Фільтри і бульбашки

Фільтри і бульбашки. А також тролі і боти, інформаційна війна та інформаційний мир. Спроба пояснення, що відбувається на медійних платформах. Частина перша.

Почнемо з очевидного.

Інформація це дані, організовані у зручний для обробки спосіб. Якщо йдеться про зручність обробки, то далі постають питання – ким організовані, з якою метою, і для кого цей спосіб зручний.

Фільтри і бульбашки

Дані, які не зручно обробляти, це шум, або ж сміття. Ви цього не замовляли, але вам це все одно пропонують, нав’язують і навіть ганяються за вами по всьому віртуалу, щоб ви таки спожили, і хоч одним кліком позначили, що до вас дійшло.

Протягом індустріальної доби інформація була дефіцитом. Від споживачів намагались приховати те, чого їм начебто не слід знати. А хто вмів знайти приховане, мав перевагу перед рештою. В новіші часи нам пропонують стільки малоцікавого і безвідносного до наших інтересів, що головним вмінням в роботі з інформацією стає налаштування фільтрів для її обробки.

Для чого це робиться? На споживача намагаються вплинути. Простіші маніпуляції спрямовані на імпульсивну зміну поведінки. Здравствуйтє, вам крупно повєзло. Тут і зараз, зробіть те, до чого вас підштовхують. Складніші – поступово міняють картину світу, щоб згодом було легше міняти поведінку. Ще одна можлива мета – допомогти читачам виробити когнітивну стійкість. Для чого розповісти про вразливості психіки людини, давно відомі маніпуляторам, та часто експлуатовані ними. От саме про це і поговоримо далі.

Нормативний вплив

Нормативний вплив формує базові елементи картини світу, знання, що не підлягають запереченню, і правила соціальної поведінки, які добре соціалізована людина не наважується порушити. Нормативний вплив здійснюють особи, схожі на Капітана Очевидність, або добре замасковані під нього. Кожна соціальна група має свої базові припущення про світобудову, про правила поведінки між своїми та із чужими. Якщо ви поділяєте ці правила, вас прийнято. Якщо ви почали сумніватись, то стаєте маргінальним членом групи, і починаєте шукати іншу, де вам не доводиться сперечатись із приводу очевидного. Того, що об’єднує правильних Нас, і заодно роз’єднує із менш правильною рештою. Чужий це не обов’язково ворог, як стверджує дехто з теоретиків ксенофобії. Це той, з ким маємо мало спільного, однак при тому можемо поважати і поводитись взаємно ввічливо. Іноді Чужий може приносити користь. Якщо його чітко відрізняти від своїх, і встановити відповідні особливі стосунки.

Людині властиво шукати максимально комфортне для себе соціальне середовище.

Так працює індивідуальна психіка, і так працює соціальна група. Заклики вийти із зони комфорту останнім часом сильно втратили популярність. Бо більшість українців і так її покинула, та мріють, коли ж нарешті можна буде туди повернутись. Людей не треба ділити? Загалом так, не треба. Вони діляться на групи самостійно, при тому іноді ознаки поділу не очевидні для зовнішнього спостерігача. Однак правила легше сприймаються із прикладами.

От як собі панство думає, яку форму має Земля? Якщо ваша відповідь – має форму кулі, ви вчили географію в середній школі, і у вас не виникло потреби заперечувати базову шкільну науку. Якщо ж відповідь – пласка, то ви невдоволені своєю картиною світу, і тягнетесь в товариство інших невдоволених. Заперечення підтверджених наукою фактів це потреба невротика. Суто між нами: насправді все не так однозначно, як думають ці мудрагелі із своїми глобусами. Щоб зрозуміти справжню форму Землі, треба відчути її серцем. Заодно, віра в пласку Землю дає відчуття причетності до втаємничених у пласкоземельство, та належності до групи пласкоземельників. Хто до обіду повірив в один альтернативний факт, тому після обіду значно легше повірити в наступний. В дитинстві вам розповідали, що будете жити при комунізмі? Поставте лайк, і підпишіться на картинки з мороженками, які були тільки в СРСР.

Згадаймо декілька нормативних переконань, які відрізняють громадянина України від заблукалої в часі совітської людини:

1) (в 1991 році Україна відновила свій державний суверенітет) або ж (відбулась катастрофа розпаду, що розділила братні народи);
2) (українська культура є унікальною та відносно самодостатньою), або ж (вона є периферійним варіантом великої російської культури).
Чи можна поєднати ці взаємовиключні варіанти без шкоди для психічного здоров’я? Краще не ризикувати, а включити логічне мислення, і відмовитись від однієї з версій. Зауважимо, що переконання 1) і 2) в їх російському варіанті не мають під собою наукової основи. Їх відносно легко спростувати (Костюченко, Пушкар, (2022)). Однак вони стали ідеологічною основою спочатку для інформаційної війни, а потім для збройної агресії проти України.

Усвідомлення факту, що РФ веде проти нас інформаційну війну, до початку 2000х потребувало певних розумових зусиль. Адже паралельно з тим робились гучні заяви про стратегічне партнерство, налагоджувались ділові та культурні контакти; із застереженням, що українська сторона мала виконувати лише роль молодшого партнера. Розмови про російську загрозу в той час були малопопулярними, чимось схожим на розповідь параноїка про крокодила, що живе у нього під ліжком. Більшість сподівалась, що якось воно та й обійдеться. Українцям було зараховано поразку на цій стадії інформаційної війни, через неявку на змагання.

Тим часом у серіалах спільного виробництва кияни розмовляли лише російською із специфічним акцентом; при тому жителі Москви не розмовляли українською ані в житті, ані на екрані. Таким чином у споживача маскультового продукту одночасно підтримувалось переконання про близькість культур і другорядність всього українського. Адже трохи менш ніж всі споживачі телевізійного мила та ріелиті шоу вважають, що показане на екрані загалом відповідає справжньому життю, хіба що зовсім трохи ідеалізованому. Власне, це і є нормативний вплив маскульту, що підтримує вкрай шкідливий для нас міф про одін народ (тм).

Інформаційні впливи

Інформаційні впливи оптимально працюють там, де попередньо мали успіх нормативні. Із споживачем вже встановлено контакт, з ним знайдено спільну мову, і він вважає певні джерела авторитетними для себе. Повертаючись до визначення інформації, знайдено форму її подачі, оптимальну або просто прийнятну для цільової групи.

Якщо приблизно класифікувати інформаційні впливи, вони можуть містити

– факти, які піддаються перевірці;
– фактоїди, або твердження, за формою схожі на факти, які не піддаються перевірці;
– фейки, або твердження, хибність яких відносно легко встановити.

Твердження організуються

– логічно,
– маніпулятивно, коли логічність викладення початково присутня, але порушується непомітно для більшості споживачів.
– алогічно, тобто із явними, навіть демонстративними, порушеннями класичної логіки.

інформаційна війна

Крім віднесення твердження до фактів, фактоїдів або фейків, суттєву роль відіграє його емоційна подача та закладені у повідомлення драйви, включно із агресією і страхом (Малишева (2014)). Той самий факт (чи фейк), залежно від емоційної подачі, може викликати паніку, але він же може сприйматись як жарт, пародія на реальні новини. Це простіше відслідкувати в візуальних медіях, які добре передають невербальну поведінку. Але і в текстовому режимі можна досить чітко передати ставлення автора до події та її основних фігурантів, яке принаймні частково транслюється читачеві. Текст легше сприймається візуально орієнтованими читачами, якщо він має одну або декілька ілюстрацій. Десь посередині знаходяться звукові медії, радіо і подкасти, які не передають невербальну поведінку, але зберігають інтонування та фразування, дозволяють доповнити текстову складову музикою, спецефектами, або статичним візуальним рядом.

Швидкість передачі інформації

Окремої згадки заслуговує швидкість передачі інформації. Очевидно, що оптимальна швидкість відрізняється залежно від цільової групи та індивідуальних звичок осіб. Перевантаження інформаційного входу є одним із прийомів інформаційної війни. Але також цей прийом використовується звичайними злочинцями, не афілійованими з урядом РФ. Споживачеві дають інформацію, що містить внутрішні суперечності, парадокси, і водночас він (вона) провокуються на імпульсивну реакцію, щоб не встигнути обдумати наслідки своїх дій. Ще одним із прийомів перевантаження входу є динамічний монтаж коротких сюжетів, що практикується багатьма ТБ-каналами. Також до перевантаження входу впевнено веде споживання коротких відео на деяких медійних платформах, особливо Тік-Ток, або безсистемне читання текстових повідомлень з різних джерел.

Отже, на одному полюсі у нас знаходяться повідомлення, базовані на фактах, організовані логічно, і мінімально орієнтовані на емоційний відгук респондента. На іншому – повідомлення, що не містять фактів, побудовані алогічно, і орієнтовані на максимальну емоційну реакцію. Згадайте меми з 2014 року – це зрада (с), або нас зливають (с). Більшість повідомлень, які ми отримуємо в реальному світі, знаходяться десь посередині між цими полюсами.

Фільтри і бульбашки

Соціальні мережі існували задовго до появи інтернет, і можливо, залишаться, коли його замінять інші способи комунікації. Однак за нашого життя цього не станеться. Межа віртуалу і реалу, про яку часто згадували ранні користувачі технологій, стає все прозорішою. Маємо більш дружнє користувачеві залізо, софту з прикольним дизайном замість командного рядка, яка пропонує все зробити за вас автоматично, товщі канали зв’язку, звичку до приватних чатів з картинкою.

Соціальна мережа

Соціальна мережа це не Фейсбук і тим більш не Вконтактє. Соціальна мережа це ви, і люди, з якими ви спілкуєтесь. Відповідно, правила спільноти це те, що ви встановлюєте між собою. А те, що за порушення чого банять на медійних платформах – внутрішні стандарти підприємства. Перенесіть деякі свої комунікації у вужче коло. Говоріть про справи з тими, з ким їх варто обговорювать. А назовні виносьте лише те, що вам точно треба винести.

Чи мають сенс заклики покинути свою інформаційну бульбашку? Якщо коротко, скоріше не мають. Подробиці залежать від того, як ця бульбашка організована, і для чого вам потрібна. Бульбашка здорової людини містить переважно інформаційні потоки, корисні для справи, або для підтримання групової єдності; конструктивний обмін думками зустрічається частіше ніж суперечки заради суперечок, а позитивних емоцій трохи більше, ніж негативних. Потреба стосунків в межах малої групи формується фізиологією людини, що зокрема доводять досліди еволюційної психології Данбара (Dunbar (1992)). Стійка мала група також містить розподіл ролей між учасниками; ми можемо визначити ці ролі, аналізуючи обмін повідомленнями.

Групи

Групи, де стосунки учасників переважно негативні, також можуть бути стійкими, якщо вони включають елемент домінування сильніших над слабшими. Це характерно для закритих спільнот, зокрема, в місцях позбавлення волі. Якщо право вільного виходу є, динаміка принципово інакша. В групі допускаються дискусії в різкій формі, але вони врівноважуються взаємними симпатіями. Учасник, чиї думки неприйнятні для більшості, скоріш за все її покине, переконавшись, що не має однодумців. Якщо йдеться про медійні платформи, він буде забанений індивідуальними користувачами, чи виключений модератором. Перехід в сусідню бульбашку може бути епізодичним; далі ми згадаємо про специфічну роль конекторів в обміні інформацією між групами. Ехо-камери, групи, де інформацію поширюють без обговорення, максимум ставлять лайк під повідомленням, живуть недовго, і важливої ролі в соціальних комунікаціях не виконують.

Фільтри, якими користується автор

Ще раз повертаючись до базового визначення інформації, фільтри нам потрібні для того, щоб правильно організовувати вхідні повідомлення. Ми спочатку відрізаємо явно зайве, і відправляємо на смітник. А потім вибірково посилюємо те, що вважаємо корисним або просто цікавим. Так працює простий аналоговий радіоприймач. Метафорично, у схожий спосіб працює психика людини, налаштованої на вузько поставлену задачу – на своїй хвилі. Вам є чим зайнятись протягом ближчої пари годин, і нема поважних причин перелаштовуватись. Звідси основні питання, що стосуються споживання інформації.

0) Наскільки це стосується мене?

Варіанти: стосується безпосередньо, може мене стосуватись, не стосується мене напевне. Якщо ви отримуєте забагато інформації, відмовтесь від деяких джерел, скоротіть споживання в тій частині, яка може вас стосуватись, але це не точно. Повернетесь до цих джерел, якщо матимете багато вільного часу, і не з’явиться чогось більш актуального. Вас це не стосується? Однозначно в спам. Або, якщо це медійна плафторма, відписуєтесь від автора.

1) Чи ви можете це перевірити самостійно?

Перевіряючи інформацію, ми втрачаємо час і зусилля. Якщо перевіряти все, доведеться скоротити споживання інформації. Отже, детальну перевірку варто здійснювати лише для особливо важливих повідомлень. Одна людина не може бути експертом із всіх можливих питань. Ми довіряємо тим, хто знає у своїй вузькій галузі більше за нас, бо вивчав питаня в подробицях. Це нормальний розподіл праці в сучасному соціумі. Суто математично, кожну невизначеність можна розкрити шляхом отримання додаткової інформації. Похідне питання: чого саме ми не знаємо, і наскільки для нас важливо саме про це дізнатись.

2) Наскільки джерело повідомлення варте довіри?

Кожне повідомлення, що пройшло фільтр 0), тобто стосується вас, і відповідає фактам, збільшує довіру до джерела. Кожний випадок, коли джерело впіймали на брехні, зменшує довіру. Читати брехню, позиціоновану як другая точка зрєнія, шкідливо для психічного здоров’я. Якщо ваша робота не пов’язана із дослідження інформаційних смітників, і спільнот свідків незасвідченого, просто перестаньте тягнути звідти шопопало. Це викликає неврози та соціальну дезадаптацію.

Одній людині цілком достаньо мати одну точку зору на подію або явище. Або свою власну, підкріплену освітою та досвідом, або позичену з надійного джерела. Земля має форму кулі, а не одночасно кулеподібну і пласку. СРСР розпався в 1991 році, а не продовжує своє існування у вигляді колективного астрального тіла з червоною зіркою посередині, що тримається на чотирьох конях Пржевальського.

3) Яку мету автор має стосовно споживача?

Згадуємо про розрізнення нормативних впливів.
Перший приклад: вас ввічливо запрошують в товариство людей із розвиненим інтелектом і смаком. Ви можете прийняти запрошення, або ухилитись, без жодної шкоди для сторін.
Другий приклад: автор має споживачів за придурків, а себе за просунутого маніпулятора, який може їм впарити хоч гербалайф, а хоч і русскій мір. І запрошення приєднатись звучить приблизно так: іди сюди, якщо ти не лох. Особисто для мене другий варіант прирівнюється до спаму. І хоч цей персонаж набирає мільйони переглядів, і навіть раз на рік має рацію, годинами споглядати мутний потік свідомості, чекаючи цього разу, не раціонально. А ви вирішуйте для себе, чи варто толерувати таке поводження автора із цільовою групою.
Третій приклад: вас намагаються максимально зачепити емоційно, засмутити, спровокувати на істерику та імпульсивні дії. Можливо, це спецоперація. Можливо, ви зустріли міського божевільного, щирого в своєму безумстві. Але часто пояснення знаходиться посередині. Це спецоперація, до якої приєднались міські божевільні.

Кінець першої частини. В другій частині: тролі і боти, медійні платформи та їх характерні мешканці.

Віктор Пушкар,
соціальний психолог,
співзасновник Social Transformation Group

Література:
1) Костюченко, Ю., Пушкар, В. (2022) «Пострадянський простір»: соціальна реальність чи політичне кліше? Social Transformation Sentinel, Volume 2 (2021) Issue3-4 (July – Dec)

2) Малишева, О. (2015) “І хутко влив до вух його отруту…” Сайт Майдан. Проекти. Росія.

3) Dunbar, R. I. M. (1992). “Neocortex size as a constraint on group size in primates”. Journal of Human Evolution. 22 (6): 469–493. doi:10.1016/0047-2484(92)90081-J.

Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю DW Akademie, ГО “Львівський медіафорум”, Програми Медіафіт для Південної та Східної України та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Соціальний психолог, співзасновник Social Transformation Group

Як нам допомогти ?

Допомогти нам ви можете перерахунком грошей на PayPal Голови Правління nataliyazubar@maidanua.org або на рахунок Організації, тут детально написано як https://maidan.org.ua/supportmmic/.

Хочете в нас вчитися?

Запис до Школи Інформаційної Безпеки