Що зробить Росія, якщо Україна підпише угоду про асоціацію з ЄС?

Провідний британський аналітик закликає західні уряди більш стратегічно оцінювати зовнішньополітичні дії російської влади і враховувати, що Москва керується відмінними від Заходу пріоритетами.

Джеймс Шерр із «Королівського інституту з міжнародних справ» («Чатам Гаус») презентував у Лондоні свою нову монографію Hard Diplomacy and Soft Coercion: Russia’s Influence Abroad («Тверда дипломатія і м’який примус: вплив Росії за кордоном»).

Британський фахівець окремо вказує і на особливості російської політики щодо України.

«Відносини з колишніми радянськими республіками Москва бачить не як рівноправні, а лише як так звані «братерські», що передбачає значні можливості втручання Росії у внутрішні справи тих сусідніх держав» – пролунало у п’ятницю в Лондоні з вуст Джеймса Шерра.

Принципів дії таких міждержавних об’єднань, як Європейський союз, Росія не розуміє або свідомо перекручує, коли проголошує, що створює еквівалент у вигляді пропонованого Євразійського союзу, вважає фахівець.

Джеймс Шерр натякає, що європейські та американські державні діячі зараз недостатньо враховують російські реалії і російські методи, коли виробляють політику щодо Москви та стосовно інших держав, таких, як Україна.

«Нам треба шукати відповіді на запитання, що Росія зробить на другий день після того, якщо, наприклад, восени у Вільнюсі Євросоюз підпише угоду про асоціацію з Україною», – каже Джеймс Шерр, стверджуючи, що між європейськими цінностями демократії, верховенства закону та свободи і пріоритетами Кремля залишаються великі розбіжності.

Енергетичний важіль

Слово «Україна» лунало під час дискусії про російську зовнішню політику досить часто, наприклад, коли мова зайшла про дії Москви з метою захисту панівної позиції Росії на європейському газовому ринку.

«Білорусь вже включена в систему. З тижня на тиждень ми запитуємо себе, чи зробить Україна так само і здасть свою газотранспортну систему. Щойно в новинах були повідомлення, що і Болгарія позбулася залишків своєї гнучкості стосовно «Південного потоку», – вів далі Джеймс Шерр, вказуючи, що у той час як вплив Росії у світі зменшується, президент Путін та його уряд зберігають здатність отримувати певні здобутки навіть з порівняно обмеженими ресурсами.

На думку фахівця, зовнішня політика часів Путіна лише незначною мірою відрізняється від того, як діяли правителі російської імперії, а згодом генеральні секретарі Комуністичної партії Радянського Союзу.

Проте зараз Москва не пропагує якоїсь конкретної ідеології чи набору цінностей, як це роблять, наприклад, Сполучені Штати чи Європейський союз.

«Всеохопне російське завдання зовнішньої політики сьогодні – це створення умов за кордоном, які б найбільше сприяли збереженню і продовженню існуючої системи правління вдома», – наголосив Джеймс Шерр.

Саме під цим кутом, на думку аналітика, з яким погоджувалися більшість учасників дискусії, Росія розглядає і питання міжнародної та конкретно своєї безпеки.

Суміш імпровізацій, звичок і погляд на світову систему як на сукупність цивілізацій та наголошування на інтересах наддержав виливається у те, що своїх сусідів Москва, на думку Джеймса Шерра, розглядає як місце, де пріоритет має не міжнародне право, як у випадку так званого «близького зарубіжжя», а саме інтереси Росії як регіональної потуги і самозваного «цивілізаційного центру».

Радіо Свобода