Юрист і військовий б’є на сполох.
За ‘красивими’ фразами шодо ‘приведення виплат у відповідність до бюджетної справедливості’ і ‘диференціації підходу’, ховається ніщо інше, як позбавлення виплати 30 тис. грн. за ‘воєнний стан’, поєднане з непропорційним підвищенням заробітної плати.
Суто математично, якщо зараз мобілізований солдат має 13+ тис. зарплати та 30 тис. премії, тобто, всього 43+ тис. на місяць, то з 1 лютого 2023 року такий військовослужбовець матиме 20+ тис. грн.
При цьому:
- Багато військовослужбовців проходять службу не в місті свого проживання, тому багато побутових питань вирішують шляхом переказу додому грошей, щоб рідні наймали спеціально навчених людей (сантехніки-таксі-трактор, щоб город виорати тощо);
- Протягом 11 місяців статус УБД практично нікому не надавався, навіть довідку про безпосередню участь в бойових діях вибити було проблематично. То ж пільги та гарантії, передбачені Законом для військовослужбовців, зокрема, 75% знижки на оплату комуналки, навчання дітей за бюджетний кошт тощо, воїни так і не змогли отримати, тому оплачували все за повною вартістю за рахунок цих коштів.
- Попри наявне тилове забезпечення та зусилля волонтерів, військові, все ж, змушені докуповувати багато чого власним коштом. Наприклад, коли за день до виїзду взимку видають літню форму і за пів дня в перервах між вимкненнями світла ‘треба щось нарішать’ (окреме питання, що завдяки любителям ‘мілітарного косплею’ за кількасот кілометрів від фронту, в магазинах залишаються тільки ХХХХХL розміри).
- Значна кількість військових, розраховуючи на цю виплату, взяла на себе довготривалі фінансові зобов’язання (дружина взяла кредит, відправили доньку на навчання за кордон тощо), які буде неможливо виконати без такої виплати.
- Були скасовані вимоги, щодо збереження заробітної плати за основним місцем роботи. В значної кількості військовослужбовців ця сума перевищувала і 20 і 30 тис., то ж відповідна доплата покривала цю різницю, подекуди, з надлишком, подекуди – не в повному обсязі.
- Оскільки військова служба є особливим видом державної служби, то військовослужбовцям заборонена будь-яка оплачувана діяльність, окрім наукової, викладацької, творчої, спортивної, тренерської та медичної. Навіть якщо її можна виконувати дистанційно і це не суперечить інтересам служби. Інакще це буде вважатися корупційним правопорушенням.
- Навіть не на лінії безпосереднього зіткнення, де з логістикою немає критичних проблем, ціни є на порядок вищими, ніж, навіть, у столиці. Часто має місце диференційований підхід, коли для місцевих встановлюють нижчі ціни, ніж для військових (наприклад, буханка хліба – 20 грн. для місцевого і 50 грн. для військового). Це підживлює місцеві економіки та формує позитивне ставлення у місцевих мешканців до військових і покривається за рахунок відповідних виплат.
- Одним з заходів для зміцнення дисципліни є нарахування 30 тис. лише тим військовослужбовцям, які не вчиняли правопорушень протягом місяця, зокрема, пов’язаних з вживанням алкоголю, наркотичних засобів, самовільного залишення місця служби тощо. Станом на зараз, відсутність відповідного інструменту в поєднанні з підвищенням штрафів до 34 тис. грн. позбавить можливості здійснювати виховний вплив і таке покарання буде руйнуванням життів військових та призведе до активних проявів невдоволення.
- Військовослужбовці строкової служби не припиняють служби по закінченню терміну, але виконують суттєвий обсяг робіт за межами районів бойових дій. Зарплатню, при цьому, отримують суто номінальну, тому для них ‘тридцятка’ є єдиною суттєвою сумою, на яку вони можуть розраховувати, адже з підписанням контракту з ними часто зволікають, а до виконання бойових завдань їх не залучають.
- В нинішніх умовах будь-який військовий об’єкт знаходиться під ризиком ракетного удару і служба завжди пов’язана з ризиком для здоров’я та життя.
- Виплачені кошти, переважно, вкладаються у вітчизняну економіку через роздрібний сегмент або інвестуються в неї через вітчизняні фінансові установи та інструменти, розподіляючи кошти природнім способом, а не розподіляються адміністративно самодурчо-корупційним способом.
- Напередодні анонсованих активних дій, що потребуватимуть мобілізації додаткової кількості військовослужбовців, а також річного терміну з моменту оголошення початку першої мобілізації, таке рішення може призвести до суспільного збурення в середовищі військовослужбовців та членів їх сімей, що дуже негативно вплине на боєздатність нашого війська.
- ‘Підкилимна’ манера ухвалення відповідних рішень мала наслідком його ухвалення без ретельного вивчення, обговорення та опрацювання альтернативних варіантів.
Так, не розкритими є, зокрема, такі питання:
– джерела походження відповідних коштів, оскільки при кожній затримці виплат, особовому складу повідомляли, що це кошти від західних партнерів і затримка має технічний характер, пов’язаний з їх освоєнням;
– чи закладалися ці кошти в бюджеті на поточний рік? Чи проводилися розрахунки відповідних сум в розрізі кількості особового складу чи хоча б їх співставлення з минулорічними обсягами масштабів відповідних сум? Хоча б на рівні депутатського корпусу або експертного середовища.
– в чому причина такого урізання виплат предметно? Скорочення обсягів західної допомоги? Зміна цільового призначення коштів? Суттєве підвищення планів мобілізації?
– ще багато ‘чому’, які можна ставити, залежно від відповіді на попередні питання.
Насамкінець, варто нагадати давню істину: хто не хоче годувати свою армію, годуватиме чужу.
Slavix, юрист
Читайте продовження – Частину 2