Харків. Хроніки атаки на місто, день 152-й (25.07.2022)

Денні обстріли мають незначну інтенсивність. Вночі масований ракетний удар (понад 10 ракет) прийшовся на Чугуїв та Коугино-Башкирівку (зруйновано школу, колишній будинок офіцерів та районний будинок культури, під завалами якого є люди) -це терор сімей військових (бійців 92-ї бригади та військових з Чугуєва загалом) за те, що вони добре насипають рашистам. Міський голова Терехов заявив, що за 2-3 тижні у Харкові почнуть встановлювати на зупинках громадського транспорту безпечні від обстрілів залізобетонні конструкції.

Інтенсивність обстрілів Харкова знову невелика після короткого загострення у московитів. Проте поодинокі обстріли долітають до північних околиць Харкова – в райони Північної Салтівки, околиці П’ятихаток. Тим не менш. сьогодні оголошувалася загроза артилерійського обстрілу – в останні дні це традиційний стан. Звісно, потім дістається в основному передмістям та деяким північних околицям, але загроза діє для всього міста. Зрештою. досвід сильних обстрілів з РСЗВ на минулому тижні – тому доказ.

Сьогодні були на Північній Салтівці – знімали на замовлення (абсолютно безкоштовно) пошкоджений будинок для інформування власників квартири про його стан. Вдалині чулася була артдуель. Північна Салтівка пошкоджена настільки, що так фізично немає жодного будинку, де не було би слідів пожеж. Про прильоти в будинки та перепаханий асфальт від прильотів усієї всячини – я промовчу. Комунальні служби створили умови для підключення електрики, води і газу до будинків – от тільки всі мають пошкодження такого рівня. що запустити їх можна буквально в лічені під’їзди. Ясна річ, що підключити їх не вийде аж до припинення активних бойових дій, а для Північної Салтівки через близькість до кордону з московією (27 км по прямій) – до сталого миру… До речі, подібна ситуація і в моєму будинку: на вході послуги є, але в будинку через відсутність господарів квартир та невідомий стан комунікацій не всюди є ці блага цивілізації. А деякі й підключити не вийде цього року…

Зруйнований районний будинок культури у Чугуєві
Фото: Головне управління ДСНС України у Харківській області, CC BY 4.0

А ще Північна Салтівка – це світ, де швидше зустрінеш котячих, ніж людину. Це район пустка та привид. Чесно, я сумніваюся, що тут люди навіть після нашої перемоги у війні захочуть тут селитися – на краю міста, маючи кордон із московією поруч (поки маю сумнів, що московія розпадеться раніше ніж за 5-7, а то і 10 років). Абсолютно розумним рішенням буде консервація будинків та інкорпорацію їх в систему однієї із ліній оборони на північних околицях Харкова. Відбудовувати ж Північну Салтівку, як це наразі планує міська влада, немає жодного сенсу.

До речі, якщо хочете, щоби ми оглянути актуальний стан Вашого будинку у Харкові та деяких передмістях із фото та відео – пишуть у приватні повідомлення. Це абсолютно для Вас безоплатно.

А от о 3-й ночі масований ракетний удар (я нарахував 13 вибухів, офіційно кажуть про понад 10 ракет) по Чугуєву та селі Клугино-Башкирівка. У Клугино-Башкирівці, де раніше базувалася 92-га окрема механізована бригада імені Івана Сірка, зруйновано триповерховий ліцей. В нього влучили аж три ракети – знищено те крило, де знаходився комп’ютерний клас, та спортзал для боротьби, і пробило будівлю аж до підвалу. У 1997 році цей заклад освіти виборов звання “школа року”. Мав автономну котельню там міг використовуватися як пункт обігріву. Наприкінці січня 2020 року я побував в цій школі – проводив на запрошення один із заходів Вікімарафону до Дня народження української Вікіпедії для учнів цієї школи. І от тепер – цієї школи немає. Також зруйновано й колишній будинок офіцерів, який тоді виглядав м’яко кажучи занедбано. А в Чугуєві ракетні удари зруйнували районний будинок культури на мікрорайоні “Авіатор” (військове містечко, яке піддавалося ракетним ударам у перші дні широкомасштабного вторгнення московитів), пошкоджено теплову систему мікрорайону і тепер необхідно здійснити багато роботи для відновлення теплопостачання помешкань. З-під завалів будинку культури витягли чотирьох людей (одна – поранена), ще троє перебувають під завалами – їх розбирання тривало весь день і триває станом на ранок 26 липня. Двигун однієї з ракет не розірвався, щоправда її бойова частина встигла вибухнути, деякі були збиті системою ППО. На жаль, терор Чугуєва посилюється. Коротка пауза через брак ракет (що було очевидно за активністю запусків) скінчилася – московитам привезли новий комплект і вони вирішили відігратися. В усіх випадках прилетіли ракети від ЗРК “С-300”. Також кажуть, що частину збило ППО. Загалом у у Чугуєві з початку широкомасштабного вторгнення, за інформацією міської голови, загинули 34 людини, ще близько 200 дістали поранень, пошкоджено близько трьох тисяч квартир, не менш як 70 будинків у приватному секторі.

Такий масований ракетний удар по Чугуєву та Клугино-Башкирівці означає лише одне: це терор сімей військових (бійців 92-ї бригади та військових з Чугуєва загалом) за те, що вони добре насипають рашистам. При цьому подібні випадки були й у Харкові, де в подібні локації прилітало не по два чи три рази. Це терор і така ось московитська помста. Не потрібно шукати високих матерій, все набагато простіше з психологією московитів. Це психологія права сили, де має рацію той, у кого є влада, а на війні такою владою стає зброя. Це психологія, де відсутня повага до прав інших: от тут і зараз ти робиш, що бажає за потрібне: чи слухаєш гучно музику, чи гвалтуєш, чи гатиш ракетами по школам, шукаючи 100500-ту базу Kraken’а (у Харкові вже жартують, що Kraken усюди). У цьому випадку це спроба тиснути через рідних, близьких, друзів на військових, які боронять нашу країну і у такий спосіб пригнітити волю до боротьби. Так, це все ірраціонально, але вся психологія московитів ірраціональна з точки зору логіки здорової людини. Так само наша логіка є незрозумілою для московитів (радше логіка невдах, які не користуються правом сили).

Активне використання ракет від комплексів “С-300”, на думку, військових та вибухотехніків свідчить про дві речі: “Іскандери” ще є, але їх кількість не безлімітна і їх треба поберегти, але є багато ракет від подібних комплексів, які можна використовувати. Такі ракети уламкової дії – при вибуху утворюється багато уламків, які можуть посікти найближчі будівлі та завдати травм людям.

Вчора я не зробив висновки по 5-ти місяців широкомасштабного вторгнення. Якраз вчора були п’яті роковини як померла мама, і я не міг зробити нормальний аналіз. Тому тепер виправляюся. П’ять місяців триває найбільша війна у Європі після Другої світової війни. Нам вдалося стабілізувати фронт і єдиними успіхами московитів можуть стати взяття окремих сіл після кількох тижнів боїв. За деякі села бої тривали чи тривають кілька місяців. І мова йде саме про села в районі битви за Донбас. Що стосується Харкова, то місто московитам взяти рне вдалося. Вони мали буквально півтора – два тижні, коли у них були теоретичні шанси на успіх, хоча насправді від самого початку ця ідея була нездійсненною (так, я дуже добре знаю Харків, харківців та географію міста). Після того, як московити оговталися після контрнаступальних дій українських військ в районі Харкова почалися ракетні удари – вони тривають з 23 травня, а по Харкову – з 2 червня. Щоправда, з 18 липня по Харкову ракетних ударів немає (за цей час був один артилерійській по центру, але ранок 26 липня знову є прильоти по району Кінного ринку. Буває по передмістю. З 14 липня рашисти переключили свою увагу щодо ракетних ударів на Чугуїв та його околиці. Наслідком цього є параліч економіки Харкова та передмість, великі руйнування житлових будинків та соціальної інфраструктури, значна кількість жертв серед цивільного населення. Харків та його передмістя є найбільш зруйнованими з тих територій, які під контролем українському уряду – на жаль, в жодному місті немає такого масштабу руйнувань та пошкоджень, і про відбудову зруйнованого можна вести мову не скоро. Харківщина – це регіон, де точаться одні із найзапекліших боїв. Під окупацією опинилася третина території області, найбільш проблемна з точки зору уваги обласної влади до проблем як патріотичного виховання, так і розвитку будь-чого проукраїнського, протидії антиукраїнським настроям. Ті території, де антиукраїнські настрої, в першу чергу, серед влади були сильними без спротиву серед громадськості, ті – опинилися в окупації.

А от 4-40 ранку 26 липня (о, новий час!) по Харкову нанесено кілька ракетних ударів по Харкову – вдарило в районі Кінного ринку по відкритій місцевості, пошкоджено один з автосалонів, вибито вікна у найближчих будинках. Постраждалих немає. Також ракети прилетіли і в Чугуєві, пошкоджено об’єкт критичної інфраструктури, а також газову трубу на вході до житлового будинку.

Тривають обстріли північних і східних передмість Харкова – Руських і Черкаських Тишків, Борщової, Петрівки, Михайлівки, Циркунів, Руської Лозової, Черкаської Лозової, Питомника, Нового, Дементіївки, Безруків, Цупівки, смт Слатине та Прудянка, Дергачів. Також рашисти обстріляли смт Золочів, села Дуванка, Одноробівка, Світличне, Соснівка та Уди Золочівської селищної громади. Обстрілам піддаються села Рубіжне, Верхній Салтів Вовчанської міської громади, смт Печеніги, Чугуїв, Базаліївка, Коробочкине, Чкаловської селищної громади, смт Малинівка та село Мосьпанове Малинівської селищної громади.

На північ і північний схід від Харкова тривають бої. Московити вчергове намагалися штурмувати Дементіївку, але. як і раніше, отримали відсіч від українських військових.

Обстріли Чугуєва посилилися з середини червня, коли було завдано кілька сильних обстрілів з реактивної артилерії із загиблими та пораненими. А з середини липня обстріли Чугуєва значно посилилися, а з середини місяця до них додалися ще й ракетні удари по місту. Сам Чугуїв є хабом для переселенців – сюди переїхали люди з ближніх селищ та сіл, які знаходяться біля лінії фронту (Малинівки, Коробочкиного тощо), тут лишається частина евакуйованих з тимчасово окупованих територій Харківської області. Також до Чугуєва повернулася частина людей. Найбільшою проблемою є по суті відсутність роботи та великі черги за гуманітарною допомогою. На цей час комунальні послуги стабільні, а при пошкодженнях комунальники оперативно їх лагодять.

За інформацією одного з офіцерів ППО, від початку московитського вторгнення над Харковом збили понад пів сотні рашистських об’єктів: безпілотників, ракет та винищувачів. Завдяки роботі підрозділам зенітно-ракетних військ від середини березня московити не літають на Харковом, на відміну від перших днів вторгнення, коли місто бомбили вдень і вночі. На захисті Харкова є й комплекс “С-300” і ЗРК “Бук”, і переносні зенітно-ракетні комплекси тощо. Складніше з протиракетною обороною. Московити стріляють по Харкову ствольною та реактивною артилерією, проти яких ППО і ПРО безсила, а також ракетами типу “Іскандер”, “Точка-У”. ППО навколо Харкова не може збивати ракети типу “Іскандер”, які летять зі швидкістю 9 тис. км на годину, а справляється з літаками, крилатими та надзвуковими ракетами. Час підльоту балістичних ракет до Харкова і області – 2-3 хвилини, оскільки їх випускають з території Бєлгородської області. з відстані 40-60 км, фактично з самого кордону. Але, якщо наші союзники передадуть сучасні системи протиракетної оборони, то буде можливість захистити Харків.

Міський голова Терехов заявив, що за 2-3 тижні у Харкові почнуть встановлювати на зупинках громадського транспорту залізобетонні конструкції, які безпечні від обстрілів. На кшталт таких, як в Ізраїлі. Вони не захищають від прямого потрапляння снаряду, але ефективні у захисті від уламків снаряду, що вже розірвався. Вже визначено 25 зупинок транспорту, де є скупчення людей, на яких будуть встановлені такі конструкції. Я у хроніках за 21 липня писав про необхідність встановлення захисних конструкцій-укриттів на зупинках громадського транспорту з найбільшим пасажиропотоком чи зупинках-хабах. Я критично ставлюся до міської ради, але я радий, що в цьому випадку пан Терехов зробив стратегічне рішення. Не знаю – чи це його особиста думка, чи порада військових та радників, чи наслідок моніторингу соціальних мереж. У будь-якому разі, це дуже добра новина. Радує, що міська влада зважає на необхідність створення кращих умов для безпеки людей.

Після того, як міська та обласна влада заговорила про можливу націоналізацію Харківської ТЕЦ-5, то керівництво підприємства заявило, що буде і далі працювати і не відключатиме гарячу воду споживачам.

Харківська область посідає друге місце за тривалістю повітряних тривог, які лунали від 15 березня, коли запрацював відповідний додаток щодо повітряної тривоги і стало можливість відслідковувати її географію та тривалість. Найдовше триває тривога у Луганській області (понад 115 днів). Друге місце посідає Харківська область (сумарно триває понад 33 дні), а от на Донеччині тривога тривала понад 22 дні. В інших областях тривога сумарно охоплювала менший час.

За інформацією Харківської ОВА, ще близько 15% переселенців, які перебувають в інших громадах Харківщини та звернулися за грошовою допомогою від держави, виплати ще не отримали. За словами чиновників, це пов’язано з перевантаженістю бази даних та навантаженням на управління соцзахисту. Також постійно зростає і кількість переміщених осіб – за минулий тижень на 8 тисяч людей, в першу чергу, громадяни з тимчасово окупованих територій

Попри скасовувану евакуацію з тимчасово окупованих територій Харківської області, вона через Печенізьку дамбу все-таки відбулася і було евакуйовано близько однієї тисячі осіб: жінки, діти, пенсіонери та тяжкохворі люди. Також волонтери не допомагатимуть тим, хто приїздить до Харкова за соцвиплатами. Евакуйованих людей з окупованих територій тепер назад не випускатимуть. Евакуація відбувалася за підтримки чеської ініціативи Helping to leave та Червоного Хреста силами волонтерів організацій Eventroom, Kharkiv Help, Help me Kharkiv, “Незламний Харків” та ETOC.

На південному сході Харківщини тривають бої на Слов’янському та Барвінківському напрямках. Московити обстрілюють прифронтові села – Пришиб, Явірське Донецької селищної громади, Чепіль, Петрівське Балаклійської міської громади, Норцівку Савинської селищної громади, Барвінкове, Велику Комишуваху, Грушуваху, Дібрівне, Нову Дмитрівку, Нову Миколаївку Барвінківської міської громади, а також Карнаухівку Оскільської сільської громади.

Тим часом американські реактивні системи залпового вогню Himars працюють і на Харківщині. Так, за інформацією командира одного з батальйонів 93-ї окремої механізованої бригади Богдана Дмитрука, було нищено один з складів боєприпасів в окупованому Ізюмі, що призвело до зменшення кількості обстрілів позицій українських військ та меншої кількості загиблих та поранених українських військових.

А от на окупованих територіях Харківської області ситуація і надалі складна. Так. окупаційна адміністрація призначила в.о. головного лікаря Куп’янського територіального медичного об’єднання Ольгу Богданову-Кулик, яка станом на середину лютого була депутаткою Куп’янської міськради від партії “Блок Кернеса — Успішний Харків!” та працювала лікарем-кардіологом у Куп’янську. Вона активно співпрацює з окупантами та вже прийняла т.зв. “гуманітарну допомогу з медикаментами” з московії для лікарень у центрах громад на окупованих територіях Харківщини..

А ще гауляйтер Харківської області Віталій Ганчев заявив, що майже 90 шкіл на окупованій частині Харківської області “технічно готові прийняти учнів 1 вересня” і вони запрацюють за московитськими стандартами. Також він озвучив інформацію. що 12 випускників шкіл вирішили навчатися у вишах Дагестану. Так-так, не в престижні виші, а в депресивні регіони, бо такі були домовленості через владу самої московії. Цифр щодо кількості випускників, які зголосилися здобувати освіту в московії, – представники окупаційної адміністрації не назвали.

Також на тимчасово окупованих територіях Харківщини рашисти вивозять зі шкіл українські підручники та літературу та “утилізують” (знищують) їх. До цього списку підлягають і казки, і дитячі ілюстровані видання. Фактично, йдеться про всі україномовні видання від 1991 року, які не мають імперського ідеологічного наративу. Така ситуація відбувається на території Борівської селищної, Куп’янської та Ізюмської міської громад. Натомість обіцяють заверти московитські підручними та програми з різних регіонів московії – до Борівської громади з Краснодарського краю. А в окупованому Ізюмі рашисти планують відкрити 3 школи у вересні цього року за московитськими програмами. Так само педагогів змушують перейти в ці школи та викладати московитською мовою.

В Ізюмі потрохи з’являється електрика, яку частково відновлюють московитські проте його дають на 2-3 години на день, адже всі підстанції та мережі розбиті. Опалення в місті цієї зими також не буде – котельні ж бо розбомблені, газу немає. В самому місті зараз лишається близько 15 тисяч осіб. Евакуація з міста не можлива, оскільки жоден зелений коридор московитські військові не погоджують. Проте щодо нього ведуться перемовини, і як тільки буде – відразу швидко здійснять. Московити обстрілюють місто, розповідаючи про те, що це нібито роблять ЗСУ, а також розкидують міни-пелюстки.

Окупаційна влада в Ізюмі оприлюднила список із прізвищами 175 загиблих, які загинули під час обстрілів та бомбардувань Ізюма московитами. При цьому окупанти назвали цей список “жертв геноциду української влади”, проте всі особи зі списку загинули під час штурму, обстрілів та бомбардувань московитами міста. За інформацією міського голови Ізюма Валерія Марченка, цей список відповідає дійсності на 80%. Загиблі люди під час авіанальотів, коли людей ховали у парках та подвір’ях, а також у зруйнованих багатоповерхівках на вулицях Хлібозаводській, на Першотравневій, де люди загинули під завалами і з-за річки по ним бив прямою наводкою. Найбільше людей загинуло на початку обстрілів міста. За даними міського голови, в Ізюмі загинуло станом на цей час близько 500 осіб, але немає інформації щодо старостинських округів, в деяких з яких був буде сильні бої (наприклад, в районі села Кам’янка). Разом з тим, загальна кількість ударів по Ізюму (за інформацією РНБО України, – 476) – це і авіанальоти. і ракетні удари. і РСЗВ, і артилерійські удари. В одну із діб було 26 авіанальотів і кожен літак випускав по місту 2-3 ракети чи бомби. Тому, на його думку, зважаючи на невеликі розміри Ізюма порівняно з Маріуполем, щільність ударів по Ізюму була більшою.

Віримо в сили оборони України та ЗСУ! Допомагаємо волонтерам, медикам та рятувальникам. Все буде Україна!

Сергій Петров, історик, журналіст, документатор цивільних руйнувань у Харкові

історик, аналітик Інформаційного Центру "Майдан Моніторинг" (сайт "Майдан"), громадський активіст, редактор української Вікіпедії

Як нам допомогти ?

Допомогти нам ви можете перерахунком грошей на PayPal Голови Правління nataliyazubar@maidanua.org або на рахунок Організації, тут детально написано як https://maidan.org.ua/supportmmic/.

Хочете в нас вчитися?

Запис до Школи Інформаційної Безпеки

Be the first to comment on "Харків. Хроніки атаки на місто, день 152-й (25.07.2022)"

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


3 × one =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.