Чеський кримінолог Петр Пойман проводить інтерв’ю зі свідком обстрілу ресторану-спа “Дубровський” у Харкові – місцевою мешканкою. Місцеві жителі страждають від постійних вибухів та руйнувань власних помешкань внаслідок обстрілів Харкова російськими військами.
Будівля ресторану-спа “Дубровський”, розташована за адресою вул. Кромська 75, Харків, була повністю зруйнована 4 вересня 2022 року.
Відеограф – Євген Титаренко. Фотограф – Юлія Гуш.
– Якби ви могли описати, що ви вночі чули – час та вибух, на що це було схоже? Щоби люди, які не мають такого досвіду, розуміли, що це означає
– Ну, я чула лише вибух
– Один чи більше?
– Два, один сюди і туди далі один був
– Зрозуміло, тому що два влучання, тут і там теж
– Ну я чула один тут був
– А час? Коли це було?
– О 12-й, п’ять хвилин на першу, ось так, о 12-й годині ночі
– А у вас там все нормально? Чи…?
– Ну, трохи пошкодило вікна на кухні, трохи повибивало, повилітали. І двері вхідні у хату.
– А як далеко ви від цього місця знаходитесь? Як далеко?
– Ну ось моя хата
– А, це тут поряд?
– Так.
– І у вас там скло нове треба буде робити?
– Ні, шибки цілі, просто там двері треба буде, мабуть, раму ось цю, замок вискочив вгору
– Так, слава Богу, все ціле, я ж кажу
– Я думала, що тут всьо, і хата зложиться, ви шо? Такий грохот був! Ой…
– А у вас після цього грохота тиск не підскочив?
– Ну як тиск? Та я вже жменями таблетки пью! Сердечне випила, заспокійливі
– Вам треба сходити з цим, з цим треба сходити до лікаря, обов’язково. Щоби був папірець.
– Тут постійно грохають, обстрілами.
– Щоб був папірець, що у вас є…
– А чи було у вас після початку активних бойових дій відчуття, що погіршилось здоров’я з цими прильотами, цими гахами?
– Ну, у мене постійно, я п’ю оті препарати, щоб тиск не підвищувався.
– Але це було і до війни, чи це з війною?
– І до війни було.
Бо я працювала у госпиталі військовому, і мені начальник відділення казав: “Нестеровна, треба пити постійно, хоча б по півтаблеточки”. Я п’ю іприл, і так…
– Це приходи! – А тут постійно грохає.
– Так часто, вдень теж?
– Так. Два дні тому… Вчора трохи, і ще було. А два дні тому грохотало туди на Циркуни, видно, на Дергачі…
– А ви не думали виїхати на якийсь час?
– Ой, а куди виїдеш? Куди? Ми… Як почалась війна, я виїжджала на місяць у місто, до доньки. Всьо. А потім повернулась сюди.
– Але ви тут… Це як дачне селище, але я так зрозумів, ви тут постійно?
– Вже 50 з лишнім років я живу тут.
– Ну, на природі, це, звісно, красиво, тим більш тут так…
– Ну так. Тут добре було. Ну, поки не було “русского міра”. Ой, падлюки… Кажу, мені набридло так уже всьо…
– Що, ось так всю ніч? Це… Ну я не знаю, я психологічно не витримую
– Он, гляньте, що ми з двора повиносили, скільки сміття. Та, зайди, Джек, Джек… Зайди!
– Добрий собачка у вас! Ні, ми не боїмося собак. Це можна не закривати…
– Вікно на… теж вилетіло з перших днів, верхнє, ось це.
– Ну це вже так, це не з цього часу, це раніше.
– Це раніше, так, раніше. А зараз он, бачите, скло…
– Це сьогодні? Сьогодні вночі?
– Так, так, сьогодні. Сьогодні ось пошкодило, вибило замок, вискочило так.
– А, зачекайте, отже, я неправильно розумів. Отже, вибух – вибух у нас там, поряд?
– Так.
– І двері відкриваються ось так. Ви їх знайшли відкритими?
– Ні, наче були закриті.
– Закриті. Отже, дивись в деталях тут. Отже, вони так…? Вибило?
– Вибило. Ну так.
– Це цікаво.
– І вікна. Ось це відійшло, зверху. І те, на кухні, теж. А так наче нічого. Відійшло вікно, бачите? Ще трошечки, і воно б вилетіло. Ну то ми поремонтуємо його. Відійшло. Ну так наче, на дах донька не лазила, шифер наче цілий. Гараж цілий.
This project has been funded by Crown Agents International Development.
