Минув ще один тиждень, вже шостий за ліком героїчної оборони міста Харкова та спротиву харків’ян московитським атакам на місто. Обстріли продовжуються, їх інтенсивність невелика. Саме по місту не надто помітна, більша за вчорашній день. Через недолугі заяви деяких посадовців дехто панікує, але особливих причин для паніки особливо немає.
Тепер щодо обстрілів міста рашистськими військами. Вони періодичні, хвилеподібні і різні за активністю в різних частинах міста. Там, де московитів відсунуто на більшу відстань – обстрілів саме житлових районів менше, там, де вони ближче – обстріли по житлових кварталах є. При цьому зберігається достатньо невелика інтенсивність самих обстрілів, що дозволяє волонтерам доставляти гуманітарні вантажі на Північну Салтівку та у ближчі мікрорайони до неї Салтівки (номерної мікрорайонної; нумерація Північної Салтівки – власна, номерної мікрорайонної – спільна для всього міста). Звісно, більше обстрілів припадає на Північну Салтівку і деякі мікрорайони Салтівки та П’ятихатки. прилітає в околиці Олексіївки, селища Жуковського, Обрію та ХТЗ. Але от десь об 11-й вечора московити активізувалися з обстрілу міста в усіх зазначених вище районах, але не надовго.
Найбільше зараз обстрілюють місто Дергачі та інші села Дергачівської міської громади. За добу чимало будинків пошкоджені чи взагалі зруйновані. Місто без електрики, звідти триває евакуація населення, хоча є люди, які не задіяні у військових справах, що вирішують залишатися. Обстрілюють і Чугуїв, але масштаби руйнувань і пошкоджень там значно менші. Також сьогодні прилетіло і по Люботину. Це все, що стосується Харківської агломерації.
З позитиву. Вже із тиждень харківські пабліки майже не висвітлюють прильоти і їх наслідки день у день. Раніше стрічка була наповнена цією інформацією, зараз її практично немає. Це добре, що інформації з відкритих каналів московити майже не отримують.
У Харкові ситуація спокійна, наскільки це можливо в умовах обстрілів, звичайне життя воєнного міста. Водночас, через заяву віцепрем’єрки Ірини Верещук, яка заявила, що мешканцям Харківської області рекомендовано евакуюватися, виникла деяка паніка, що і голова облвійськадміністрації Олег Синєгубов і міський голова Терехов заявили, що в місто все спокійно і евакуація не планується, а як будуть зміни ситуації – повідомимо. Насправді евакуація стосується Дергачів та південно-східної частини області (Барвінкове та Лозова), але через очевидні проблеми з комунікацією у пані Верещук вона на ці деталі не звернула уваги. “Какая разніца” – кілька міст в області чи вся область включно з Харковом, еге ж.
Зрештою, ті, хто хоче убезпечитись можуть виїхати. Хто не допомагає війську, не волонтерить та ніяк не допомагає життєзабезпеченню та обороні міста, не задіяний в інших безпекових питаннях, можуть виїжджати. Це вибір кожного. якщо панікуєте, то виїжджайте і не провокуйте у місті паніки. Так само це стосується до тих, хто виїхав з міста. Нам тут якось краще видно ситуацію зсередини.
Хтось вже кілька днів вкидує неправдиву інформацію щодо часу комендантської години – спочатку це було на сайті міськради (чесно, я так і не зрозумів того: чи це диверсія, чи саботаж, чи хтось натупив з відкладеною публікацією), а сьогодні деякі пабліки поширювали інформацію про комендантський час у місті без пояснення, що це стосується Дергачів (у Дергачах суворіші обмеження). Тобто видно, що йде спроба розкачати ситуацію у місті та призвести до паніки та зламати дух харків’ян. Обломиться. Таким вже не візьмеш!
Також триває евакуація великих тварин, в основному хижаків. з Екопарку Фельдмана, який північніше за П’ятихатки і куди, звісно, прилітає серйозніше.
Щодо області. Сьогодні знову обстріляли смт Золочів, через що одна людина загинула, а ще троє – поранених. Разом з тим, ситуація загострюється на південному-сході Харківщини. Московити атакують з боку Ізюма, українські військові тримають оборону. Так само наступальні дії рашистів ідуть у бік Барвінкового. Сьогодні ввечері завдано ракетний удар по Лозовій. За офіційною інформацією, попередньо без жертв та постраждалих. Також московити завдали удару по житловим районам Балаклії (схоже, з метою дискредитації українських військ), від чого загинуло троє людей. Можна з впевненістю сказати, що битва за Донбас почалася.
Триває евакуація з Барвінкового та Лозової. З Лозової, за інформацією міськради, виїхало 10 тисяч людей за 2 дні, а це десь шоста частина населення станом на середину лютого з приміськими селами.
Продовжуються бої за Рубіжне та Попасну, рашисти ідуть у наступ на Сєвєродонецьк. Всі ці міста разом з Лисичанськом постійно під обстрілами. Найбільше дістається Рубіжному та Сєвєродонецьку. Також рашистські війська пробують наступати з боку Вугледара на Донеччині, де під час обстрілу пункти видачі гуманітарної допомоги загинуло 4 людини.
В Рубіжному міський голова Сергій Хортів, який ще 1 квітня зрадив Україну і перейшов на бік московитів, здає окупантів інформацію про патріотичних активістів та сімей воїнів АТО / ООС. До речі, він був підтриманий партію “Наш край”, ще однією колаборантською партією, яка наразі трохи затихарилася. У 2014 році Хортів також підтримав московитську окупацію України. але правоохоронні органи так його і не покарали. Непокаране зло – вбиває!
Загалом на Луганщині перейшли на бік московії голови Рубіжанської, Станично Луганської міських та Міловської і Марківської селищних громад. Проти Хортіва вже відкрито кримінальне провадження за державну зраду. Також аналогічну справу відкрито і проти Анатолія Фомічевського, колаборанта з Ізюма, який сприяв захопленню рашистами міста та надає інформацію окупантам про жителів з проукраїнськими поглядами.
Для перекидування підкріплення на Ізюм та Рубіжне рашисти використовують Куп’янський залізничний вузол, який значно зменшує плече пересування своїм ходом для техніки. Плюс – постачання палива. До речі, в Куп’янську з’явився московитський пропагандист Алєксандр Коц. Він був у Бучі під час Бучанської різанини. Його поява – погане знамення для тих місць, де він з’являється.
З Вовчанська, який окупований московитами. за інформацією місцевих жителів, проводиться вивезення до московії обладнання Вовчанського агрегатного заводу, одного із заводів оборонного призначення.
В Маріуполі же почали працювати мобільні крематорії для спалення трупів вбитих під час обстрілів місцевих жителів. Московія замітає сліди своїх злочинів, щоби не було доказів, як це сталося, приміром, із Катинню, Лісопарком у Харкові чи Старобільськом, де масово ховали розстріляних НКВД польських офіцерів. Крематорії і 45 тисяч мішків для трупів призначалися для нас, для українців, щоби приховати масштаби геноциду.
Київщина і Чернігівщина оговтуються після навали московитів. Втрати людей і матеріальні втрати ще довго доведеться підраховувати. Без сумніву, міста і містечка на північний захід від Києва захистили столицю від Руйнувань. Так само, як Чернігів і безліч сіл – захистили столицю зі сходу. У Харкові ж такий удар на себе беруть Дергачі та деякі райони міста – Північна Салтівка. П’ятихатки та Обрій.
Є невеликі успіхи на Херсонщини, там тривають бої і повільне просування наших військ.
Тим часом, історія з блокуванням московитської Вікіпедії на московії все більше нагадує комедію. Після кількох листів від урядових організацій московії щодо необхідності вилучення інформації, яка не відповідає офіційній позиції московії щодо вторгнення до України блокування за добу, звісно, не відбулося і ситуація заглохла. Але вилізло купа “сплячих” акаунтів, які мають необхідний мінімум редагувань, щоби обходити обмеження від незареєстрованих та щойно зареєстрованих юзерів. Просувають вигідну позицію для кремля. Цей схєматоз розкусили і тепер просто блокують за деструктив всіх, хто намагається вандалити в московитській вікі статті з цієї тематики.
Більше того, я найближчим часом не прогнозую блокування Вікіпедії на московії з низки причин:
– це вистріл собі в ногу, бо це заохотить людей користуватися vpn
– це не дасть можливості просувати вигідну владі позицію у не таких критичних статтях (зокрема, для піару чиновників різного рівня)
– це позбавить ру-вікі кістяка дописувачів (70% редагувань московитської Вікіпедії – з московії), оскільки з vpn редагувати вікі не можна, а процес отримання виключення з IP – достатньо непростий і суто індивідуальний, і на цьому етапі можна відсіяти купу конфліктних дописувачів; більше того, жоден з членів спільноти відповідальних за таку перевірку не проживає на території московії і прямо на нього чи неї уряд не зможе тиснути, та й ніби поки серед них відвертих “консерв” не виявлено.
– зрештою, це призведе до стагнації московитської Вікіпедії і поступового її занепаду, адже московитський культурний продукт – це спосіб впливу на всіх, хто знає цю мову. Та й блокуючи лише одну статтю, блокується вся Вікіпедія (всі мовні розділи) в цілому. Така вже її архітектура.
От якщо московити готові піти в повну ізоляцію від світу – тоді блокування може статися. А так – ні. Будуть погрози – ними все й завершуватиметься.
Відомий українофоб Владімір Жиріновскій, який постійно озвучував реальні плани московії та хла щодо України, сьогодні з третього разу офіційно таки скопитився і отримав безкоштовний квиток на концерт Кобзона у фан-зоні. При цьому жодних емоцій щодо його смерті немає – одним оскаженілим імперцем менше – і добре, адже таких імперців вся московія.
Також не спокійно у Бєлгороді – над містом сьогодні місцеві жителі знову зафіксували “хлопок”, а всі школи міста – замінували. У Харкові тривалий час мінували то всі виші, то половину чи всі школи міста. Знайомий почерк.
Однозначно премію дарвіна повторно отримують московитські вояки, які не тільки вирили окопи в Рудому лісі навколо Чорнобильської АЕС, але ще й сиділи в них на бойових постах. За підрахунками австралійських фахівців, вони схопили дозу у 18,5 тис. бекерелів – це смертельна доза. Розділяють вони її з рашистським генерал-полковником Владіміром Шамановим, який заявив, що нічого страшного в окопуванні навколо ЧАЕС немає, бо там окопувалися партизани під час Другої світової війни – і жодних наслідків не було. Ну ок, чого ж там…
Допомагаймо військовим та всім причетним до оборони Харкова і сходу України, віримо в ЗСУ! Підтримуймо один одного – найближчі кілька тижнів будуть емоційні качелі. Віримо в себе і в Україну!
Сергій Петров
