У недавньому інтерв’ю історик і журналіст Вахтанг Кіпіані проникливо зауважив, що в Україні відбувається асиміляція Заходу, а не Сходу. “Не Львів приходить у Донецьк, а Донецьк — у Київ та Львів”. Не міфічні бандерівці окуповують Україну, а конкретні пацани зі специфічними цінностями, більше знаними як “понятія”. […]
Для вуйка Гриця все, що відбувається, страшенно зрозуміло – то реакція Землі на вчинки, як він каже, «гомо курвус»:
– Де тепер добру людину знайти? Та самі гандони! […]
А може, до стану випаленої, ніби напалмом землі місцеве начальство доводить парк по завданню (і не за так!) котрогось із скоробагатьків, якому впала у око ця ділянка, майже у центрі міста? Прецедент є, і то поруч із парком… Як би там не було, цей острівець дикої волинської природи, потрібно рятувати. І то негайно. […]
Довгий час триває складне обговорення закону про свободу мирних зібрань. При цьому парадокс ситуації полягає в тому, що знову й знову необхідно повертатися до питання, навіщо потрібен цей закон і чому без нього буде тільки гірше. […]
Нещодавно “Економіст” опублікував статтю Linguistically challenged, назву якої важко перекласти. Приблизно вона означає “мовні виклики” — саме так її подали на сайті БЮТу. Тим часом оригінальна назва вказує на поширену в англомовному світі фразу mentally challenged, яку часто вживають для політично коректного опису розумової недорозвиненості — когось, хто борикається із серйозними і здебільшого нездоланними “розумовими викликами”. […]
Ми надто зосереджені на собі, на своїх бажаннях, на своїх емоціях. Ми підносимо їх, мов бойові прапори, готові померти за них, за наше право тримати їх над головою.
[…]
И тогда, когда вам тяжело, когда объективно вам следует искать какой-то выход из тупика, ничего лучшего, чем бродить по городам с пустыми митингами, запрещать аборты и бить жидов, – вам в голову не приходит.
Для вящего равновесия: не приходит вам в голову и ничего лучшего, чем перегораживать проспекты троллейбусами, только лишь для того, чтоб противоположная партия не провела митинг.
[…]
Ми звикли мовчати у відповідь на порушення своїх прав, або відповідати порушнику голосною лайкою. Та чи на користь нам , нашім дітям та державі такий спосіб захисту? Чи не призводить це до повторення тих і самих ситуацій в нашому житті? […]
В той час, коли нам усім систематично плюють в обличчя, ну не можу я далі стояти і втиратися. Бо сприймаю образу моєї країни як особисту. І таких людей дуже багато. […]
Межа терпіння українців надто тонка. І тому умовою не лише виживання, а й успішного життя має стати не терпіння, а активна позиція. Не чекати, відступаючи до краю, а вже сьогодні захистити свій маленький шматочок України. […]
У цій статті, як ніколи, боюся залишитися незрозумілим. Тому спробую детально розшифрувати спрощену символіку асоціації. Хай друкують ті, хто вміє читати між рядками. Хай зрозуміють ті, хто звик трактувати друковане слово як остаточну істину. Тут написано не одкровення, попри всю одкровенність, а лише передчуття правди. […]
На появу таких речей йде хмара нервів. Творчих людей часто не розуміють, їм заздрять і стараються тихцем чи відкрито робити підлості. […]
Аби нові політичні діячі знали, що дуже скоро за свою діяльність потрібно буде відповідати, причому – не «відмазками», а посадами й кар’єрою. […]
Нічого нового, класика. […]
Виступ Юрія Луценка у Вищому спеціалізованому суді 03 квітня 2013 року, який йому не дали виголосити. […]
COPYLEFT (C) MAIDAN.ORG.UA - 2000-2024.