Харків. Хроніки атаки на місто, день 166-й (08.08.2022)

Не простий день був для Харкова. По-перше, ще харківці не відійшли від нічного московитського обстрілу (на щастя, ніхто не постраждав), який вівся, як уточнили в поліції з далекобійної артилерії калібру 203 мм (це самохідна гармата “Піон”), а вже о 10:10 ранку було знову обстріляно Павлове Поле касетними снарядами з реактивної системи залпового вогню “Ураган” в районі станції метро “23 серпня”. Це вже третій обстріл цього району за менше ніж тиждень. Пошкоджені приватні та багатоповерхові житлові будинки, вщент згоріла автівка поруч з якою впав один зі снарядів, а також є пошкодження загальноосвітньої школи № 51, через що було вибито деякі вікна та пошкоджено господарську споруду. Внаслідок рашистського обстрілу загинув 60-річний чоловік, який вийшов до супермаркету за покупками і опинився в епіцентрі вибуху (вижити не було шансів). Також поранено ще одного чоловіка літнього віку. За інформацією поліції та надзвичайників, не менше 22 касет (левова частка від усіх) не вибухнули (касети на низькій висоти не встигли перейти в бойове положення, розкритися та спрацювати – вибухнути), інакше би масштаби та зона ураження могли бути ще більшими.

Згоріла автівка через обстріл Павлового Поля у Харкові. Фото: Сергій Петров, CC BY 4.0

Згоріла автівка через обстріл Павлового Поля у Харкові. Фото: Сергій Петров, CC BY 4.0

Решта дня була відносно тихою: були поодинокі та спорадичні обстріли північних околиць Харкова. Постраждалих та значних руйнувань від них не було.

Три ракетні удари на початку цієї доби о 1-й ночі прилетіли по смт Печеніги . Також ввечері та вночі селище піддалося сильному артилерійському обстрілу. Внаслідок цього було зруйновано та пошкоджено низку житлових будинків, гаражів, мереж комунікацій (постраждали водопровід та лінія електропередачі), повністю зруйнована будівля центру дитячої та юнацької творчості, пошкоджено Будинок культури, пошкоджено та зруйновано споруди сільгосппідприємства, зокрема, тік та корівник, де загинули 19 корів. а також інші підприємств в Печенігах. Також знищено шкільний та приватний автомобілі. Проте, за інформацією від начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова, частина ракет завдяки ППО зробила бавовну над територією Бєлгородської області московії. Загинула 72-річна жінка, ще двоє людей зазнали поранення.

А на початку доби 9 серпня о 2:10 по Харкову завдано чотири ракетних удари: 2 прилетіли по готельно-ресторанному комплексу у західній частинів міста і значно пошкодили його. Також по ХТЗ прилетіли ще 2 ракети: одна з них пошкодила трамвайні рейки, а інше промислову будівлю.

Протягом дня тривали обстріли північних і східних передмість Харкова, вздовж всієї лінії фронту, – Руських і Черкаських Тишків, Борщової, Петрівки, Циркунів, Руської Лозової, Питомника, Нового, Дементіївки, Безруків, Цупівки, смт Слатине та Прудянка (є руйнування будівель, поранено двоє людей), Дергачів. Також рашисти обстріляли смт Золочів (пошкоджено господарські будівлі та будівлі на цегельному заводі, Дуванка, Одноробівка, Світличне, Соснівка, Уди. Обстрілам піддаються селище Кутузівка Вільхівської сільської громади (тут поранено одну людину), Перемога Липецької сільської громади, Байрак, Верхній Салтів Вовчанської міської громади, смт Старий Салтів, смт Печеніги, Чугуїв, Базаліївка, Леб’яже, Коробочкине Чкаловської селищної громади.

Через обстріли Золочівської селищної громади було пошкоджений газопровід, і без газопостачання залишилось чотири села та понад 650 домоволодінь.

На північ і північний схід від Харкова тривають бої, проте спроби атак московитів закінчуються нічим.

Що цікаво, на Північній Салтівці поступово відроджується життя. Так, в одному з мікрорайонів вже працює овочевий кіоск, хоча людей, які проживають в тому мікрорайоні мало і живуть вони в основному на гуманітарній допомозі. Загалом, по району працює багато ремонтних бригад комунальників, які відновлюють комунікації. Багато людей питає – коли будуть відновлювати будинки (у більшості з них через критичні пошкодження конструкцій немає багатьох чи всіх комунальних вигод: у найближчих до окружної мікрорайонах Північної Салтівки немає жодного більш-менш вцілілого будинку – все залежить від близькості до окружної). Питання відновлення комунікацій риторичне: чи не знищать їх ще раз і чи є сенс відновлювати їх, якщо в будинки подати воду чи опалення не вийде через критичні пошкодження. З другого боку, люди поки там живуть і відновити водопостачання до самого будинку (щоби мати змогу набрати води для власних потреб) цілком нормально.

Начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов заявив, що 7 серпня московити завдали ракетних ударів по Харківській ТЕЦ-3, яке подає гарячу воду та тепло майже третині міста, частину міста забезпечує електрикою. Так, я знав про удар по тому району. Власне, тому і написав вчора про важку зиму, яка може очікувати жителів Харкова через те, що московити будуть прицільно бити по теплопунктах, електропідстанціях, котельних, ТЕЦ, а також, звісно, по мережам теплопостачання, лініям електропередач. Мета цього терору одна: поширити серед містян думку, що необхідно піти на мирні перемовини, погодитися з усіма вимогами московитів, і щоби жителі Харкова вимагали таких перемовин від влади, передусім від Зеленського. А, якщо вийде, то якось змусити місцеву владу до здачі міста. (Попри божевільність такої ідеї, я не відкидаю, що московити і в це досі вірять). Ризиків буде багато, тому я справді рекомендую тим, хто не говорити жити в умовах таких ризиків виїхати з міста на зиму до квітня – травня.

Цього тижня, 10 серпня, на другу воєнну позачергову сесію зберуться депутати Харківської міської ради, ясна річ, у дистанційному режимі. Серед питань, що винесені на сесію затвердження змін до положення про звання “Почесний громадянин міста Харкова”, присвоєння цього звання та нагородження почесною грамотою міськради, внесення змін до структури виконавчих органів та їх положень, зміна складу міськвиконкому та Міської комісії з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища, а також про створення цільового фонду міськради. Крім того, депутати мають внести зміни до кількох міських програм, у т.ч. Комплексної програми розвитку цивільного захисту, голосувати за питання, пов’язані із комунальною власністю, щодо ліквідацію закладів освіти (перетворити вечірні школи, у яких по суті вже відпала велика необхідність, в окремі класи), а також створення нового дошкільного навчального закладу.

Інтерес перейменовувати все на “Харків / Харківське” має вже не здорову тенденцію. Харківська ідентичність в топоніміці вже має всі ознаки якоїсь релігії (насправді типове сектантство). Тепер мережа супермаркетів “Восторг” (офіційно – це емоція, а не офіційно – скорочення двох слів, працювала під цим брендом 18 років) вирішила “українізуватися” та змінити ідентичність “сходу” та ідентичність “Харкова”, а тому вона перейменовується…. так, ви вгадали “Харків супермаркет”. Як оригінально!! “Харків супермаркет” на проспекті Героїв Харкова у місті Харкові Харківського району Харківської області! До речі, один із супермаркетів мережі на отому проспекті на ХТЗ (район Східний) постраждав на початку червня від ракетного удару, що влучив по будівлі, частково її зруйнувавши. Проте супермаркет відновив роботу, оскільки торговельні приміщення не постраждали. Оця от локальна ідентичність – цікаве явище у Харкові та серед харківців. Його відзначають і люди, які стикаються з мешканцями Харкова, що виїхали в евакуацію. Тут є 2 складових. Так, справді, харківці люблять і пишаються своїм містом. Це нормально. Відчутний локальний патріотизм тут був завжди. З другого боку, цю любов аж до рівня сектантства у багатьох людей підживлював колишній міський голова Кернес. Саме з 2006 року (тоді він ще був секретарем міськради при мері Добкіні і другою людиною в місті) ця ідеологія почала формуватися. Досягла вона свого піку за Кернеса десь у 2016-2020 роках, хоча ще перед цим ще у 2010 році гаслом на виборах мера у Кернеса було “любіть Харьков – работать для людєй”. Її продовжив і Терехов після смерті Кернеса. І саме звідси оці проспекти Харківські, Героїв Харкова та “Харків супермаркети”. У цій ідентичності дуже мало загальноукраїнського. І ця ідентичність, по суті, є локальним замінником “какая разніца”: це лояльність до міста без врахування інших ідентичностей та лояльностей вищого рівня (етнічна, національна тощо). Ця ідентичність не потребує перелаштування до нових національних правил гри (приміром, за умови зміни влади та її курсу), місцева влада, якщо вона хоче бути успішною, ніби сама має прилаштуватися до людей. Цієї ідентичності буде цілком достатньо для міста-фортеці (щоправда, часів середньовіччя та початку нового часу). Проте національна ідентичність відіграє і відіграватиме все більшу роль на Харківщині, тому так чи так буде або конфлікт цих ідентичностей, або вони ієрархізуються і національна підпорядкує локальну (в принципі так і має бути). Нетривалий конфлікт можливий, але локальна слабша перед національною, навіть за умови сильних почуттів харківців до свого міста. Це закон природи і виживання та фронтирі. Або Україна, або московія. Щось третє, локальне, тут просто не зможе існувати довгий час, бо немає достатньої кількості ресурсів для виживання. Чому цього раніше не було? Бо національне тут не було у мейнстримі, було другорядним. Період захоплення містом, яке встояло перед навалою, – цікава сторінка життя. Але українська ідентичність вже перемагає у Харкові, як би цьому не заважали сам Терехов та його команда. І переможе та видозмінить і місцеву локальну дуже виразну харківську ідентичність.

Після пошкодження Харківської ТЕЦ-2 в смт Есхар електрики відновили електропостачання частині селища, де проживає близько 2 тисяч людей. Тоді було зруйновано одна з електропідстанцій, була пожежа, оскільки спалахнуло мастило. Через відсутність електроживлення була загроза затоплення шахти каналізаційно-насосної станції.

У Харкові поліція затримала псевдоволонтера-шахрая, який брав з людей гроші за вивезення тимчасово окупованих територій Харківщини (прохав переказати на картку), але після їх отримання зникав.

А СБУ затримала прихильника “руzzкава міра”, художника-постановника одного з харківських телеканалів, який розробляв макети листівок та відеороликів на підтримку московії та для підняття бойового духу московитських військових та через свою дочку, яка живе на московії, надсилав їх до Міноборони країни-окупанта. Свої “роботи” чоловік пересилав донці, а вона вже надсилала до Міноборони московії, яке висловило колаборанту навіть подяку.

На південному сході Харківщини тривають бої на Слов’янському та Барвінківському напрямках. Московити обстрілюють прифронтові села – смт Андрівку Донецької селищної громади, Асіївку, Гусарівку, Мілова, Мечебилове, Протопопівку. Слобожанське, Чепіль Балаклійської міської громади, Норцівку, Залиман Савинської селищної громади, Велику Комишуваху, Грушуваху, Дмитрівку, Дібрівне, Нову Дмитрівку, Рідне, Червоне Барвінківської міської громади, а також Бражківку, Вірнопілля, Карнаухівку, Сулигівку та Довгеньке Оскільської сільської громади.

За інформацією ГУР Міноборони України на окупованих територіях ситуація складна:
– у Балаклію зайшов новий батальйон рашистських військових, у складі якого є колишні в’язні, через що зростає агресія з боку окупантів до місцевих жителів.
– У смт Великий Бурлук окупанти змушують місцевих підприємців отримувати московитські паспорти та перереєструвати свій бізнес відповідно до московитського законодавства, погрожуючи “націоналізацією” бізнесу. Крім того, окупанти прагнуть запровадити щомісячний “податок” у 5 тис. рублів на кожний автомобіль підприємств.

В окупованій Боровій місцевий гауляйтер т.зв. голова т.зв. “тимчасової адміністрації” смт Борова колаборант Сергій Агарков разом з іншим місцевим колаборантом, колишнім єгерем і власником кіоску в селищі, Ігорем Познанським (“права рука” Агаркова, “експерт з широкого кола питань) провели зустріч в пошкодженому Будинку культури (там відремонтували стільці) для налагодження контактів з людьми. Вони заявили про необхідність “перереєстрування” підприємців за московитськими законами, потребу “придбати патент” за 30 тис. рублів у Куп’янську. На питання щодо вирішення соціально-побутових проблем відповіді не було (лише обіцянки Познанського. що московія виділить великі кошти і відновить Борову як було за часів Совєтського союзу), і частина людей полишила ці збори. Єдиними результатами роботи нової окупаційної влади – перефарбування в кольори московитської ганчірки електричних стовпів, стел на в’їздах в населені пункти та інших вуличних об’єктів, а також розміщення плакатів «Ми с расієй – адін народ».

8 серпня – день селища Козача Лопань (та день вигнання нацистських військ із селища). Наразі Козача Лопань окупована та є одним із центрів окупаційних військ та влади на захопленій території на північ від Харкова. Голова Дергачівської міської громади Вячеслав Задоренко привітав мешканців селища та заявив, що після звільнення день Перемоги України буде відсвятковано на Центральній площі Козачої Лопані.

Віримо в сили оборони України та ЗСУ! Допомагаємо волонтерам, медикам та рятувальникам. Все буде Україна!

Сергій Петров

історик, аналітик Інформаційного Центру "Майдан Моніторинг" (сайт "Майдан"), громадський активіст, редактор української Вікіпедії

Як нам допомогти ?

Допомогти нам ви можете перерахунком грошей на PayPal Голови Правління nataliyazubar@maidanua.org або на рахунок Організації, тут детально написано як https://maidan.org.ua/supportmmic/.

Хочете в нас вчитися?

Запис до Школи Інформаційної Безпеки