старости в селах працюють, хоча окупанти заважають їх роботі
СБУ затримала 41-річного харків’янина, який допоміг громадянину московії, що був диверсантом та намагався легалізувати своє перебування в Україні, за 4 тис. доларів отримати український паспорт. За даними СБУ, замовник паспорта є диверсантом та намагався легалізувати своє перебування в Україні. Також затримано і московита, який давно був в полі зору СБУ і з ним проводяться процесуальні дії.
А от одна з колаборанток – 39-річна жителька села Височинівка, яка передавала московитам та їх проксі з ОРДЛО інформацію про місця дислокації українських військових та техніки, рішенням Зміївського районного суду засуджено до 15-ти років з конфіксацію за державну зраду.
На південному сході Харківщини тривають бої на Слов’янському та Барвінківському напрямках. Два дні підряд рашисти атакують Бражківку, проте наші військові відбили ці атаки. Так само безуспішні атаки в районі Щурівки Балаклійської міської громади та Дмитрівки Оскільської сільської громади. Московити обстрілюють прифронтові села – Пришиб Донецької селищної громади, Асіївку, Шевелівку, Петрівське, Протопопівку та Чепіль Балаклійської міської громади, Норцівку та Залиман Савинської селищної громади, Велику Комишуваху, Грушуваху, Гусарівку, Курульку, Нову Дмитрівку Барвінківської міської громади та Бражківку, Вірнопілля, Сулигівку та Карнаухівку Оскільської сільської громади.
55-річна жителька тимчасово окупованого Куп’янська на Харківщині Ірина Федоренко дала інтерв’ю московитських пропагандистським т.зв. “ЗМІ”, в якому виправдовувала збройну агресію РФ та розповіла як довго чекала на рашистських “визволителів” і вже звернулась до окупаційної влади з метою отримання паспорта громадянки РФ – хоче, щоби московитський паспорт став їй подарунком на день народження. Проти неї почали досудове розслідування за цими фактами.
Також СБУ розслідує кримінальне провадження щодо 44-річного чоловіка, який добровільно став колаборанту та керівником окупаційної адміністрації у м. Куп‘янськ та вивчаються факти видачі окупантських паспортів.
Харківська обласна прокуратура оголосила підозри:
– колишньому депутату 53-річному Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, який початку окупації села Тернова підтримував окупантів. А на початку травня 2022 року, незадовго до звільнення Збройними силами України села, під час відступу окупантів, він для допомоги московитським військовим передав їм власний автомобіль ГАЗ-31105 та автомобіль свого сина ВАЗ-2110.
– 16-річну дівчину в нарузі над українським прапором, коли наприкінці червня вона скинула його на землю хз будівлі Петропавлівського будинку культури в окупованому селі Петропавлівка (центр Петропавлівської сільської громади). Це якраз подія, в якій брав участь 19-річний студент медичного коледжу Ілля Гаманін, якому прокуратура вже повідомила підозру щодо колабораційної діяльності.
Новим гауляйтером – головою окупаційної т.зв. “адміністрації” Великого Бурлука (центр Великобурлуцької селищної громади) став Олександр Ковбаса, який раніше був керівником місцевого водоканалу. Він замінив свого “попередника” – Євгенія Юнакова, який на початку липня підірвався у своєму автомобілі (його окупанти призначили наприкінці травня). Але сам Ковбаса настільки гауляйтер побоюється за своє життя, що рідко взагалі десь з’являться. Тому за нього усюди фігурує його молодший брат Павло Ковбаса, який сподівається стати заступником голови окупаційної влади у Великому Бурлуці.
Віримо в сили оборони України та ЗСУ! Допомагаємо волонтерам, медикам та рятувальникам. Все буде Україна!
Сергій Петров, історик, журналіст, документатор цивільних руйнувань у Харкові
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю DW Akademie, ГО “Львівський медіафорум”, Програми Медіафіт для Південної та Східної України та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
