Обстрілів по Харкову знову не було. Постійні обстріли населених пунктів передмість на північ в Харкова. На одній з ділянок фронту на північний схід від Харкова наші військові вийшли до державного кордону України. На південному сході області тривають бої.
Обстрілів безпосередньо по Харкову сьогодні не було. Це радує. Складніша ситуація в північних передмістях – там постійні обстріли з боку московитів – по смт Прудянка, Слатине, по місту Дергачах. Так само обстрілюють Питомник та Руську Лозову Дергачівської міської громади, обидва Тишки, Петрівку та Циркуни, а також село Тернова Липецької сільської громади. На одній з ділянок фронту підрозділи 227 батальйону 127 бригади територіальної оборони ЗСУ вийшли до державного кордону (очевидно, саме в районі Тернової). Також сьогодні були обстріли в районі Чугуєва.
Крім того, рашисти обстріляли село Світличне Золочівської селищної ради – там є пошкодження низки житлових будинків.
У Харкові приводять до ладу місто, особливо це помітно у північних його районах. У районі, де я живу, час від часу чую звук машини, яка вичищає бруд і сміття попід бордюрами. Досі це трохи не звично. Дивно, що за майже 3 місяці можна так відвикти від звиайного життя. Комунальники прибирають обірвані дроти контактної мережі тролейбусів на Салтівці, Двори на Північній Салтівці та частково на Салтівці виглядають трохи переораними вирвами. Десь може бути невелика ямка, а десь здорова вирва в асфальті. З другого боку, всі звуки, що чутні Салтівці, – звучать далеко.
З цікавих спостережень. Зараз на Салтівці люди ходять приблизно так само неквапливо, як і в центрі. І це також в тих районах, які страждали майже 3 місяці від обстрілів. До картини пошкоджень і руйнувань, з одного боку, та отакого мирного життя, з іншого, – важко призвичаїтися. Бо ж виїзди у північні райони міста у березні – квітні завжди були чимось типу напів екстриму.
Також люди приїздять до своїх помешкань, перевіряють їх стан. Сумно дивитися, як у вигорілій квартирі займається прибиранням її власник. Таких квартир лише у моєму будинку чимало, тобто не одна, і не дві. От люди евакуювалися, а потім прилетів московитський снаряд і вони втратили все… Для багатьох їх помешкання в пошкодженому будинку – єдине житло, яке у них є. Та й розуміють, що у разі, якщо такий будинок буде визнаним непридатним для проживання, розв’язання житлової проблеми триватиме 10-15 років, у найкращому випадку…
До речі, міський голова Терехов вже змінив платівку, що на підготовку метро до запуску потрібно буде не 2-3 місяці, а 2-3 тижні. Останніми днями були обстежені тунелі, обстежено метроміст (так, у Харкові є метроміст, але на відміну від Києва – він критий) – він немає пошкоджень і може пропускати потяги метро – значить Салтівська лінія також запрацює. Разом з цим будуть розселяти і тих, хто живе у метро. За даними обласної влади, їх приблизно 4,5 тисячі осіб. Міська влада обіцяє надати тимчасове житло, харчування, а з дітьми займатимуться вчителі та вихователі. Звучить добре, але як це буде реалізовано – треба спостерігати, оскільки за майже 3 місяці міська влада не намагалася вирішити цю проблему.
Як на мене, кілька найбільш цікавих пошкоджених будинків на Салтівці та Північній Салтівці, Обрії та інших районах треба законсервувати та зробити частиною музейного комплексу – як безмовні свідки московитських обстрілів Харкова. І після війни організовувати сюди екскурсії. Це також має бути частиною візитів якихось іноземних офіційних делегацій до Харкова у майбутньому. Але над концепцією такого комплексу треба думати вже зараз.
У різних мовних розділах Вікіпедії на підставі даних Інституту дослідження війни поспішили оголосити, що битва за Харків закінчилася перемогою України.
Знаєте, тут у Харкові це сприймається інакше. Якби битва закінчилася, то не чутно було би мені у місті нашу арту і те як наші хлопці активно гатять по окупантах. Це по-перше, По-друге, для Харкова, центр якого в 40 км від кордону, а північна околиця лише в 25-28 км, завершення битви за місто – це вихід до державного кордону або відтіснення московитів у прикордонну смугу – тобто створення широкого безпечного поясу навколо міста. Те, що кілька днів по Харкову активно не стріляють, – нічого не значить. Більше того, багато моїх знайомих мають підозру, що як тільки рашисти не будуть зайняті бойовими діями, які нав’язують наші хлопці, обстріли міста можуть поновитися.
З смт Рогань та селища Докучаєвське з вівторка почне курсувати автобус до Харкова. Чомусь обласна влада їх вперто називає звільненими, хоча вони не були в окупації – так туди інколи заходили ДРГ, але про окупацію не було й мови.
У Дергачах розбирають завали знищеного будинку культури. До речі, був якось у ньому – гарний був, мені подобався він…
В області на Слов’янському та Барвінківському напрямку московити готуються поновити активний наступ. Тим не менш, зараз концентруються на артилерії – обстрілюють позиції українських військ та довколишні населені пункти.
Все забуваю розповісти, що у Краснограді кілька днів тому перейменували 2 вулиці. Московську на Незалежності та Горького на Покровську, повернувши історичну назву. Це приклад продуманої роботи, а не тяп-ляп, як у випадку з харківськими перейменуваннями від Терехова.
У Чугуєві закривали московитського колаборанта, який здавав позиції та переміщення наших військових співробітникам ФСБ. При цьому ця істота не кається у цьому, бо діяла щиро і на завершення заявила “Слава Росіі”.
Найгарячіша зараз точка – це Лиманський, Сєвєродонецький та Попаснянський напрямки – там тривають важкі бої, але наші мужні захисники стримують атаки рашистів.
Знову трапилася Чорнобаївка, а на Харківщині завдяки ізюмцям наші артилеристи накрили московитські “Смерчі” з боєкомплектом.
Смішне. Серед трофеїв (боєкомплект і все таке), які на Запоріжжі, взяв підрозділ ССО “Азов” Київ, були не лише прапорці т.зв. “ЛНР” та московії, а й шалик “партії регіонів”. Йшов 2022-й рік, а хтось живе ще у 2013-му… Тепер вже не живе.
На московії знову не спокійно. Знову у Бєлгороді хлопки. Більше того, у місті з’явилися листівки, розклеєні в різних місцях, за підписом легіону “Свобода Росіі” та Бєлгородської Народної Республіки (БНР) про “встановлення історичної справедливості та повернення Бєлгородської області в лоно Харківської області”.
Так само “хлопки” та вибухи з пошкодженнями якихось будівель поблизу с. Муром Бєлгородської області. До жителів міста Шебекиного, що недалеко від цього села приходить усвідомлення, що краще облаштовувати укриття. Допомагають цьому і українці, яким своїм ватним родичам, з якими ще не розісралися, рекомендують готуватися до тривалого проживання в таких умовах…
Ну а премію Дарвіна отримують московити, які змагалися з мистецтва прикрашення майбутніх місць поховань підручними матеріалами. У конкурсу брали участь жителі Севастополя, Новосибірська та Омська. Останні перемогли. Гарний тамада і конкурс цікавий!
Дякуємо нашим захисникам за спокій у Харкові, за оборону України від окупантів! Віримо в ЗСУ, НГУ та тероборону! Допомагаймо волонтерам, медика та рятувальникам. Підтримуймо один одного – це дуже важливо. І все буде Україна!
Сергій Петров
