Причини романтизації комунізму та СРСР були розписані в попередній частині. Зокрема свою роль тут зіграла совєтська пропаганда.
Але в сучасному світі скалася зовсім інша ситуація, ніж за часів Холодної війни, зазначає Ігор Соломадін. Радянського Союзу більше не існує. Але все ще є росія, яка вкладає чималі гроші в пропаганду – у тому числі далеко за своїми межами. І відголоски Холодної війни також стають їй у пригоді. Є Китай, але це вже зовсім інша історія. Є Північна Корея, але навряд вона може бути такою популярною. А сучасна росія не є комуністичною країною. Проте вона все ще може грати на антиамериканських настроях. За словами Соломадіна, вони досить поширені в Європі, чим росія охоче користується. Зокрема вона дуже охоче подає себе як великого борця колоніалізмом. Тому росія зараз активно піариться в країнах третього світу, граючи якраз на почуттях антиамериканізму.
«Вони кажуть: «ми ж Америкою беремося. А Америка ж знаєте яка кака? Ось Україна, маріонетка Америки. Це колоніалізм. А ми проти колоніалізму». Ось така гра, – пояснив Ігор Соломадін. – А комуністичні ідеї… Ну які там можуть бути комуністичні ідеї зараз, в сучасній росії? Ну там щось таке є, але воно якось не дуже працює. Це зовсім інша ситуація, мені так здається. Ну припустимо, є дуже гарні друзі, знайомі з американських університетів. Вони такі впливові люди. І для них України зовсім не існувало. Тому що вони займалися саме російською культурою, російською історією. Це зараз є такі люди, як Тімоті Санайдер. Але він, можна сказати, там біла ворона. В тому сенсі, що не маючи українського коріння, він займається історією України і адвокацією України. Таких людей на Заході буквально одиниці».
Разом з тим в Україні мало цікавляться регіонами Африки та Південної Америки, зазначила Марія Дмитрієва. Та і фахівців по ним теж не вистачає. Тому і повноцінної роботи з цими регіонами також немає. Тому, за словами Дмитрієві, ми зараз маємо сорок країн, які не вважають росію агресором. Що стосується західних країн, то там багато десятиліть практично вся наука по радянських студіях формувалася людьми, які вчилися і працювали на кафедрах русистики. Слов’янськістудії зводилися до досліджень російської культури, літератури, мистецтва. Тільки поодинокі кафедри займалися іншими слов’янами. І майже завжди це були люди з діаспори. Дуже мало було там американців.
Відповідно на кафедри русистики йшло фінансування, а радянські студії в свою чергу готували людей, які впливали на зовнішню політику США. Джордж Буш-старший незадовго до проголошення Україною незалежності закликав її не виходити з Радянського Союзу. В історію вона увійшла під назвою «Котлета по-київськи». Зокрема, в цій промові Буш застерігав українців від «суїцидального націоналізму». То був прямий наслідок цієї недалекоглядної, вузьколобої політики навчальних закладів, – зазначила Марія. Тому не дивно, що левова подібних експертів до повномасштабного вторгнення переоцінювали росію і недооцінювали нас.
«І відповідно, саме через це нам не хотіли давати зброю, – розповіла Марія Дмитрієва. – Тому що будуть переконані, що ми впадемо, що ми здамося за три дні від початку. Тобто в цієї політики абсолютно конкретна ціна – людське життя. Ця викривлена парадигма сприйняття світу, власне, приводить до переконання, що росію неможливо перемогти, що будь-який спротив з нашого боку безперспективний, в ньому нема жодного сенсу. І нам краще швидше здатися, щоб менше людей загинуло. І цей погляд я частіше чую від молодих людей. Старші люди, особливо ті, які брали участь у своїх соціальних протестних заходах, вони радше висловлюють підтримку нам. Але, знову ж таки, від них я часом чую, що нам треба здатися, нам треба припинити війну. Але я ніколи не бачу від них закликів у бік росії, щоб вони припинили. Тобто така ситуація в русофілів і радянофілів. Стосовно України ставлення таке зневажливе. І навіть коли вони нібито співчувають, то наполягають на тому, що нам треба здатися».
Вона згадувала, як в минулому році брала участь в онлайн-заході, присвяченому правам жінок. Під час її промови активістки зі Східної Європи та країн Балтії, щоб висловити свою солідарність, стали писати в чаті «Слава Україні». Що дуже не сподобалось двом молодим британкам. Вони почали обзивати Марію нацисткою та вимагати, щоб вона вибачилася за свій антисемітизм. Буцімто відповідь «Героям слава» – це демонстрація нацизму та антисемітизму. Це ще така сумна ситуація, коли ця ностальгія за Радянським Союзом, якого не було, використовується для просування антиукраїнських наративів. Є ще старші жінки, які багато років десятиліть працювали в антивоєнному рухові. Вони в кажуть: «нащо ж ви пручаєтеся, чим швидше ви підете на переговори, тим швидше закінчиться війна і ви зможете знову всі жити мирно. Разом, як колись».
На поступки росії, зокрема, радить йти відомий американський філософ Ноам Хомський. За словами Соні Кагни, він доволі популярна фігура серед прокомуністичної молоді. Хомський наполягає, що Україна повинна відмовитись від будь-яких військово-політичних союзів і стати нейтральною країною. А раніше він виправдовував російську агресію та натякав, що росії загрожує НАТО.
«Я з великим «задоволенням» прочитала Хомського, коли почалася ця стадія війни росії проти України, – згадувала Соня Кагна. – Його треба чути. Це така класична ілюстрація: він каже, що напад росії на Україну – це прояв капіталістичних інтересів. І зараз якщо Сполучені Штати втрутяться, то для того, щоб були задоволені капіталістичні інтереси виробників зброї. Щоб інші корпоративні інтереси були задоволені. І втручатися нам не треба. Тобто ці люди дуже спростили те, що відбувається у світі. Вони, скажімо так, бачать один бік проблем. Для них суспільство перетворилося на картину Карла Маркса. І це пригнічені та ті, хто пригнічує».
Комуністична ідеологія спрощує реальні проблеми, зазначила вона. Наприклад, ту ж проблему расизму, яка все ще актуальна в США. І люди попадають у цю казку спрощення, де є гнобителі та пригноблені. І не копають глибше, бо там дуже багато прошарків. А російська пропаганда ці проблеми вже вдало експлуатує – причому ще часів Радянського Союзу.
«В мене є такий співробітник, – розповіла Соня Кагна, – І в нього на комп’ютері був Маркс, радянська символіка, серп і молот і все таке. Я теж його питалиа– чому? Я ж не те що кажу, що Маркс був неправий, я навіть читала його набагато більше, ніж він. І він каже: «ти не розумієш, наше суспільство таке несправедливе. Так, були помилки там в радянському союзі, але вони намагалися збудувати суспільство, яке було справедливе». Коли я кажу, що не правда, було по-іншому, що були прошарки, які жили набагато краще, ніж інші люди. Але каже: «була ж мета –зробити справедливе суспільство. У нас ніколи такого не було. У нас все вирішують гроші». Тобто така романтика. Вона дуже схожа на романтику перших радянських років».
Зокрема нейтральний статус України пропагує професор психології Торонтського університету Джордан Пітерсон. Щоправда, він популярний вже в правої та консервативної публіки. Пітерсон переконаний, що в нападі на Україну винні західні країни, які розлютили росію своєю зовнішньою політикою та «дегенеративними ідеями». Зокрема в своїй статті для «The Daily Wire» під назвою «Росія проти України чи громадянська війна на Заході?» Пітерсон заявляв, буцімто путін був змушений напасти на Україну. Також він не приховує своєї симпатії до російського диктатора. Той для нього – практикуючий християнин, який не може миритися з неподобствами, які кояться в світі.
Чималі симпатії до путіна та росії має відомий американський консервативний телеведучий та політичний коментатор каналу «Fox News» Такер Карлсон. Він щиро вірить, що це НАТО роздратувало російського керманича. У той час як він просто робить свою роботу: «На даний момент НАТО існує насамперед для того, щоб мучити владіміра путіна, який, незалежно від багатьох недоліків, не має наміру вторгатися в Західну Європу. Владімір путін не хоче Бельгії, він просто хоче зберегти свої західні кордони в безпеці».
«Ну це зовсім інша історія, – розповіла Соня Кагна. – Люди, які люблять націоналізм та консерватизм, вони бачать споріднення в цьому. Ви знаєте, що росія працює на два фронти. Вона з одного боку підтримує ультралівих, а з іншого – ультраправих. Так що там з одного боку, справедливе суспільство, плюс такий ізоляціонізм лівого прошарку – що це не наша справа, нам треба розбиратися зі своїми цілями, нам не треба витрачати гроші на те, щоб збільшити насильство. А з іншого боку – Путін такий сильний, консервативний, з цінностями. Це така людина і таке суспільство, які ці цінності пропагують. А от недолугі демократи хочуть розворушити суспільство в Україні. А українці є такими безістоними маріонетками лівих демократів, які вклали гроші на те, щоб все розворушити».
Цікава ситуація з ультралівими та ультраправими склалася у Франції. Вони, попри всі розбіжності, мають схожу позицію щодо України. Як розповіла Вікторія Ніколенко, ультраліві політики (і партія Меланшона зокрема) позиціонують себе як захисники робітників та робочого класу. Складається враження, що їм дуже некомфортно, коли в питаннях міжнародної політики позиція Франції збігається з позицією США.
«Вони цього дуже-дуже не люблять, – зазначила Вікторія Ніколенко. – Бо в їх уявленні США – це уособлений дикий капіталізм, а вони за пролетарів. І якщо штати підтримують Україну, то їм аж ніяк не можна зайняти ту саму позицію. Бо вони опиняться по одну сторону з злісними капіталістами. Тому у них така риторика: «ми за мир», «треба сідати за стіл переговорів», в жодному разі не давати зброю Україні. І в цьому плані їх дуже важко слухати. У них одразу вилазить ця російська риторика: це НАТО спровокувало, це Америка веде боротьбу в Україні з росією. Я не знаю, чи фінансуються вони Кремлем, чи ні. Тут треба робити розслідування. Але по дискурсу воно дуже схоже».
Дехто з них також вважає, буцімто Україна помиляється, що вона просто стала жертвою цинічних і хитрих європейців, які їй «запудрили мізки». Країна забула про свою давню «братерську дружбу» з росією. Також вони переконані, що надання Україні зброї тільки призведе до ескалації конфлікту. А ще закликають «почути росію». А от визнавати її спонсором тероризму для них – це не конструктивно. А що стосується ультраправих, то їх лідерка Марін Ле Пен взагалі має фінансові інтереси в росії. Зокрема Ле Пен позичила гроші в якомусь з російських банків. Сама полтикиня виправдовувала своє рішення тим, жоден французький банк не погодився позичити їй гроші, а тільки росіяни її виручили. Взагалі ультраправі як, і ультраліві, переконані, що треба домовлятись з росією. Буцімто вона не може програти, що розгрому росії допустити не можна. Вони «за мир», що означає: «не треба давати Україні зброю, сідайте та домовляйтесь». В цьому плані вони дуже схожі на комуністів, підкреслила Вікторія.
До речі, про комуністів. Вона згадала один інцидент, який стався на мітингу, приуроченому до роковин повномасштабного вторгнення. Там були українські прапори, що дуже не сподобалось одному чоловіку. Хоча йому слова не давали, відмовитись від пропагування власних поглядів він не схотів.
«Він кричав: «от я в профспілці дуже давно, профспілки захищають робітників. А тут зібрались українці. В Україні заборонили комуністичну партію, яка захищає робітників. І от як так можна», – згадувала Вікторія Ніколенко. – Взагалі, українці хотіли зробити невеличкий реквієм за загиблими. Там не було промов, лунала «Плине кача», люди стояли зі свічками. Не було політичних гасел. Але от такий провокатор прийшов. Він намагався використати мітинг як трибуну, щоб розказати, як він любить комуністів і які українців погані, бо заборонили комуністичну партію. Але оскільки мітинг був санкціонований, поліцейські просто його взяли під білі руки і кудись повели. Я не знаю, чим закінчилось. Але не думаю, що там якісь великі неприємності».
Юлія Гуш
