Після повномасштабного вторгнення історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів», роташований в Харківській області, зазнав значних руйнувань. Його приміщення було частково зруйноване, а частина експонатів – знищена. Наразі музейники намагаються врятувати те, що залишилось від колекції.
Режисура і монтаж – Юлія Гуш. Відеограф і інтерв’юєр – Євген Титаренко.
Історико-археологічний музей-заповідник “Верхній Салтів” став одним з багатьох українських музеїв, які постраждали внаслідок повномасштабного російського вторгнення. Поблизу села Верхній Салтів на початку ХХ століття знайшли залишки салтівсько-маяцької культури. Перші експонати музею – це артефакти, знайдені під час катакомбних розкопок, які розповідали про історію та культуру цієї місцини.
Віктор Аксьонов, завідувач відділом археології Харківського історичного музею:
Понад сто років тут ведуться розкопки. Частина матеріалів тут зберігалася, яка давала уявлення про розвиток матеріального, культурного та духовного життя населення в останній чверті першого тисячоліття нашої ери – це напередодні утворення давньоруської держави. У створенні музею брали участь місцеві жителі, які знали, що вони, власне, мешкають на території пам’ятника – а це вважалося музеєм-заповідником. Знаходили вони не лише давні речі. Але й, те саме – Перша Світова, Друга світова війна – вони сюди приносили. У цьому випадку, це був такий своєрідний музей, який ілюстрував історію села Верхній Салтів за останні 300 років.
Про те, що в музеї залишились рештки експонатів, повідомили волонтери.
Алла Панченко, завідувачка відділу науково-методичної роботи Харківського історичного музею:
Музей, як бачите, постраждав під час обстрілів, під час ведення бойових дій. Нажаль, обстріли цієї території почалися з самого початку війни, тому співробітники музею встигли заховати лише частину колекції, і заховати у приміщенні музею. Але оскільки не було ніякої охорони, оскільки були обстріли, то сюди могли заходити сторонні люди. Сказати, наскільки постраждала колекція, ми не можемо до проведення повного звірення – чи щось вкрадене, чи не вкрадене. Але вже ми розуміємо, що через те, що приміщення було без даху, без вікон – зруйнований дах, привалило уламками стіни, уламками даху музейні предмети – вони пошкоджені, багато з них.
Віктор Аксьонов:
Село знаходилося на лінії фронту, і я так розумію, воно було навіть під окупацією. Значить, у цьому випадку, ясна річ, що до музею, напевно, заходили. Ми не маємо просто уявлення, що тут було, бо в нас немає людей, які в даному випадку, конкретно, бачили. Але, судячи з прильотів, тут потрапляли, як то кажуть. Постраждала будівля сильно. Музейна колекція теж постраждала сильно.
Алла Панченко:
Культура – це ідентифікація нації . Тобто, це перше, за що ми повинні триматись, бо без культури не буде нашої ідентичності. А чим ми відрізняємось від наших сусідів? Ми відрізняємось своєю культурою, до якої входить і духовність наша, і історична спадщина, і наше виховання. Знов-таки, на чому базується виховання? На історичних традиціях, правильно? Тому музеї є найпершими інституціями, яким і довіряє населення, і які зберігають ці культурні традиції, історичні традиції.
Віктор Аксьонов:
Ну, це пам’ять просто народна. Як то кажуть, людина повинна пам’ятати своє коріння, от і все. Тобто, якщо ми забудемо своє коріння, ми просто втратимо віру у майбутнє. Вона ж учить нас жити зараз.