Фільтри і бульбашки а також тролі і боти, інформаційна війна та інформаційний мир. Спроба пояснення, що відбувається на медійних платформах. Частина друга.
В першій частині ми зупинились на способах фільтрування вхідної інформації, відносно простих і доступних. Але фільтрувати варто також інформацію, яка від вас виходить. Те, що ви шукаєте в інтернет, поєднується з тим, чого ви не шукаєте, але скоріше воно знаходить вас. Справа в пропорціях, які залежать від вашої поведінки як користувача, але також від вибору медійної платформи. Ваш авторський контент, історія пошуку, коментарі і навіть лайки розповідають досить багато. А якщо зловмисники отримають доступ до закритого листування, це може серйозно зашкодити і вам, і тим, з ким ви контактуєте. Тому
Відмова від сервісів, контрольованих РФ
Для початку я би запропонував взагалі відмовитись від користування сервісами, які належать власникам із РФ, із міркувань безпеки. Наші любі стратегічні опоненти свідомо конструюють окреме середовище, найбільш зручне для ведення спецоперацій. Якби вони технічно могли перетворити світову паутину в повністю підконтрольний собі ЧебурНет, то давно перетворили. Все, що ви можете зробити за допомогою російської софти, і навіть трохи більше, ви можете зробити софтою від інших розробників. Сподіваюсь, що у вас не було, чи вже нема акаунта Вконтактє, поштової скриньки на Мейл.ру, і ви не користуєтесь пошуком Яндекса. Інформаційна залежність умовного УаНета від РуНета загалом послабилась. Частково дякуючи санкціям, частково через наявність конкуруючих медійних платформ та сервісів.
Можлива також м’яка версія відмови. Читайте в російських джерелах тільки те, що стосується РФ. Надавайте перевагу опозиційним медіям щодо контрольованих урядом. Оті самі повідомлення, де написано, що вони створені іноземними агентами. Застереження: опозиційні медії з РФ теж іноді поширюють брехню чи неперевірені чутки. Класичні пропорції пропаганди, яка поширюється на зарубіжні країни: 70% правди, 30% вкидів. Персонажі, які позиціонують себе як колишні радники Путіна, політтехнологи або відставні офіцери, відносно чітко цього правила дотримуються. А що саме з того є вкидом? Досить часто це те, що нам подають як інсайд ™. Розмова, підслухана під диваном президента, або перехоплений дзвінок із особливо секретної лінії. Настільки секретної, що про неї не знають навіть самі користувачі. Про анонімні джерела краще взагалі забути. Оцінюючи їх за правилом (відкрив рота – значить, збрехав) ви втратите дуже мало.
Інші базові правила безпеки
Якщо вам для чогось треба заходити на сумнівні сайти, аж до повних помийниць, наприклад, збирати інформацію чи роздавати віртуальні копняки віртуальним вороженькам, перед тим хоча б елементарно захистіть себе і своїх ближніх. І за допомогою софта, і через дотримання розумних правил поведінки.
0) Безпекові дірки в приладі, з якого ви ходите в мережу, починаються із операційної системи. Якщо це Android, Windows або MacOs, ви потенційно в небезпеці. Якщо Linux, це вже відносно краще. Тільки не російської зборки (Astra, ALT Linux, тощо), бо там і в дистрибутиви може бути напхано багато альтернативно цікавого.
1) Користуйтесь антивірусом, тільки не (анти)вірусом Касперського, а софтою, виробленою у дружніх до нас або нейтральних країнах.
2) Ховайте свій ІР від зайвих спостерігачів через VPN; але не всі VPN-сервіси однаково надійні. Користуйтесь лише тими, що контролюються дружніми нам або нейтральними державами. Майте на увазі, що безкоштовні VPN дуже уповільнюють трефік, і з ними може часто рватись зв’язок.
3) Не світіть геолокацію, особливо у поєднанні з історією ваших переміщень у просторі, і будьте обережні, викладаючи в мережу фото, за якими можна чітко впізнати місце. Спеціальний різновид шкідливої софти – stalkerware, може відстежувати ваші переміщення. Теоретично, він знаходиться і вбивається антивірусом. Практично, ви можете щось пропустити.
4) Якщо вам дуже треба заходити на інформаційні помийниці, наприклад, у вас із тим пов’язана робота, заведіть собі окремий прилад, і окремі акаунти на медійних платформах. Щоб у випадку зараження вірусами або троянами було не шкода затерти інформацію і переставити операційну систему. І щоб там не містилось персональних даних, скачування яких може вам зашкодити.
5) Користуючись месенджерами, не зберігайте в кеші повідомлення, які напевне не мають читати сторонні люди. Прочитав – знищив. Як конспіратори старої школи спалювали шифровки. Відправив у сміттєвий бачок – не значить видалив повністю. Є також кеш, звідки щось можна дістати.
6) Слабкою ланкою в системі людина-машина досить часто є користувач. Ви періодично видаєте комунікаційній софті дозволи користуватись мікрофоном, камерою, шаритись у вашому мобільному контенті та встановлювати оновлення. Якийсь із цих дозволів може виявитись зайвим.
7) Не розповідайте випадковим співрозмовникам зайвого про себе, свої контакти і свої справи, особливо ті, що якось пов’язані із війною. Якщо ви становите особливу цікавість, про вас і так досить багато дізнаються з відкритих джерел. Але чи варто полегшувати роботу тим, хто може створити проблеми?
Про відносну захищеність вашого зв’язку, способи її посилити чи послабити, ви можете прочитати на сайті Electronic Frontier Foundation. Це сайт неприбуткової організації, базований в США. Його розраховано на користувачів із базовою технічною грамотністю.
Статистика, яку ми (не) хотіли знати.
За станом на 2014 рік абсолютна більшість українців віддавала перевагу російським сервісам. Причини? Інтерфейс зрозумілою мовою, всі користуються – то і я користуюсь. Це посилювало звичку до споживання продукту, виробленого нашими любими стратегічними опонентами. Втікачі від типового (про)російського контенту бачили в перепостах на медійних платформах те саме, від чого вони намагались себе ізолювати. Нормативний вплив зайшов у більшість локальних українських бульбашок, і перетворив деякі з них на спільні з РФ помийниці, де більше помиїв виливалось в наш бік, ніж йшло в зворотньому напрямку.
Справжню інформаційну епідемію являло собою користування Вконтактє.
В 2014 майже 100% випускників українських середніх шкіл мати акаунти в цій мережі; хоча, напевне, не всі користувались ВК регулярно. При тому дехто дивувався, звідки діти, які не жили за совітів, і майже не дивляться ТБ, знають совітський маскульт. Гра Синій Кит, яку начебто розганяли в ВК, була перебільшеною небезпекою, таким собі бабаєм, що лякає дорослих. А реальною загрозою для психіки у стадії формування було масове сидіння школярів на цій платформі.
Тим часом відносна більшість користувачів середнього віку сиділа в Однокласніках, і перепощувала там псевдоспогади про солодке життя в СРСР. Це середовище було особливо сприятливим для месиджів про одін народ ™, загниваючий Захід, і наше світле майбутнє, яке знаходиться в минулому. На цьому фоні пара фейків про Майдан, Київську хунту, окупацію Криму і Донбасу заходила, як діти в школу у ностальгійні часі Брєжнєва.
Але, зауважить читач, були ж і патріотичні паблики у ВК і ОК, які українізували аудиторію! Звісно, були. При тому часто було важко визначити, чи працює віртуальний комбат Славанації на майора Проніна з Луб’янки. Аж доки він пояснював відкритим текстом, що наш справжній ворог не Кремль, а бариги з Банкової. І годі підлозі країни терпіти ці пекельні борошна.
Обмеження користування російськими медійними платформами було правильним рішенням
Отже, обмеження користування російськими медійними платформами було правильним рішенням. Як і обмеження перегляду ТБ-каналів, і санкції проти паперової преси з РФ. Звісно, в багатьох користувачів це викликало роздратування. Спробуйте відібрати в курця тютюн, і вислухати, що він-вона про вас думають. Але вже якось обійшлись, і на певний час зробили інформаційне середовище більш здоровим.
Так, саме здоровим. Надмірне споживання російського контенту веде до порушеного сприймання соціальної реальності та індивідуальних психічних розладів різного ступеню тяжкості. Чи варто говорити про окремий розлад, пов’язаний саме із хаотичним споживанням інформації, чи про споживання як ускладнюючий чинник в депресивних і тривожних розладах, а також ПТСР? Це складне питання, що потребує дослідження за участі психіатрів.
Дотичне анекдотичне
Перший нерівний баттл автора із організованою інтернет-бригадою стався на форумі любителів музики, де я написав, що пісні одного популярного рок-ансамбля являють собою тупуватий плагіат британських взірців. Цікавий нюанс полягає в тому, що і тролефермою в Ольгіно Ленінградської області, і ПВК Вагнер керує той самий особливо наближений до Кремля Прігожин. Як собі панство думає, чому вони так переймались, аби українці шанували російський рок? Невже це була підготовка до денацифікації ™, аж в далекому 2001 році?
За співпадінням, від тих же бригадних я зустрічав і репліки про кривавого диктатора Кучму та його протиставлення… вгадайте кому? Молодому позитивному Путіну. Інший цікавий нюанс полягає в тому, що форум, за легендою, вели українські любителі. І жодний з них в цьому баттлі мене не підримав. Тепер ви можете вільно висловити, що саме думаєте про російський рок, попсу або кальянний реп. Але краще про них взагалі забудьте, і розкажіть щось цікаве про українських артистів. Напишіть, а краще намалюйте.
Платформи, з якими все (не) так однозначно
За станом на 2022 рік найбільш популярною серед українських користувачів платформою є Телеграм. За поширеністю він обігнав YouTube, Facebook. Зовсім трохи від нього відстає Viber [Опора, 2022]. Телеграму іноді приписують якусь особливу захищеність комунікацій, та особливу свободу вираження поглядів (там зовсім не банять!). Він є розробкою російської команди, керівник якої явно афілійований із ФСБ. Ми не будемо вдаватись до оціночних суджень про хорошого або поганого Дурова. Але звернемось до фактів.
0) Команда Дурова це трохи більше ніж її засновник і власник бізнесу. Якщо навіть особисто він має гарні наміри, сприяє свободі слова і захищає анонімність, хтось із молодших колег може продовжувать працювати на його колишню контору. Параноїдальна точка зору: вся команда Телеграм контролюється спецслужбами. Туди початково беруть тільки підконтрольних.
1) Всі протестні рухи, учасники яких віддавали явну перевагу Телеграм, закінчились передачею даних репресивним органам, і поразкою. Так було в самій Росії, в Ірані, в Гонконгу. В Бєларусі взагалі всіх учасників зібрали на одному публічно доступному каналі. Вийшло дуже зручно для тих, хто розганяв протести. Автор не тримав свічку при передачі даних білоруському КГБ. Але я здогадуюсь, що така передача відбулась.
2) На противагу, протестні рухи Арабської весни, які навіть називали Twitter-революціями через використання відповідної платформи, мали частковий успіх. Туніс, звідки почався цей рух, на сьогодні є вільною країною.
3) Телеграм є улюбленою комунікаційною платформою терористичної організації ДАЄШ (так званої Ісламської держави). Організація, яка користується підтримкою РФ, хоча й не дуже явною, передбачувано, також користується платформою, яка належить російському власнику. Twitter їх би вже давно здав спецслужбам США. А Телеграм просто ігнорує відповідні запити. [Counter Extremism Project, 2017]
Медійна платформа це інструмент комунікації
Тут я би зауважив, що медійна платформа це інструмент комунікації; інструменти є різними, однак частково взаємозамінними. Не Twitter зробив революцію в Тунісі, а його користувачі. І не Телеграм сам по собі відповідальний за погром протестів в Ірані або Бєларусі. Можна було прийняти іншу комунікаційну стратегію, і щось робити в Телеграм, бо він є в умовних всіх, а щось поза ним.
Отже, якщо всі побігли в Телеграм, чи варто вам теж бігти в Телеграм? Інакше, яка прикрість, ви зможете виробити окрему думку, замість сформованої анонімними авторитетами. І ви будете недостатньо схожим на тих, хто керується в своїх діях голосами, почутими з розетки. Можливо, вам краще в протилежний бік, тобто в Twitter, де можна ефективніше взаємодіяти із англомовними цільовими групами. Або на платформи, де краще ідуть справи із візуальною комунікацією, YouTube чи Instagramm. Або в месенджери, які мають добре захищену приватну комунікацію, той же Signal.
Якщо ви все-таки читаєте Телеграм-канали, будь ласка замисліться, ким є ведучі пабликів в реальному світі. Анонімус може виявитись зовсім не тим, кого ви собі уявляєте. Якщо ви викладаєте контент в свій канал, пам’ятайте, що граєте на чужому полі. Також з каналу збираються дані про його відвідувачів, що може створити проблеми для них і для вас.
Типові мешканці медійних платформ
Наведена класифікація є умовною і базованою переважно на власному досвіді в Web 1.0 Web 2.0. Попри великі технічні розбіжності, кожна плафторма виробляє схожі соціальні структури.
Лідери думок.
Популярні користувачі, які дотримуються фактів і логіки викладення матеріалу. Бути однаково розумним у кожному з проявів не зовсім реально. Але навколо таких користувачів часто збираються товариства людей, схильні до самостійного мислення; вони не лише схвалюють лідера, але також можуть сперечатись з ним у відносно коректний спосіб. Окрему категорію становлять псевдоексперти широкого профіля, які вміють з розумним виглядом віщати дещо алогічне та внутрішньо суперечливе. Акторська майстерність компенсує змістовні недоліки повідомлення. Або не компенсує.
Лідери емоцій.
Популярні користувачі, які добре вміють працювати з емоціями свого фан-клубу. Факти не дуже важливі. Важливіше ставлення до фактів, та спосіб їх подачі. Лідери емоцій теж бувають розумними, а лідери думок емоційно чутливими. Однак якийсь спосіб подачі матеріалу переважає. Cheerleader транслює назовні позитивні емоції; початково так називали дівчат, що танцюють на стадіоні перед спортивними змаганнями. Окремої назви для тих, хто майстерно нагнітає негативні емоції, автору не відомо. Можу запропонувати – лідер обломів, як протилежне до лідера радощів. Однак зводити різноманіття емоцій до всього двох не коректно; в реальному житті їх значно більше.
Конектори.
Користувачі, що одночасно належать до різних бульбашок, і можуть добре орієнтуватись в групах, де їх вважають своїми дуже умовно. Їх не сприймають як лідерів, вони менш популярні, але важливі для взамодії між відносно стійкими групами, які мало перетинаються між собою. Обмін інформацією через конектора спричиняє несподівані ефекти. Якщо прибрати їх з процесу, бульбашки стануть більш закритими від зовнішнього світу.
Партизани.
Прихильники лідерів, що мають вплив лише у малих групах, але теж відіграють важливу роль в інформаційних процесах. Для лідерів думок це послідовники, що ретранслюють їхні думки, або реалізують на практиці. Для лідерів емоцій – ті, хто транслює наведені емоції на вузьке коло. Без своїх партизанів лідери не є лідерами.
Тролі.
Гуманоїдні учасники інформаційних процесів, які беруть в них участь переважно із деструктивною метою. Дезорганізують комунікацію, створюють шум, як правило, за допомогою набору типових прийомів. Просувають обмежений набір месиджів; за їх схожістю відносно легко впізнати дії бригади, або ж координовану неавтенитичну активність. До прийомів тролінгу іноді вдаються і звичайні користувачі; але вони це роблять не систематично, як правило, у відповідь на спробу завадити їх нормальним комунікаціям. Організований тролінг має певний зв’язок із культом особистостей, просуванням лженауки і конспірології; але це тема окремої розмови.
Боти.
Те саме, що тролі, тільки не гуманоїди. Бот це програма, що працює за обмеженим набором інструкцій, реагує на ключові слова або інші типові подразники, і видає відповіді за принципом стимул-реакція. Перед тим, як називатись -ботом, замисліться, чи нема в тому самоприниження. Подальше вдосконалення ботів приведе до безробіття серед тролів.
Коли теоретики комунікацій пишуть про когнітивну війну, вони мають на увазі переважно лідерів думок; при тому дещо недооцінюють роль інших учасників. Це вірне, але недостатнє визначення. Коли кажуть про війну сенсів, в інформаційній війні має сенс менш ніж все. Російські автори, які ввели це визначення, самі його не дотримуються. Сенси продукують для своїх, і то для здатних їх сприймати. Ворогам нав’язують споживання сміття; намагаються максимально зламати їх власну картину світу. Ламати легше, ніж будувати. Якщо висловитись просто, основна мета – винос мозку опонентів. Хто і як поверне жертв інформаційної війни до нормального стану, це вже інша історія. [Pushkar, 2019]
Замість висновку.
Технології не варто забороняти; але варто підвищувати грамотність їх користувачів. Якщо ви забороняєте технології у себе, вони будуть розвиватись у ваших конкурентів, і навіть ворогів. Це шлях однобічного самороззброєння в інформаційній війні. Глуха оборона призведе до поразки.
Обмеження використання медійних платформ та іншої софти, що належать власникам з РФ, загалом себе виправдовує, та сприяє інформаційній безпеці. Свободу вираження поглядів це не порушує, оскільки паралельно з тим існують безпечніші платформи із схожим функціоналом. Модерування українського контенту мають здійснювати люди, компетентні щодо української культури, які не мають конфлікту інтересів щодо збройної агресії РФ.
Ми рекомендуємо провести міждисціплінарне дослідження деструктивних впливів споживання контенту, зробленого в РФ, за участю психіатрів. Якщо існує інформаційна війна, існує і зброя цієї війни. При тому одні класи зброї за своєю дією нагадують конвенційну, а інші – зброю масового враження, що завдає шкоди переважно цивільним.
1. Electronic Frontier Foundation (2022). The leading nonprofit defending digital privacy, free speech, and innovation. https://www.eff.org/
2. Медіаспоживання українців в умовах повномасштабної війни (2022). Опитування ОПОРИ
https://www.oporaua.org/report/polit_ad/24068-mediaspozhivannia-ukrayintsiv-v-umovakh-povnomasshtabnoyi-viini-opituvannia-opori
3. Terrorists on Telegram (2017). Counter Extremism Project. https://www.counterextremism.com/terrorists-on-telegram
4. Pushkar, Viktor (2019). Radical and Extremist Use of Social Media in a Conflict Between Russian Federation and Ukraine, TASM, Swansea, UK
Віктор Пушкар,
соціальний психолог,
співзасновник Social Transformation Group
Першу чатину статті Фільтри і бульбашки можна прочитати за посиланням
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю DW Akademie, ГО “Львівський медіафорум”, Програми Медіафіт для Південної та Східної України та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.