Трохи депресивний день. По-перше, майже весь час йшов дощ. По-друге, кількість московитських обстрілів нерівномірна – десь було інтенсивно, десь здебільшого тихо, а ось ввечері стало обстріли рашистів посилилися в усіх традиційно обстрілюваних районах.
Кількість московитських обстрілів сьогодні збільшилась. Проте це відбулось нерівномірно і в часовому проміжку, і в контексті різних місцевостей міста. Загалом після невеликої активності московитів зранку наступила пауза, після чого відбулась активність вдень, а після того знову все затихло до вечора. Після цього ввечері московитські поступово нарощували свою активність. З другого боку, на Салтівці сьогодні подібних пауз було мало і обстріли різних її районів тривали протягом всього дня. В ніч з неділі та понеділок було обстріляно чергову церкву РПЦвУ, є її пошкодження, а також перинатальний центр (пологовий будинок0, з якого пацієнтки будуть переведені в інші лікарні міста. Ввечері обстріли були в основному з далекобійної артилерії. Крім Салтівки (де було найгарячіше від усіх районів) обстрілювали також П’ятихатки, селище Жуковського, Олексіївку, ХТЗ, Нові Будинки та район проспекту Гагаріна.
Вдень московити двічі вдарили по районам, які раніше не обстрілювалися. В результаті обстрілу району проспекту Гагаріна гаубичним снарядом загинули чоловік і жінка, які були біля дитячого майданчика, куди і прилетіло. Пізніше був обстріляний район Нових Будинків – місце, де видають гуманітарну допомогу. В результаті загинула одна людина, ще 6 зазнали поранень.
Сьогодні місцева влада з самого ранку рекомендувала не покидати своїх укриттів через хаотичність обстрілів рашистів. Слід відзначити, що вони змінили тактику: раніше найбільш інтенсивні обстріли були вранці, надвечір та ввечері. Вже кілька днів фіксую, що ракетні удари та обстріли, які приносять багато жертв стаються в середині дня. При цьому я не бачу хаотичності цих обстрілів – умовно для покошмарити був вчорашній обстріл центру. А от сьогоднішні – мають явно виражену ціль. Наша команда документаторів саме на базі харківських даних класифікувала типи об’єктів, які є ціллю рашистів.
Також обстріли були і приміській зоні – у Дергачівській міській громаді, зокрема, по Дергачам, а також на Чугуївському напрямку.
Вдень міський голова Терехов заявив, що днями буде відновлено роботу фонтанів у місті. Слава Богу, хтось пояснив наскільки це небезпечна для харків’ян ідея – до фонтанів підуть люди і це чудова ціль для московитської артилерії. Ввечері послідувала заява від Терехова, що фонтани увімкнуть, коли дозволить військова обстановка. Хоч хтось з дорослих може пояснити цій “дитині”, що його загравання з електоратом є не просто небезпечним, а тягнуть на воєнний злочин проти харків’ян.
Сьогодні нарешті Терехов висловився щодо демонтованого вчора пам’ятника Жукову. Він сказав, що до цього питання слід повернутися вже після завершення війни. Це означає рівно дві речі:
– він досі живе в парадигмі старих поглядів, де населення зберігає культ побєдобєсія (насправді розмови з людьми доводять, що таких серед тих, хто лишився у місті стало в рази менше0
– все залежить від позиції центральної влади і він буде підлаштовуватись під неї. Ініціювати деколонізацію, к це відбувається в багатьох містах України вже зараз він не буде. А якщо і буде – то тільки після чарівного пєндєля обласної влади, як це сталося зі зміною позиції по фонтанам.
Так, загроза він особисто Терехова нікуди не зникла, але нам своє робить.
За даними Департаменту культури і туризму харківської ОВА на Харківщині в наслідок московитського вторгнення до України пошкоджено та зруйновано 8 пам’яток культурної спадщини (6 у Харкові – Меморіальний комплекс “Дробицький яр”, Українсько-Польський меморіал, Житловий будинок “Слово”, Бібліотека ім. Короленка; та 2 у міств Ізюм – залишки Ізюмської фортеці збудованої в 1681 році та Меморіальний комплекс на честь загиблих воїнів-визволителів на горі Крем’янець). Також в області пошкоджено та зруйновано близько 80 пам’яток архітектури. При цьому щодо частини області інформація відсутня через окупацію. А всього в Україні, за інформацією Міністерства культури та інформаційної політики України, зафіксовано руйнування 200 об’єктів культурної спадщини.
Що стосується інформації по області, то почалися дуже серйозні бої на Ізюмському напрямку. Так, активні бої там тривають вже понад тиждень, але схоже, сьогодні трапився саме той великий наступ, якого всі очікували та до якого готувалися. Бої йдуть і в районі Ізюма та і на Барвінківському напрямку. Також бої йдуть в в Борівському напрямку. Реальної картини, звісно, в режимі реального часу ми не матимемо. Буде важко і дуже складно. Ми маємо вірити в Збройні Сили України, в наших хлопців і не піддаватися паніки.
У смт Боровій на Барківщині триває мародерство з боку окупантів – пограбовано відділення Пенсійного фонду, громада без зв’язку, з проблеми з продуктами харчування.
Разом з тим під Балаклією збито черговий московитський літак. А за даними Генштабу в районі Ізюма внаслідок контратакувальних дій вдалося звільнити низку населених пунктів, які речник Генштабу не назвав.
Дуже важкі бої ідуть в зоні ООС. Від півночі до півдня. Українські військові тактично відступили від Крем’яної – там ідуть вуличні бої. Так само продовжуються бої за Рубіжне та Попасну Тривають обстріли Лисичанська і Сєвєродонецька. В частині Луганської області, яка зберігається під контролем українських військ лишається близько 20 тис. населення, яке неохоче бажає евакуюватися. Разом з тим, сьогодні машину з людьми, які вирішили виїхати сьогодні, рашисти розстріляли – чотири людини загинуло, одна поранена.
Важкі бої ідуть і на Світлодарській дузі, і в районі Авдіївки, і Мар’їнки, і на півдні – Вугледар та Велика Новосілка. Так само московити намагаються завдавати ударів у напрямку на Запоріжжя і при обстрілі Гуляйполя застосували фосфорні боєприпаси. Ситуація складна, але наші хлопці з нею впораються.
у Маріуполі окупанти використовують при штурмі Азовсталі надважкі авіабомби вагою 1 та 3 тони. Тритонні бомби здатні розбивати надміцні залізобетонні конструкції. У сховищах Азовсталі ховається багато цивільних людей – і окупанти це знають і свідомо знищують людей, використовуючи і стратегічні бомбардувальники Ту-22М3. при цьому рашисти утримують у чотирьох фільтраційних таборах поблизу Маріуполя понад 20 тисяч мешканців міста та прилеглих районів, яких після перевірки примусово депортують до московії.
Спроби атак рашистів на Херсонщині також відбиті. І тому вони вдаються до обстрілів з реактивної артилерії та ракетних ударів по Миколаєву. Ракетні удари завдано по Краматорську, населеним пункта Дніпропетровської області, а також по Львову, де загинула сім людей, а ще 11 поранені.
Тим часом, на Херсонщині триває терор проти місцевого населення, людей залякують. Створюється ситуація гуманітарної кризи, щоби сам факт виживання кожної людини залежав від лояльності та співпраці з окупаційною владою. Не лояльні просто можуть померти з голоду. І так, це гірше за нацизм. З другого боку, не на всі сільські території вдається з легкістю поширювати свій окупаційний режим, подекуди “комендантів” просто ігнорують. Проте в містах такий режим встановлено і там найважче. Московити справді готуються до “референдуму” зі створення т.зв. ХНР.
А от в окупованому Генічеську відновили пам’ятник Лєніну. Він був розібраний і десь зберігався. З цих частин його і відновили. Це нас переконували не важлива ані мова, ані пам’ятники, ані назви вулиць. А для московитів все це – дуже важливо, бо це саме ті символи, які дозволяють встановити культурну та ментальну окупацію. Для важливі будь-які назви вулиць та пам’ятники, які зберігають маркер московитської історії та культури, бо це непряме поширення імперського наративу у свідомість людей.
З’явились фотографії на ранок 15 квітня ракетного крейсера “Москва”, де весь капітанський місток охоплений пожежею, а корабель має істотний крен на лівий борт. Схоже, один з “Нептунів” прилетів все -таки прямо у машинне відділення та пост живучості. А вже після цього сталося детонування боєкомплекту на крейсері. Все ж пошкодження там справді істотні і навіть в умовах відносно спокійного моря врятувати його було неможливим. Щодо кількості загиблих на кораблі інформація приховується, але з опосередкованих даних загинули не менше 150-200 осіб.
За інформацією міського голови Бучі Анатолія Федорука, у місті було вбито чи не кожного п’ятого жителя сере тих, хто лишався в ньому під час московитської окупації. До речі, 64-й мотострілецькій бригаді, яка брала участь у звірствах в Бучі, хло присвоїв звання “гвардійська”. Гвардійці по-московитські – це мародери, вбивці, ґвалтівники та загалом воєнні злочинці. Так і запишемо.
А от в Ірпені поліція вже зафіксувала близько 270 смертей мирного населення, вбитого рашистськими окупантами. Також на цей час до поліції поступили заяви щодо зникнення понад 1,1 тис. людей на окупованих територіях – як тих, що були звільнені від московитів, так і тих, які продовжують перебувати під їх контролем.
За особисту мужність та героїзм лідеру “Фрайкору” Георгію Тарасенку, який загинув у боях за Малу Рогань та Вільхівку, присвоєне звання Герой України. Вважаю, що цілком заслужено, у т.ч. за сукупністю його дій, направлених проти московитів за всі роки його активної громадсько-політичної активності. А про політичні розбіжності будемо говорити після нашої перемоги у війні.
Воїни 93 механізованої бригади в одного з полонених московитів знайшли телефон, який за всіма параметрами був не його. Окупант відібрав смартфон на одному з блокпостів в дівчинки, яка разом із сім’єю виїжджала з небезпечного району на Сумщині. Наші військові повернули мобільний його власниці- 10-річній Іванці, хоч її батьки пропонували залишити його для військових потреб. Чесність – це одна з чеснот українців. Нам чужого не треба, ми не мародери і навпаки готові прийти на допомогу тих, хто цього потребує.
Сьогодні премію дарвіна отримує московит, що зафіксував свою смерть в околицях Ізюма на вою камеру. Великий бада-бум і все – немає московита.
Віримо і допомагаємо нашим військовим і ЗСУ! Підтримуймо волонтерів, медиків, рятувальників і комунальників, а також один одного. І наближаємо день нашої перемоги!
Сергій Петров
Один з пошкоджених будинків на Салтівці, березень 2022 року. Фото: Сергій Петров, CC BY-SA 4.0.
