Чеський кримінолог Петр Пойман проводить інтерв’ю зі свідком обстрілу ресторану-спа “Дубровський” у Харкові – місцевою мешканкою. Місцеві жителі страждають від постійних вибухів та руйнувань власних помешкань внаслідок обстрілів Харкова російськими військами.
Будівля ресторану-спа “Дубровський”, розташована за адресою вул. Кромська 75, Харків, була повністю зруйнована 4 вересня 2022 року.
Відеограф – Євген Титаренко. Фотограф – Юлія Гуш.
– Якби ви могли описати, що ви вночі чули – час та вибух, на що це було схоже? Щоби люди, які не мають такого досвіду, розуміли, що це означає
– Ну, я чула лише вибух
– Один чи більше?
– Два, один сюди і туди далі один був
– Зрозуміло, тому що два влучання, тут і там теж
– Ну я чула один тут був
– А час? Коли це було?
– О 12-й, п’ять хвилин на першу, ось так, о 12-й годині ночі
– А у вас там все нормально? Чи…?
– Ну, трохи пошкодило вікна на кухні, трохи повибивало, повилітали. І двері вхідні у хату.
– А як далеко ви від цього місця знаходитесь? Як далеко?
– Ну ось моя хата
– А, це тут поряд?
– Так.
– І у вас там скло нове треба буде робити?
– Ні, шибки цілі, просто там двері треба буде, мабуть, раму ось цю, замок вискочив вгору
– Так, слава Богу, все ціле, я ж кажу
– Я думала, що тут всьо, і хата зложиться, ви шо? Такий грохот був! Ой…
– А у вас після цього грохота тиск не підскочив?
– Ну як тиск? Та я вже жменями таблетки пью! Сердечне випила, заспокійливі
– Вам треба сходити з цим, з цим треба сходити до лікаря, обов’язково. Щоби був папірець.
– Тут постійно грохають, обстрілами.
– Щоб був папірець, що у вас є…
– А чи було у вас після початку активних бойових дій відчуття, що погіршилось здоров’я з цими прильотами, цими гахами?
– Ну, у мене постійно, я п’ю оті препарати, щоб тиск не підвищувався.
– Але це було і до війни, чи це з війною?
– І до війни було.
Бо я працювала у госпиталі військовому, і мені начальник відділення казав: “Нестеровна, треба пити постійно, хоча б по півтаблеточки”. Я п’ю іприл, і так…
– Це приходи! – А тут постійно грохає.
– Так часто, вдень теж?
– Так. Два дні тому… Вчора трохи, і ще було. А два дні тому грохотало туди на Циркуни, видно, на Дергачі…
– А ви не думали виїхати на якийсь час?
– Ой, а куди виїдеш? Куди? Ми… Як почалась війна, я виїжджала на місяць у місто, до доньки. Всьо. А потім повернулась сюди.
– Але ви тут… Це як дачне селище, але я так зрозумів, ви тут постійно?
– Вже 50 з лишнім років я живу тут.
– Ну, на природі, це, звісно, красиво, тим більш тут так…
– Ну так. Тут добре було. Ну, поки не було “русского міра”. Ой, падлюки… Кажу, мені набридло так уже всьо…
– Що, ось так всю ніч? Це… Ну я не знаю, я психологічно не витримую
– Он, гляньте, що ми з двора повиносили, скільки сміття. Та, зайди, Джек, Джек… Зайди!
– Добрий собачка у вас! Ні, ми не боїмося собак. Це можна не закривати…
– Вікно на… теж вилетіло з перших днів, верхнє, ось це.
– Ну це вже так, це не з цього часу, це раніше.
– Це раніше, так, раніше. А зараз он, бачите, скло…
– Це сьогодні? Сьогодні вночі?
– Так, так, сьогодні. Сьогодні ось пошкодило, вибило замок, вискочило так.
– А, зачекайте, отже, я неправильно розумів. Отже, вибух – вибух у нас там, поряд?
– Так.
– І двері відкриваються ось так. Ви їх знайшли відкритими?
– Ні, наче були закриті.
– Закриті. Отже, дивись в деталях тут. Отже, вони так…? Вибило?
– Вибило. Ну так.
– Це цікаво.
– І вікна. Ось це відійшло, зверху. І те, на кухні, теж. А так наче нічого. Відійшло вікно, бачите? Ще трошечки, і воно б вилетіло. Ну то ми поремонтуємо його. Відійшло. Ну так наче, на дах донька не лазила, шифер наче цілий. Гараж цілий.
This project has been funded by Crown Agents International Development.
Be the first to comment