Які існують воєнні злочини? Наскільки довго триває слідство? Які є успіхи у слідства із притягнення російських воєнних злочинів до відповідальності? Як допомагає OSINT цифрових даних в мережі інтернет для документування російських воєнних злочинів? І чому ми маємо готуватися до того, що слідство за воєнними злочинами може тривати багато років?
18 жовтня 2024 року в Харкові в місті відбувся VII Харківський безпековий форум «Цивільні українці: виклики і стійкість в умовах терористичної війни». Форум провели Інформаційний центр «Майдан Моніторинг» та Фонд Конрада Аденауера за підтримки Координаційного Гуманітарного Центру.
Публікуємо виступи експертів форуму.
Воєнні злочини класифікуються за трьома головними видами.
Перший вид — це злочини проти людяності: згвалтування, побиття, катування, вбивство. Це найкривавіший і емоційно найскладніший для багатьох людей аспект злочинів. Але якщо ми говоримо саме про катування, згвалтування, вбивства, ці злочини відносно легко довести. Якщо зрозуміти хто це робив, зібрати докази злочину, покази в жертв, свідків, провести експертизи тощо, то його можна довести до фази передачі в суд десь за рік — максимум півтора. Наразі є чимало вже завершених розслідувань за такими фактами, в тому числі і на Харківщині. І є судові вироки.
Другий вид — це наслідки російських обстрілів, те, що називається «Стаття 438 Кримінального кодексу України порушення законів та звичаїв війни». За цим напрямком дуже мало є закінчених справ, одиниці. Потрібно знати хто конкретно обстрілював ту чи іншу території чи конкретні будинки в конкретний час. Довести ці злочини дуже складно, особливо без захоплення в полон конкретних російських військових. Вони всі розслідуються або на паузі. Зокрема і тому, що їх розслідування прямо залежить від іншого типу злочинів.
Від третього виду злочинів — підготовки, планування, розв’язування і ведення агресивної війни. Тобто це ми говоримо про російське військово-політичне керівництво, яке віддало наказ, оскільки армія — це чітка вертикаль. По вертикалі віддаються накази. Старші командири виконують накази, а молодші офіцери безпосередньо виконують т.зв. «військову роботу», внаслідок якої відбувається руйнування цивільної та критичної інфраструктури. А тому це два дуже взаємопов’язаних види злочинів. І вони найскладніші в зборі доказів і в доведенні. Тому що слідство може тривати роками, для того, щоби хоча би комусь оголосити підозру.
Найкраще вийшло з Балаклією на Харківщині. Там десь за вісім місяців вийшли на підозру генералу Андрєю Рузінскому. З Балаклії російські війська втекли і залишили по собі купи документів, які треба було ще й не один раз звідти вивезти. І ми їздили багато разів. Щось знаходили і у 2023, і у 2024 роках. У Балаклії, звідки ніби все вивезли, і там були всі, хто тільки міг. У Балаклії був штаб російського угрупування військ (ГВ «Балаклія»), і вони швидко знялися, тому що зрозуміли, що можуть потрапити в оточення. Вони залишили все. Фактично, це дозволяє розуміти принципи дій і управління російських військ станом на весну — літо 2022 року.
Є ще достатньо важливі справи, якраз по екоциду, які розслідуються. Один з них доведений до стадії оголошення підозри. Це обстріли Харківського фізико-технічного інституту. А конкретно — ядерної підкритичної установки, ну невеличкого ядерного реактора. От якраз він знаходиться на П’ятихатках. Реактор там невеличкий, але ж ви розумієте, що був замах на екоцид. Могла статися у найгіршому випадку невеличка ядерна катастрофа із сильним забрудненням території інституту.
У цій справі вийшли на оголошення підозр відразу трьом генералам: одному генерал-полковнику, двом генерал-лейтенантам і двом полковникам. По території ХФТІ зафіксовано 74 прильоти. Там прилітало все, крім балістики, тобто С-300, С-400. Крім балістики туди прилітало все, від мін 120 калібру, і до «Смерчів», «Піонів», 500-ті авіабомб (ФАБ-500). Про менші калібри за 120-й навіть не згадують.
Ну і другий кейс — це руйнування греблі Оскільської ГЕС. Гребля була зруйнована саме у вересні — на початку жовтня 2022-го року, коли росіяни відступали під час Слобожанського контрнаступу українських військ. Тому що є докази. І от якраз в цьому допомагає OSINT, це можна встановити. На греблі Оскільської ГЕС самі росіяни все це гарно фільмували, що от вони за зайшли туди, от в якому вона була стані на той момент, коли вони були на тій території. Це також важливо, це також треба знайти, також треба все зібрати і задокументувати. Це не простий процес.
Якщо ми говоримо про територію, на якій працює слідство — а це територія величезна, десь 35% Харківської області — це територія, яка підлягає обстеженню. І це не рахуючи поточних прильотів. З точки зору доведення, збору доказів і підготовки, а також розслідування кримінальних провадженнях, Харківська СБУ є зразком в Україні. При цьому на окуповану РФ територію доступу в слідчих немає, і, на жаль, невідомо коли взагалі буде.
Без розслідування фактів ведення агресивної війни неможливо довести причетність окремих командувачів та командирів до російських обстрілів. І є проблема доведення воєнних злочинів на рівні міжнародного кримінального суду.
Те, що ми можемо робити всередині країни — це там наша внутрішня справа. А те, щоб воно було за міжнародними нормами — це інша річ. Наприклад, збір цифрових доказів ведеться за «протоколом Берклі». Перша редакція протоколу з’явилася в 2020 році, у 2022 року була створено друга версія, уточнена. Але коли починалася війна в Криму, на Донбасі у 2014 році, цих методик не існувало. Тому зараз би слідчі по-іншому багато зробили. Бо могли б це зробити. А тоді таких методик не існувало. І в принципі не зовсім було зрозуміло, як це зробити з джерелом з інтернету. Ну ясно, що це можна було оформити умовно через протокол огляду. Але як правильно це зробити, щоб це було визнано всіма? Тоді такого не було.
Сергій Петров, історик, аналітик, журналіст, документатор воєнних злочинів, OSINT-спеціаліст, Секретар Правління Інформаційного центру «Майдан Моніторинг»
Be the first to comment