Харків Хроніки атаки на місто, день 18-й (13.03.2022)

Сьогодні московити не зупинилися ввечері, вони таки постріляли серед ночі і достатньо багато, як для нічних обстрілів. Зранку обстріли продовжились, але з меншою активністю, ніж вчора. Обстрілювали Салтівку, Олексіївку, Обрій (Горизонт), Рогань, ХТЗ, Нові Будинки, П’ятихатки, ХАІ. Прилітало і в Дергачі та Чугуїв. Зранку через обстріл руснею тролейбусної зупинки на Східному районі ХТЗ одна людина загинула, а ще 3 дістали поранення, пошкоджено АТБ та аптеку поруч. Вдень найбільших руйнувань зазнала Велика Данилівка – район міста із приватною забудовою, колишнє село, приєднане до міста у 1963 році, коли відбулось останнє велике розширення кордонів міста у XX столітті. Велику Данилівку обстріляли з РСЗВ, через що зруйновано чимало будинків.

Загалом, день минув достатньо тихо, хоча постійно превентивно спрацьовувала сирена про загрозу обстрілів. А ось ввечері свинособаки активізувалися не на жарт і найбільше знову ж таки дісталося Північній та номерній мікрорайонній Салтівці.

Якщо не брати до уваги райони, які найбільше потерпають від обстрілів і де руйнування дуже серйозні, а також центру, де після ракетних та авіанальотів багато поруйнованих будівель (завали в будівлі ОДА, яка, до речі, є пам’яткою архітектури, розбирають досі з 1 березня – це говорить масштаби руйнувань будівлі), то решта міста живе спокійно, хоча вибухи фактично чутно по всьому місту дуже добре (Харків побудований за радіальною схемою, що дає змогу проникати звуку до різних частин). Звісно, відсутність громадського транспорту, мала кількість транспорту на вулицях сильно кидається у вічі, так само утруднює пересування містом пішки.

м. Харків, Перше реальне училище після обстрілу Майдану Героїв Небесної сотні. Фото: Наталія Зубар, ліцензія CC BY-SA 4.0
м. Харків, Перше реальне училище після обстрілу Майдану Героїв Небесної сотні. Фото: Наталія Зубар, ліцензія CC BY-SA 4.0

Від обстрілів центру міста постраждала найбільша бібліотека на сході України – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка: пошкоджена будівля ззовні, вибиті вікна, пошкоджено деякі меблі та старовинний рояль. Книги цілі, але для них потрібний спеціальний температурний режим, без якого деякі з них можуть бути втрачені. Тому бібліотека звертається по допомогу до людей та волонтерів. Так само в школі-інтернаті для сліпих (поблизу будівлі ОДА) також під загрозою втрати цінна бібліотека шрифтом Брайля, яку треба негайно рятувати.

У місті працюють мережеві магазини та супермаркети. Кіоски та малі магазинчики не працюють. У районах, де немає електрики, не працює нічого, зрозуміло. Тому тим, хто там ще залишається доводиться долати по кілька кілометрів в один бік, щоби дійти до тих супермаркетів, які працюють і де є електрика. Забезпечення міста продуктами в принципі нормалізувалося, хоча все залежить від мережі (менші мають менш регулярний підвіз, а тому в них фактично вигрібають все в перший день – бо ж сарафанне радіо працює). В районах під обстрілами вибір продуктів менший – та й черги там більші. До того ж обстрілам піддаються саме райони з найбільшою густиною населення в місті.

Люди вибудовуються в черги за гуманітарною допомогою, які можуть бути достатньо великими, і отримати щось, якщо ти не прийшов завчасно, – ну майже без шансів. Коли ти йдеш із закупів з магазину, то тебе можуть запитати – де ти брав гуманітарку… Черги та гуманітарка – це частина буденності міста, нас ніби відкинули на понад 30 років, у совок…
Проте є і позитив – почали відкриватися, переважно в торговельних центрах, які не постраждали від обстрілів, та подекуди в центральній частині і інші магазини – одягу, посуду, електроніки тощо. Життя поступово якось налагоджується і зрушає з мертвої точки, вибудовується наново логістика, зруйнована війною.

А ось в області все не настільки добре. Дуже складною залишається ситуація в Ізюмі – там ідуть важкі бої. За останню добу пошкоджено газорозподільчу станцію. Евакуювати людей із поруйнованого міста, яке зазнало величезних руйнувань, неможливо. Завезти гуманітарні вантажі – також. Місто в морози від світла, тепла, води, іжі та ліків. Яка там ситуація достеменно невідомо, бо ще й великі проблеми зі зв’язком.
Московити обстріляли одне з підприємств комплексу Шебелинського газового родовища, через що сталася пожежа на установці з комплексної підготовки газу у с. Глазунівка. Операторну зруйновано вщент. Дивом ніхто не загинув, бо зміна відійшла перекурити, але один працівник отримав поранення. Через вибух пошкодило будинки у сусідньому селі Мілова, яке рашисти вже обстріляли буквально кілька днів тому… Було евакуйовано з ближніх сіл людей до міста Первомайського. Туди, до речі, вже евакуйовано понад тисячу людей, хоч місто недалеко від умовної лінії фронту.

Також вчора обстріляли селище Новий Коротич, яке зовсім поруч з розбомбленим аеродромом “Коротич” – від обстрілів загинув чоловік, є пошкодження будівель. А сьогодні під час московитських обстрілів П’ятихаток загинув працівник Фельдман-Екопарку, який приїхав годувати тварин. Є загиблі тварини – як від обстрілів, так і від просто перенапруги через обстріли.

Місто Чугуїв, до якого намагалася прорватися русня, перейшов в режим закритого міста з метою унеможливлення проникнення ДРГ – за відсутності місцевої прописки та без супроводження гуманітарного вантажу нікого місто не пускають.

Стає більш небезпечною обстановка поблизу Лимана та Слов’янська – на ст. Брусин (біля Лимана) був обстріляний рунею евакуаційний потяг, який мав з Лимана забрати людей. Загинула одна провідниця, а ще одна отримала поранення. Проте це не поодинокий факт обстрілу евакуаційних місій – евакуаційна група з Маріуполя зупинилася в окупованому московитами Бердянську після її обстрілу (за інформацією, є загиблі і поранені).

До речі, московити завдали ракетних обстрілів по Святогірській лаврі РПЦвУ, через що є пошкодження будівель комплексу, повибивало в деяких будівлях вікна і двері. У 2014 році ця лавра була базою для московитів і гіркінців при окупації Слов’янська і Краматорська – там зберігалася також і зброя, чому сприяли місцеві попи і монахи РПЦвУ. І тепер руSSкій мір зафігачив по руSSкаму міру. З московії friendly fire, з “любов’ю та всією широтою душі”!

Тривають мародерства і звірства. Так, родину з трирічною дитиною, яка намагалася виїхати з Балаклії московити звіряче розстріляли. А у селі Петрівське (назва від фортеці Св. Петра Української лінії) Балаклійської міської громади московити зайшли до місцевої станції швидкої допомоги та пункту екстренної допомоги – вкрали деяке цінне медичне обладнання, автомобільний акумулятор, а решту обладнання та будівлю потрощили.

Не краща ситуація на окупованих територіях Херсонщини, Луганщини та Запоріжжя, де московитські війська людей б’ють на вулиці, забирають автівки та інше цінне майно, а також вивозять в невідомому напрямку. Вже зник другий міський голова на Запоріжжі – тепер мер Дніпрорудного Євген Матвєєв, а також голова Мелітопольської районної ради Сергій Прима.

До депутатів Херсонської облради долучилися депутати міськради Херсону і послали московитів за всім відомою адресою – нахуй це туди! Радує, що в Херсоні та Мелітополі тривають акції протесту та спротиву. Люди в цих містах реально круті та без перебільшення герої, які борються з окупаційним режимом у ненасильницький спротив. Їх не лякають військові і автоматні черги в їх бік!

Але, на жаль, зв’зок з багатьма наново окупованими містами, містечками і селами зникає. І складно отримувати інформації з низ. Так, у Метілополі місцева гауляртерша окупаційної адміністрації Галіна Данільченко з жоппоблока оголосила про необхідність підпорядкування новій владі і увімкнула московитські канали, пояснивши, що це нова реальність і правдива інформація. А от у Новій Каховці гауляйтера не знайшли, тому окупаційну владу представляє військовий комендант міста з числа руснявих військових.

Безумовно позитивною новиною є висунення харківського поета, прозаїка, музиканта, співака та волонтера Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури. Жадан – це харківське культурне всьо!
Премію дарвіна сьогодні отримує бойовий розрахунок московитського ЗРК “Тор”, який friendly fire засадили поблизу Харкова по своєму ж БПЛА невстановленої моделі, який висувався для розвідки на позиції наших воїнів. При цьому московити відрапортували, що збили аж цілий “Байрактар”, але в ході розбору польотів з’ясувалася правда і ситуацію вирішили особливо не розголошувати. Яка ж сумна новина! Більше таких випадків всяких і різних!

Дякуємо і підтримуємо ЗСУ, НГУ, тероборону, а також волонтерів, медиків, рятувальників та комунальників. Підтримуймо один одного. віримо у себе та наближаємо день перемоги кожний на своєму місці!

About Сергій Петров 249 Articles
історик, аналітик Інформаційного Центру "Майдан Моніторинг" (сайт "Майдан"), громадський активіст, редактор української Вікіпедії