Обстрілів безпосередньо по місту реально мало. Прилітало за день хіба що по Північній Салтівці та Великій Данилівці, іншим районам Салтівки, їх околицям. На північ від міста ідуть бої та зачистка місцевості, так само це і на схід від міста. Генштаб заявив про звільнення 5 населених пунктів на салтівському напрямку, а також про операцію у Циркунах – Тишках. На південному сході ситуація стабільно складно – там ідуть бої.
Сьогодні день був тихим. Реально тихим, а московитських обстрілів по самому Харкову мало. Обстрілювали Північну Харкову та ближчі райони номерної мікрорайонної Салтівки, Обрій та ХТЗ. У центрі міста загалом тиша, на околицях чутно, що звуки війни відкочуються вже подалі від Харкова. Це пов’язано з боями на північ від Харкова, а також активними діями з відтіснення московитів до села Рубіжного Вовчанської міської громади.
Обстріли передмість тривають – Дергачі, смт Слатине та Прудянка, так само прилітає і по Руській Лозовій. Звісно, що там проблеми зі всіма комунікаціями – світлом, газом тощо, бо через постійні обстріли лінії перебиті, а відновити їх немає можливості дуже швидко. Зрештою, поступово хоча би у самих Дергачах їх відновлюють. Але коли полагодять магістральний газопровід на Дергачівську громаду – невідомо.
Продовжуються рашистські обстріли з гелікоптерів Золочівської селищної громади, зокрема, села Уди, яке двічі постраждало за день – два будинки зруйновано, два пошкоджено.
На жаль, пізно ввечері було ціленаправлено обстріляно село Сковородинівка Золочівської громади та поцілено в Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди. Будівля сильно зруйнована, спалахнула пожежа. Колекція, я інформує влада, була переміщена у безпечне місце і не постраждала. Але будівля, де було лише нещодавно зроблено ремонт, зруйнована. Це пам’ятка історії та архітектури. Таке от привітання до 300-річчя від дня народження Григорія Савича від московитів – вони знищили наш культурний спадок. Постраждав син директора музею, якого доправили до лікарні.
Ті, хто далі будуть волати про цінність пам’ятників Пушкіну чи якимось іншим московитським культурним діячам, мають пам’ятати, що саме рашисти знищили колекцію Григорія Сковороди на Харківщині і продовжують знищувати наше культурне надбання, а якщо це усвідомлення не допоможе, то нехай ідуть туди, куди послав Роман Грибов “рускій воєнний корабль”, і вже ніколи звідти не повертаються (як не повернувся і той крейсер “Москва”). Ці об’єкти мають бути прибрані з публічного простору раз і назавжди! Слід прибрати будь-які московитські колоніальні елементи звідусіль, де тільки можна! Деколонізація на часі!!
Тим не менш, наші проводять контрнаступальні дії. По-перше, на півночі. Заявлено по звільнення частини села Черкаські Тишки, але ті, хто гляне карту зрозуміє, що без зачистки всієї території Циркунів, Черкаських та Руських Тишків контролювати її неможливо (цілком можливо, що в Циркунах частково “котьол”, але це радше моє припущення від споглядання карти). А ще розносяться чутки, що московити навіть подекуди північніше тікають і щось звідти вивозять. Власне, подивимось чи це чутки, це є надія, на гарні новини. Проте ми покладаємось на офіційну інформацію – тому треба ще трохи почекати. Тому стримано радію і чекаю на завершення операції. Звісно, московити підривають мости через річечки, щоби завадити нам, але те дрібниці, звуки звідти надвечір стали змовкати. Крім того, кажуть, що “звуки війни” ніби відкочуються до кордону. Звісно, у порівнянні з двома місяцями обстрілів – так воно і є.
У Харкові життя іде своїм неспішним плином. Все більше людей обурюється “казками білого бичка” міського голови Терехова про мільйон людей в місті (коли навіть в центрі з половину помешкань порожні), про допомогу, про відновлення міста і тому подібне. На жаль, слова справді розходяться з реальністю: всі укриття і підвали люди самі облаштовували своїми силами через толоку (я не знаю жодного випадку, коли цьому допомагала міська влада – жодного!), гуманітарку на Північну Салтівку і інші сильно постраждалі мікрорайони Салтівки, Велику Данилівку, П’ятихатки. селище Жуковського, Обрій довозять волонтери, при цьому допомоги від міської влади не спостерігається. Єдине, де почасти допомагає міська влада – це в деяких місцях забивати вибиті вибуховою хвилею вікна. Питань до влади стає все більше.
Тим часом Терехов вже висуває безумні проджекти відбудові міста за один – два роки, про новий генеральний план, а також про скорочення трамвайної мережі (так, він це майже прямим текстом сьогодні сказав), а ще… про водні шляхи містом. Те, що це мало реалістично за допомогою річкових трамвайчиків через низько розташовані мости старші харків’яни знають – коли у 90-х був річковий трамвай “Ластівка”, то він не міг далеко ходити через дві причини: низькі мости та малу глибину річок Харкова та Лопані. А у 2005 році теплохід за загадкових обставин згорів.
Поки ситуація була напружена і харків’яни розуміли, що так само напружена для міської влади, то мало хто критикував дії влади, особливо щодо проблем з евакуацією людей, забезпеченням гуманітарної допомоги. Ці проблеми я висвітлював постійно у своїх хроніках. Але зараз все більше людей почали в спілкуванні та публічно критикувати дії міської влади, яка не допомагала людям у критичній ситуації. Якщо Терехов хоче зберегти свою підтримку, то йому треба не займатися пустим піаром, а зайнятися реальними справами. Бо потім… І нехай не скаржиться, що його не попереджали, що настрої у місті можуть змінитися, особливо, коли ситуація з обстрілами поступово буде ставати спокійнішою.
У Харкові, як і решті регіонів України, проблеми з пальним – його на багатьох АЗС банально немає. Великі черги автівок за бензином на ті АЗС, які ще працюють. Обіцяють налагодження ситуації протягом тижня.
Тому тим, хто хоче повернутися, я це не рекомендую це робити, поки наші військові не відтиснять московитів по всій півночі на більш-менш прийнятну дистанцію, а також не нормалізується проблема з пальним. Почекайте ще 2-3 тижні, мінімум.
Провести сесію планує і міська рада, і обласна рада. При чому обласна рада планує спрямувати гроші з обласного бюджету на підтримку тероборони – те, що планували зробити ще 24 лютого на сесії, що не відбулася через початок широкомасштабного вторгнення московитів.
Цікавіші події розвиваються на східному старосалтівському напрямку. По-перше, вже офіційно звільнені села Олександрівка (Циркунівської сільської громади, хоча воно навіть на північний схід від Кутузівки), Шестакове, Федорівка (Старосалтівської селищної громади), Українка (Вовчанської міської громади), а також Перемога (Липецької сільської громади). Список наведено у порядку від Харкова до Старого Салтова та села Рубіжного Вовчанської міської громади.
Щодо самого Старого Салтова офіційної інформації про звільнення немає, але вже сьогодні поліція оглянула місце біля нього, де була московитами обстріляна колона автомобілів – 6 автівок пошкоджено, знайдено 4 обгорілих тіла. З цього можна зробити цікавий висновок – наші військові мають задум просунутися до Рубіжного відразу з двох напрямків, а от звідти можна тримати під вогневим контролем залізничну лінію Бєлгород – Куп’янськ (інша йде на Валуйки). Саме тому бої за Рубіжне будуть важкі, бо це також відкриває й інші можливості для наших військ, попри зруйновані мости через Сіверський Донець.
Що стосується області, то там все важко. Наші тримають оборону на Слов’янському та Барвінківському напрямках. Саме Барвінкове щодня обстрілюють.
СБУ на Харківщині затримала 11 рашистських снайперів, які обстрілювали українські позиції, з т. зв. 115-го полку “ДНР”.
На окупованих територіях ситуація складна. Проте прокуратура продовжує оголошувати підозри зрадникам-колаборантам. Так, Владислав Соколов, колишній міліціонер з Ізюма, який у 2020 році балотувався на посаду міського голови від партії “Наш Край” і програв чинному меру Валерію Марченку. став “головою тимчасової адміністрації” та особисто підняв російський прапор над будинком Ізюмської районної державної адміністрації. Крім того, він переконував місцевих мешканців сприяти окупантам, проводив бесіди з головами ОТГ Ізюмського району щодо розповсюдження московитської “гумдопомоги”, надавав окупантам інформацію про місцерозташування українських ЗСУ військових, здавав рашистам інформацію про активістів та учасників АТО.
Оголошено підозру Дмитру Чигринову, місцевому кримінальному авторитету, який також став представникам окупантської “тимчасової міської адміністрації” – показово підняв московитську триколорну ганчірку на флагштоці біля Будинку культури Вовчанської міської ради. сприяє московитським військам, забезпечує їх матеріальними ресурсами, організував розграбування однієї з військових частин Національної гвардії України, м’ясокомбінату та автозаправних станцій. Також він здійснював збір підписів за відставку діючого міського голови м. Вовчанськ.
Що стосується інших напрямків, то ситуація важка по всій лінії фронту: в районі Лимана, Ямполя, Руьіжного та Сєвєродонецька, Попасної (це найбільш гарячі точки), Авдіївки, Мар’їнки, Великої Новосілки, Гуляйполя та Оріхового. Ці населені пункти постійно московити обстрілюють, так само завдають ракетних ударів по Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Важкі бої у Маріуполі на території Азовсталі. Автівку наших військових, які хотіли допомогти з вивезенням цивільних, рашисти обстріляли з ПТРК, через що один військовий загинув, ще 6 поранені. За цей час під патронатом ООН вивезено з Маріуполя понад 500 людей.
Складно і на півдні, як на фронті, так і з обстрілами Миколаєва та Одещини.
В окупованій частині Херсонщини зв’язок під контролем московитів, переміщення заборонене місцевому населенню. Більше того, місцеві гауляйтери заявляють, що Херсонщина вже ніколи не повернеться до України, а також необхідно змінити герб – повернути старий імперський герб Херсону 1803 року. І ще раз – окупантам є різниця який герб, які символи, як називаються вулиці і площі, які пам’ятники і якою мовою здійснені написи. Приміром, дорожній знак в’їзду до Маріуполя українською та англійською мовами рашисти замінили на аналогічний лише московитською мовою. Так, українська мова їм не потрібна як явище – власне московити хочуть знищити українців, все українське та асимілювати тих, кому дозволять вижити. Звісно, без української мови, її “не було, немає і не буде”.
І трохи приємних новин.
По-перше запроваджено Відзнаку Президента Україна “Хрест бойових заслуг” – найвищу нагороду після звання Герой України. Цілком очевидно, що найвищою нагородою в країні, яка виборює свою незалежність, має бути військова нагорода, а не цивільна, як до цього був Орден Свободи. Крім того, в основу дизайну покладено Хрест Бойової Заслуги – найвищу нагороду УПА та УГВР. Фактично, сучасна нагорода повністю дублює цей дизайн, за винятком кольорів самої нагороди, деякого оздоблення (приміром, мечі направлені догори, а не вниз – як на нагороді УПА), а також стрічки (замість кольорів УПА – кольори прапору України; загалом із нагородними стрічками та кріпленнями у нас великі проблеми, на думку фахівців). Першим нагородженим став Валерій Залужний, Головнокомандувач ЗСУ!
Крім того, запроваджено почесне звання «За мужність та відвагу» для відзначення особливих бойових заслуг, мужності, відваги та героїзму особового складу підрозділів ЗУ та інших військових формувань. Приємно, що серед нагороджених – 92 окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка З Башкирівки на Харківщині, яка зараз боронить Харків та його північні рубежі.
На московії не спокійно. Під Бєлгородом аж три “хлопки” з пожежами. Місцевий губєрнатор так злякався наших успіхів на фронті, що спішно евакуював село Нєхотєєвка (біля кордону з Україною та пункту пропуску на трасі до Харкова). При цьому раніші “хлопки” над Бєлгородом місцева влада пояснює роботою військово-космічних сил московії. Гарне пояснення, заспокійливе, ага. А ще поблизу Курська загорівся очерет.
Премію дарвіна сьогодні отримують рашисти, які розмістили у психіатричній лікарні у Малотокмацькому Ростовської області поранених московтів (до 800 осіб) та до 200 тіл “вантажу 200”. Як то кажуть, всі процедури не відходячи від каси.
Віримо і підтримуймо наших славних оборонців, військових з сил оборони України та ЗСУ! Допомагаймо волонтерам, медикам та рятувальникам.
Підтримуймо один одного і все буде Україна!
Сергій Петров
