Капітан ядерної подлодки ссср каже: “Амєріка, Амєріка. Нєт больше нікакой Амєрікі”.
Так скінчується совітський анекдот, над яким у далекому дитинстві встиг посміятися навіть я. Чому сміявся? Тому що сміялісь взрослиє. Ну там пацани пастарше, і дорослі мужыкі, і зовсім юні ті що вже покурівають. Істеричними квочками підкудахтували і жінки. Значить смішно, ну смішно же. Ну он всі сміються, і ти посміхнісь.
Америку Росія ненавидить давно.
Як завжди, все починалося із любові.
Любов була одностороння.
Як тільки в світі з’являється щось гідне поваги, московит каже: “Ну, почьті как ми. Адін в адін”
В Америці було начхати на європейські війни, злочини Єкатерини, безумства Павла і всіх хто там далі. Це вже непогано, за таке можна любити.
Покоління московитів все ХІХ століття несли хуцпу, ніби американци очінь на нас пахожиє.
Перші обиди пішли, що а чого Америка не заступілас за нас в Кримскую войну. Вона ж проти Англії, от був би удар в спину.
Америка нічого такого не обіцяла, але московиту і того достатньо.
Принагідно завважу, що це неслося від рос.лібералів.
В Кримську війну не було такого ліберала, який би не бажав росії побєди.
Хоча ті ліберали і самі були з душком – з тих, що не вішали і не травили собаками, а тільки пороли на конюшнях.
Айвазовський написав три картини з американським прапором – це подяка за гуманітарну поміч, що її надали США через голод в Росії (!) 1891-1892 р.
Залишаю в сторонці, що правління Алєксандра ІІІ кожен не те що московит, а й мос.ліберал мнить самим успішним. Голод, ну подумаєш. Спитайте Фандоріна чи як там його, Акуніна-Б, ета бил залатой вєк, вотбитуда.
Окрім Айвазовського, мабуть, ніхто американцям не подякував.
Вдячність, м’яко кажучи, не входить у першу сотню якостей, притаманних московитам.
Ну а далі ви знаєте. Чим швидше расла, красивіше і сильніше ставала Америка, тим більше ненавидили її московити.
Її абганялі, даганялі, піріганялі, та так і непереабадагналі.
Але і тепер хочете в напруженій обстановці трохи її розрядити, а навколо одні московити? – пожартуйте що амеріканцам скора кірдик.
Мужики затрясуться від регіту і потягнуться за одеколоном Дєсна, бабанькі розпливуться в усмішках і стануть чютьчють податлівєє, і вже адресують ненависть не до тебе, – а до американцов.
Алі Татар-заде
Джерело