Тут, у Німеччині, Різдво. Попри відсутність снігу та температуру навколишнього середовища, у всіх будинках є ялинкові прикраси, останні покупки зроблені сьогодні.
Поки я пишу цей текст, я думаю про Україну. Шість місяців, які я провів там, були сповнені зустрічей, смутку, довгих днів, повітряної тривоги, страйків і страждань людей.
Але це також означало відкриття України, знайомство з чудовими людьми та організаціями, допомога людям по всій Україні, евакуація матерів і дітей у безпечніше місце.
Тож баланс цих думок позитивний, і ніколи не здавалося, що час витрачено даремно.
Я зустрів людей, за якими я справді дбаю та сумую.
Поки ми святкуємо Різдво в теплих домівках, з електрикою, українці все ще ховаються в укриттях, сподіваючись, що їхні домівки не вдарить безпілотник чи ракета. Вони переживають ці дні, часто без опалення, води чи електроенергії, але вистояли й стоять як одна нація.
Борцям за волю України,
Тим, хто працює вдень і вночі, щоб забезпечити електроенергією та опаленням,
Тим, хто возить вантажі в будь-який куточок України,
Тим, хто день і ніч працює на підтримку України,
Залишатися в безпеці.
Патрік Бріон
