Два місяці тримає оборона міста Харкова ці два місяці кожного дня місто обстрілюється московитами з артилерії різних калібрів. Два місяці місто живе у воєнних умовах – відсутність транспорту, світломаскування та навички розрізнення мінусів та плюсів. Сьогоднішній святковий день був тихим, чи не найтихішим за останні зо 2-2,5 тижні.
Водночас, в області день пройшов дуже неспокійно – були обстріли в багатьох місцях, внаслідок чого є загиблі та поранені.
Великодня ніч була неспокійною – були обстріли рашистських військ різних районів міста, хоч і не надто інтенсивні. День пройшов загалом тихо: зранку були поодинокі обстріли деяких районів міста (передовсім, Салтівки). після чого активних обстрілів не було. Лише ввечері московитські обстріли поновилися з невеликою інтенсивністю. Обстрілювали Північну Салтівку, інші райони Салтівки, Олексіївку, південно-східні околиці міста (інтенсивність була найменшою серед усіх районів міста). Чи це було Великоднім затишшям, чи ще чимось, але харків’яни мали можливість трохи відпочити від постійної канонади. Тим не менше, внаслідок московитських обстрілів одна людина загинула, а ще троє було поранено.
Продовжувалися московитські обстріли приміської зони – московити обстрілювали населені пункти Дергачівської міської громади, тривали обстріли і Золочівської селищної громади, зокрема, смт Золочів (поранено чоловіка) та села Калинове, де внаслідок обстрілу зруйновано 2 будинки, а ще 4 пошкоджено. у Калиновому через обстріли села загинула жінка.
Сьогодні були обстріли Чугуєва, під час яких було пошкоджено та зруйновано низку будинків, а також загинула одна людина, а ще троє, зокрема одна дитина, отримали поранення (згодом кількість поранених зросла до шести). Також було рашистами обстріляно смт Малинівку (центр Малинівської селищної громади). де було поранено три людини (пізніше стало відомо про 5 поранених).
На вулицях міста було небагато людей – харків’яни у більшості своїй лишалися вдома. Хоча в деяких районах міста були відчайдухи, які робили шашлики та у такий спосіб святкували у своїй дворах. Особисто у мене немає інформації щодо масовості участі містян у службах в церквах, але, наскільки я знаю, відвідували їх мало людей.
В області ситуація складна. Тривають бої на Слов’янському (район села Довгеньке Ізюмської міської громади) та на Барвінківському напрямках (в районі між Великою Комишувахою та самим Барвінковим, яке піддається обстрілам, та поблизу села Пашкове; обидва села – Барвінківської міської громади). Крім того, московити обстріляли два села Барвінківської міської громади – села Подолівка (зруйновано школу) та Архангелівка (пошкоджено житлові будинки). На щастя, через обстріли в цих селах ніхто не постраждав.
На тимчасово окупованих територіях Харківської області піднявся волонтерський рух для взаємодопомоги. Так, на Великобурлуччині волонтери допомагають розносити продукти харчування та ліки малозабезпеченим і самостійно для цього збирають кошти, при цьому відмовляються від рашистської гуманітарки. У Куп’янську люди допомагають людям похилого віку з доставкою води, бодай технічної, оскільки централізованого водопостачання немає. При цьому окупанти здивовані масштабом такої взаємодопомоги, оскільки вони не звикли до подібного у московії. Навіть у простих речах взаємодопомоги ми разюче відрізняємося від московитів. І саме це є однією із причин наших успіхів в обороні власної країни у надскладних умовах широкомасштабного вторгнення.
Разом з тим, за даними української розвідки, на окупованих територіях поширюється дезінформація, що Харків вже майже взятий московитами і що це Україна вимкнула електрику. Також рашисти впроваджують розрахунок рублями, посилюють контроль за мережами, а також встановлюють обладнання московитського мобільного оператора “Мегафон”.
У Вовчанську на території вивезеного ними заводу (ймовірно, йдеться про Вовчанський агрегатний завод, який був одним з підприємств української оборонки) створено справжній концтабір, де людей піддають тортурам та змушують до співпраці з окупантами чи “мобілізуватися”. В Ізюмі спроби мобілізувати чоловіче населення (а там, за даними посадових осіб Ізюмської міськради лишається понад 10 тисяч осіб) безуспішні через ігнорування цих акцій.
В зоні ООС тривають важкі бої. Московити закріпилися у смт Зарічне Лиманської територіальної громади і намагаються проводити штурмові дії у бік міста Лиман. Також вони атакують у бік села Яцьківка Лиманської громади з боку Борової у бік Святогірська. Разом з тим тривають бої за Рубіжне та Попасну, а також біля Сєвєродонецька. Рашисти атакують Авдіївку та Мар’їнку, а в Очеретинській громаді через обстріли окупантів загинули двоє дітей. Бої ідуть і поблизу Вугледара та Великої Новосілки на Донеччині, а також Гуляйполя Запорізької області.
Московити бомбардують “Азовсталь” у Маріуполі артилерією усіх калібрів та авіацією, залучаючи і стратегічну авіацію. Там перебувають мирні люди, але про жодні коридори не йдеться. Більше того, московитське телебачення показало якогось Олександра Чуприна, який нібито був начальником зміни на заводі, який пояснював окупантам якою є мережа підземних ходів під заводом. Якщо така особа в реалі існує, то це державна зрада.
Внаслідок удару по скупченню рашистських військ в районі села Киселівка Чорнобаївської сільської громади, було завдано втрат окупантам у техніці та особовому складі і вони відійшли у бік села Чорнобаївка, де (в аеропорті), за словами орєстовіча, у сімнадцяте (!!!) когось серед рашистів ніби накрили артилерією. Також це дозволило відновити українським військам контроль над вісьмома населеними пунктами Херсонщини.
Разом з тим, за словами Олександра Вілкула, міського голови Кривого Рогу, московити готують наступ на це місто і сили оборони України готуються відбивати ці атаки.
У Херсоні московити готуються до проведення свого псевдореферендуму. Херсонці намагаються виїхати з міста, але окупанти блокують виїзди з міста.
На у прикордонних з Україною територіях московії знову щось не спокійно. Губєрнатор Бєлгородської області заявив, що було знову обстріляно село Головчіно, де українська розвідка виявила базу пошкодженої в боях московитської військової техніки.
Смішне і сумне водночас. Один з полонених з ОРДО, з Горлівки, мобілізований нашвидкоруч вчитель московитської мови, в розмові зі своєю дружиною послуговувався українською мовою, сказав, що вдома українською, а на людях – московитською. Йому задали питання – чи не бачить він алогічності в тому, що захист московитомовних – це мобілізація україномовних, яких відправляють окупанти вбивати українців, але воно лишилося без відповіді. Отакий от він московитомовний Донбас, ага.
Сьогодні премію дарвіна у прямому сенсі отримує колаборант Валерій Кірсанов, який був навідником для обстрілу мікрорайону “Східний” у Маріуполі російськими системами залпового вогню 24 січня 2015 року, коли від обстрілів загинула 31 людина, ще 117 осіб дістали поранення. І от тепер цей колаборант загинув від дарунків руZZкава міра – від московитських обстрілів.
Віримо у наших військових та Збройні сили України! Підтримуймо один одного. І знаємо – все буде Україна!
Сергій Петров
