Таке враження, що в українців нема інших думок про те, як бути з замороженими активами російського ЦБ, окрім “відайте нам щоб ми витратили”.
Оптимальність цього варіанту виглядає принаймні неочевидною, а оптимальність розмов про нього (розмови про гроші і витрачання грошей є окремими питаннями) – й зовсім сумнівною.
Але навіть безвідносно до цього – принаймні для порядку, мають же ж бути і якісь альтернативні варіанти, щоб була якась дискусія, зважування “за” і “проти”?
То в мене от є така пропозиція української позиції з цього питання.
Український уряд виходить і каже – друзі, ми не думаємо що заморожені російські активи мають бути конфісковані та передані на наше фінансування. Це гроші не Путіна, це гроші пограбованих і поневолених народів Росії – а ми не ті, хто діють під гаслом “грабуй пограбоване”. Нехай ці активи лишаються наразі замороженими, так що Кремль не зможе ними користуватися в своїх злочинних планах, і цього досить. Пізніше стане питання розплати за спричинене українцям – але ж не лише українцям, а й іншим народам – зло, і тоді ці активи будуть частиною комплексної відповіді на це питання.
Щодо відсотків, які генеруються цими активами – і які в принципі є готовність віддавати на фінансування України – то ми приймемо відповідні гроші, але ми не витрачатимемо їх на наші поточні потреби.
Активи ці є продуктом грабунку поневолених народів Росії – і відсотки від них мають працювати на ці народи.
То ж ці гроші – йдеться про мільярди щороку – Україна не витрачатиме, а збиратиме в спеціальний фонд, на відсотки з якого (десятки/невеликі сотні мільйонів щороку) в Україні будуть створені найкращі в світі центри вивчення культури та історії народів Росії – башкирів, татар, якутів, тувинців, донських козаків тощо. Будуть побудовані кампуси, будуть запрошені – а потім навчені – найкращі в світі фахівці, будуть безплатно навчатися представники відповідних народів.
Україна буде найбільшим в світі другом для цих народів, найбільшим і найщирішим захисником їхніх культур – зберігаючи вкрадені в них гроші та організовуючи роботу цих грошей на тих, в кого вони вкрадені.
З часом, коли ці народи відновлять і утвердять свою державність, накопичені фонди можна буде передати їхнім урядам, а до того вони працюватимуть в такому от режимі.
Фізично ці гроші будуть витрачатися в Україні (не в Канаді, США чи Великій Британії), від чого Україна (не Канада, США чи Велика Британія) буде мати відповідний зиск – як матеріальний, так і нематеріальний: вплив та повагу (заслужену) від цих народів (а також і агентів впливу).
UPD Варто додати – “чому ми не витратимо на себе, хіба нам самим не потрібні зараз гроші найбільше – для війни?”
Нам самим потрібно гроші найбільше для війни, але щоб в нас були гроші для війни – є шкурним інтересом Європи, тому в нас будуть гроші для війни від них, хоч російські, хоч не-російські. Хоч так, хоч едак – єдина причина чому вони розстануться з грошима — бо їм треба щоб в нас вони були. Тому вони в нас будуть все одно.
А от шоб були гроші на підрив Росії зсередини націоналізмами, щоб були гроші в їхніх національних рухів, щоб були в України контакти і важелі відповідні, щоб був в України престиж відповідний, – це нікому не потрібно і на це ніхто грошей ніколи не дасть, і не буде ніколи тих рухів, престижу та важелів.
І може єдина можливість отримати і спрямувати туди гроші – описана вище: комбінація наявності “вільних” “російських” грошей і впливу України на способи їх витрачання зараз утворилася унікальна.
Chacha Shushuridze
