Харків. Хроніки атаки на місто, день 47-й (11.04.2022)

Сьогодні день був дуже гучним. Кількість обстрілів суттєва зросла. Також вночі обстріляли місто снарядами з мінами відкладного детонування.

Московитських обстрілів сьогодні дуже багато. Вчора був вихідний і типу якогось відносного затишшя (насправді, не зовсім). При чому зростання кількості обстрілів відбувалось протягом дня і до самого вечора. Рашисти сьогодні обстрілювали різні райони Салтівки, Велику Данилівку, Олексіївку, Павлове Поле. П’ятихатки та селище Жуковського, Немишля, Обрій, Рогань, ХТЗ, Нові Будинки, Лису та Холодну Гори. Географія районів обстрілів сьогодні була чи не найширша за весь період спроб окупантів захопити місто. Від одного обстрілу у відносно тихому районі Салтівки загинула одна людина, а ще 13 зазнали поранення. В іншому районі Харкова внаслідок обстрілу загинула дитина, ще двоє дітей поранені.

Північні околиці міста та ХТЗ вночі рашисти обстріляли з Ураганів снарядами з мінами відкладеного детонування чи спрацювання на рух або метал. Сьогодні весь день піротехніки та сапери розміновували ці райони міста від московитських підарунків. Жителям заборонили виходити на вулицю і буквально загоняли назад, щоби убезпечити їх життя. Міни знаходили біля будинків, на дитячих майданчиках, на дахах і горищах. Накрили різні райони міста по площі. За день знешкодили понад 80 мін.

Також обстріли були і в передмістях – гатили по Дергачах та населеним пунктам громади, били в районі Чугуєва. За офіційними даними, в області, за винятком окупованих територій. від обстрілів загинуло 8 осіб, а ще 19 (у т.ч. 2 дитини) поранено.

Відзавтра на частині головних вулиць і перехресть Харкова вмикають світлофори. Завтра частину, до кінця тижня – ще частину. Світлофори будуть працювати з 8 до 19-ї години. На жаль, зі збільшенням трафіку це просто необхідність. Бо понад півтора місяці без світлофорів та ігнорування багатьма правил дорожнього руху далися взнаки – стало достатньо багато ДТП.

У місті є напруга через повідомлення Генштабу щодо можливого наступу на Харків та розгонів деякої паніки через місцеві пабліки. Підозрюю, що завтра буде ще одна хвиля тих, хто буде виїжджати. Особливо після касетних боєприпасів з мінами. Це нормально. Хто не задіяний в обороні міста, волонтерстві, критичній інфраструктурі. торгівлі – можуть виїжджати. Це Ваш вибір. Із зони можливих бойових дій та масштабних уражень внаслідок обстрілів, а також північних передмість, які під контролем наших військових також бажано виїхати. Я не нагоняю паніки. Кажу як є, бо головне – безпека, головна стратегія – вижити. Коли стало в моєму районі небезпечно – я виїхав.

Обласна влада запевняє, що підстав для масової евакуації з Харкова немає.

Настрої в багатьох мешканців Харкова такі, що люди будуть лишатися і триматися. Зрештою, те, що місті залишиться плюс-мінус третина населення від тієї чисельності, що була у середині лютого, – це також нормально.

Коли документуєш “об’єкт” (чергова пошкоджена внаслідок обстрілу будівля), а над твоєю головою щось літає – це, безумовно, “цікавий” досвід для цивільного. Добре, коли це мінуси. А кілька днів тому поїхали на “об’єкт” за старим прильотом, а там два свіжих – от фактично за годину – дві до нашого приїзду прилетіло. І от працюємо, а обстріл триває: звук снаряду і потім вибух, достатньо близько. Але треба працювати. Швидко, але і зафіксувати всі деталі, хоча нерви, зізнаюся, шалять. І ні, це не героїзм. Це просто внесок у нашу перемогу над московією. А пожежники ще й ліквідовують пожежі та їх наслідки в таких умовах – оце от справді героїзм.

Ввечері у Харкові пішов дощ з грозою. Дехто так відвик від цього явища, що не може відрізнити звук від артилерії чи РСЗВ та грому. Це ще одна річ, до якої харків’яни мають якось призвичаїтись.

По області новин небагато. Тривають бої в районі Ізюма у напрямку Слов’янська, тривають бої у напрямку Барвінкового. Інформації мало, але наразі без змін. З Барвінкового та Лозової продовжується евакуація населення.

Підтверджено, що вчора ввечері наші військові вдарили по колоні рашистських військ в районі Козачої Лопані. Кількість, звісно, не дві тисячі особового складу, як дехто заявив, але московитської техніки побито чимало. Кажуть, палало красиво. Скільки вбито і поранено окупантів – невідомо, бо порахувати фізично неможливо. Також в області герої із ЗСУ продовжують збивати окупантські безпілотники.

Тривають бої на північному фланзі зони ООС. Бої за Рубіжне та Попасну, намагаються штурмувати Сєвєродонецьк. В тій зоні вовсю московити використовують фосфорні снаряди і бомби. На південному фланзі зони ООС московити також не мають просування у бік Вугледара та Великої Новосілки Донецької області. Моя порада жителям Краматорська, Слов’янська. Дружківки. Костянтинівки тощо – виїздіть. Так збережете свої життя і дасте простір для дій для українських військових.

Українські військові попри все б’ються і тримають кругову оборону в Маріуполі. Московити не можуть взяти район Азовсталі і тому сьогодні ввечері рашисти застосували якусь хімічну зброю проти захисників Маріуполя. Постраждало, за інформацією “Азова”, троє бійців. В мережі припускають, що це міг бути Зарин. На таку версію наштовхує те, що новий командувач військами вторгнення в Україну Дворніков – відомий сирійський м’ясник, і саме в Сирії за його командування використовувався зарин, від якого постраждало багато цивільних людей.

Проте важливе те, що один із представників московитської окупаційної адміністрації в ОРДО Басурін ще вдень в ефірі одного з рашистських телеканалів заявив, що необхідно застосувати хімічну зброю, аби викурити українських військових із лабіринтів Азовсталі.

Також застосування невідомого газу паралітичної дії означає і те, що московити можуть застосувати хімічну зброю будь-де і будь-коли в районах бойових дій. Це варто усвідомлювати: немає жодного воєнного злочину на який би не пішла московія, щоби захопити якесь місто чи територію. Для рашистів наявність населення неважлива (це вторинне чи навіть третинне), важлива лише територія та можливість її контролювати. Територія – як елемент величі та фетиш.

Смішне. Документально підтверджено, що московити атакували Київ за картами актуальністю на 1985 рік. Ну тоді ще й вибуху на ЧАЕС не було, ясна річ, і 30-кілометрової зони. Проте це говорить хоча би про те, що а) вони історію не вивчали, б) комеморіальних практик із вшанування жертв аварії на Чорнобильській АЕС на московії майже нема, вони дуже локальні, в) головне територія, а не безпека. А от Харківська область має актуальність карт 1988 року. Тоді, до речі, ще Північну Салтівку тільки почали забудовувати.

Смішне-2. Виявляється, одна з груп московитів в одному з районів Миколаївщини, поки їх звідти не вибили ЗСУ, жили у саморобному дуплі. Ні, не у вігвамі, а у якомусь фігвамі. Мабуть, це все, на що вистачило клепки в голові.

В областях московії, що межують з Україною неспокійно. Після Бєлгородської та Курської областей, де введено жовтий рівень терористичної небезпеки, такий самий рівень введено у Воронезькій області, а у Брянський взагалі високий рівень небезпеки. Також РЖД розіслало телеграми у Ростовську область та Краснодарський край про необхідність забезпечення контрдиверсійних заходів (щоби убезпечитись від рейкової війни чи від чого?). Самі ж московити розповідають, що ЗСУ мають намір обстрілювати житлові квартали Бєлгорода та різні об’єкти в Криму. Цікаво, а коли будуть бомбити Воронєж?

Другою компанією з московії, щодо якої визнано дефолт за борговими зобов’язаннями стала РЖД (мабуть, тому і контрдиверсійні заходи впроваджують?). А першою ще наприкінці березня стала “Сєвєрсталь”. Символічно. Наразі кредитний рівень московії понижено до стану “вибірковий дефолт”. У них є ще 3 тижні, щоби знайти валюту для оплати зовнішнього боргу, інакше трапиться перший з 1917 року дефолт за зовнішніми борговими зобов’язаннями. Дефолт 1998 року був, нагадаю, за внутрішніми зобов’язаннями.

Сьогодні премію дарвіна отримує Червоний Хрест за доставку із Сучави (Румунія) у Дніпро води у пляшках. Це найбільша спецоперація із допомоги Україні від цієї організації. Виявляється, за 40 днів вони змогли зрозуміти, що найбільша проблема у зоні бойових дій – це нестача питної води. Для Червоного Хреста, виходить, що Дніпро – це зона бойових дій. Точніше, це безпечне місце, бо поїхати у Харків чи Краматорськ цим “хєроям” сцикотно. Вибачте, але цю організацію треба ліквідувати за непотрібністю. Принаймні, українську філію. Тому що вони реально кінчені ідіоти!

Віримо та довіряємо у ЗСУ! Підтримуймо волонтерів, медиків. комунальників та рятувальників. Турбуймося про один одного. Україна у нас одна!

Сергій Петров