Поки вагнерівці не доїхали до москви, а ахмат-чай не почав штурм ростова напишу трохи про вертикаль на московії.
Влада і всі інституції на московії – це колос на глиняних ногах. Вона існує і функціонує завдяки страху народонасілєнія та принципу єдиноначалія по вертикалі. При чому ситуація така, що локальні проблеми там розрулює губєрнатор, хоча у нас з цим справляється місцева влада (залежно від готовності вирішити проблему, а не забити болт на жителів громади). Ця вертикаль дуже централізована, і не у незрозумілій ситуації чекає на вказівку зверху. Діяти на власний розсуд там заборонено, бо ініціатива може бути покарана.
Саме тому ми спостерігаємо – те, що спостерігаємо. Саме тому, два рейди невідомих московитських партизан в бнр завершилися панікою в бнр і паралічем на пів доби в кожному випадку влади, загибеллю 2 полковників та епічним відео з командувачем ГВ “Запад” військ московії лапіним.
Скажу більше, взяти умовний бєлгород навіть до сьогодні під контроль в умовах не лояльного населення можна було силами 1,5-2 бригад штатної чисельності 2,5 тис. особового складу. Можливо, з якимись невеликими приданими силами. Просто тому, що військ там відносно небагато, а прорив кордону і прикордонних угрупувань – і до бєлгорода шлях тупо вільний. А там, в умовах паніки і бардаку, все піде не так для московитів.
Звісно, Москва – не бнр, але кожна додаткова година існування вагнерівців у тому форматі, в якому вони діють сьогодні, навіть за умови поразки, пришвидшує початок реальних відцентрових подій на московії і зародку думки про слабкість влади, яка забирає до москви всі ресурси, а в регіони віддає мізер. І це про місцеві політичні еліти. А народонасілєніє буде ділитися на білих, червони, сіро-буро-малинових. поки місцевий ватажок не закличе рятувати свою “народну ріцпубліку”.
