По Харкову московити зрідка роблять поодинокі обстріли по північним околицям міста. Після опівночі знову ракетні удари по місту. Місця цих ударів в останні дні фактично не розкриваються: з одного боку, щоби московити не дізналися куди влучили, а з іншого – це не надто заспокійливо для харківців. А ще нічні ракетні удари мають на меті не лише серйозні руйнування о місцям влучення ракети, а й психологічний терор. Виконком Харківської міської ради ухвалив рішення щодо підготовки до публікації на сайті міськради реєстру пошкоджених та зруйнованих будівель у Харкові внаслідок московитських обстрілів. Нарешті почала з’являтися інформація про перші дні боїв за Харків, про знешкодження рашистських ДРГ 27 лютого. З цієї інформації стає зрозуміло, що ситуація у перший тиждень була дуже складною і Харків та харківці пройшли по лезу ножа.
Десь поодинокі обстріли околиць Харкова тривають. В основному прилітає в околиці Північної Салтівки, селища Жуковського. Обстрілів в останні дні небагато. Проте це хибна думка, що це все – московити понад пів місяця діють за тактикою “малоінтенсивних обстрілів” і потім сильних ударів в якийсь із районів міста, який до цього не обстрілювався десь із квітня – і це стає холодним душем для всього міста.
Разом з цим вночі, але вже після опівночі було кілька ракетних ударів – нарахували три вибухи. яке чуло все місто. Про вчорашні ракетні удари офіційної інформації жодної – абсолютно нічого. Можливо, не хочуть розкривати місце удару, проте відсутність інформації і її замовчування якось не додає спокою та не збільшує довіру до влади. Чесно, не розумію, що міська та обласна влада не акцентує увагу у своїх виступах на цілеспрямованих ударах по школах та об’єктах соціальної інфраструктури. Ця тема точно зайде за кордоном. Чомусь той же Терехов постійно наголошує на житлових будинках перед закордонними співрозмовниками, а от про знищені школи і дитсадки значно менше згадує, але саме це є базовою потребою батьків з дітьми. Вони може ще рік з патріотизму побудуть у Харкові, де багато пошкоджених шкіл, а потім частина поїде де-інде, бо дитина має вчитися офлайн. Чому мало говориться про пошкоджені лікарні, по яким цілеспрямовано б’ють? Щоби московити не знали масштаби уражень? Досвід показує, що вони знають – дізнаються достатньо швидко. Замовчування працює при обстрілах з артилерії та частково РСЗВ, але це не працює з ракетними ударами, бо вони можуть умисно бити по кілька разів в одне і те саме місце – історія із мостом через Дністровський лиман тому доказ.
Фото: Головне управління ДСНС України у Харківській області, CC BY 4.0.
На північ від Харкова тривають бої та обстріли фактично всіх прифронтових сіл і селищ – Руських і Черкаських Тишків, Циркунів, Руської Лозової, Питомника, Цупівки, смт Прудянка та Слатине, а також Дергачів. По Дергачах здійснено удари з реактивної артилерії, внаслідок чого почалися пожежі в чотирьох різних місцях та поранено двоє осіб, а також пошкоджено магістральний газопровід, через що споживачі у Дергачах, Малій Данилівці, селах Караван, Лужок та Чайківка залишилися без газопостачання. Було обстріляно вчергове смт Золочів. Були і по Чугуївському напрямку – по смт Печеніги (поранено одну особу), Коробочкине, де загинуло четверо осіб та одна поранена.
У Золочеві 9 червня помер 97-річний ветеран Другої світової війни Іван Лисун, будинок якого було зруйновано під час обстрілу Золочева 4 травня цього року. Помер через серцеву недостатність – це ще одна опосередкована жертва московитського вторгнення до України, по суті московити вбили його. Поховали ветерана 10 червня у рідному містечку.
За словами голови Дергачівської міської громади Вячеслава Задоренка, тривають важкі бої за села Цупівку та Великі Проходи.
Нічні ракетні удари мають на меті не лише серйозні руйнування о місцям влучення ракети, а й психологічний терор. Відсутність нормального сну для людей, які лягають рано і залякування всіх інших. Але це один бік. Вибух вночі чує все місто. І проникнення звуку, коли відсутні інші звуки міського шуму більша. Тому як підвид психологічного терору слід розглядати ще й акустичний терор. В ньому харківці живуть від 24 лютого 2022 року. Для людей, які не можуть відрізняти входи і виходи, розуміти напрямок звуку, вимірювати відстані (а в щільній міській забудові звуки відбиваються від будівель і викривляються) – це жах. На це воно націлено. Акустичний терор притаманний загалом московитській культурі в цілому та музичному продукту, зокрема. Культура крику, сили, голосних розмов, порушення особистих меж (коли компанія у дворі горлає чи то в день, чи в ночі, гучна музика з машини чи музика в громадському транспорті) спрямована на пригнічення індивідуальності, індивідуальних потреб і приватного життя. Немає окремої люди, а є лише безликий соціум, Музичний продукт московитів – це набір нот і голосів, воно мало поєднане композиційно, а тексти мають дуже мало смислового навантаження, точніше вони не мають практично нічого життєствердного, на відміну від західної поп- та рок-культури. Рашистська музика – це суцільний акустичний терор та психологічний тиск. Тому подібний психологічний та акустичний терор ракетами цілком природна поведінкова стратегія московитів, для них вона буденність.
Харків потрохи призвичаюється до такого трибу життя в умовах небезпеки та нічного терору. І, дуже схоже, що така ситуація буде довгою і тривалою. Це потребує запасу психологічної витривалості. І готовності, що у будь-який момент будь-який район може опинитися і в день під обстрілом з РСЗВ чи наддалекобійної артилерії, на кшталт “Піонів”.
У передмістях Харкова дуже багато заміновано рашистами – є розтяжки, протипіхотні міни, навіть мінні поля. Так само є небезпечні райони у Харкові на північних околицях, в першу чергу, лісові масиви, а також Олексіївка, Велика Данилівка, Салтівка, Північна Салтівка, За цей час при розмінуванні семеро саперів отримали поранення, ще троє загинули.
Виконком Харківської міської ради ухвалив рішення щодо підготовки до публікації на сайті міськради реєстру пошкоджених та зруйнованих будівель у Харкові внаслідок московитських обстрілів. Будівлі мають оглянути, вирішити про віднесення до певної категорії, а далі список затвердити і опублікувати. Ідея гарна, але, як на мене, публічна публікація з адресами всіх будівель не надто гарна ідея – це може допомогти московитам дострелювати ті об’єкти, які вони не добили минулого разу. В першу чергу, це стосується шкіл, дитсадків, лікарень, соціальних об’єктів, адміністративних будівель, а також знакових будівель та пам’яток. Те, що московити використовують тактику дострелювання того, що не добили в минулі рази ми фіксували багато разів на прикладах шкіл та лікарень. Мати такий реєстр – добре, і щоби мешканці будинку знали про його стан і віднесення до певної категорії), а от чи робити його публічним на сайті через загрози, які досі не зникли, – дуже гостре питання. Вважаю, що теоретично можна публічно опублікувати лише ту частину реєстру, яка стосується будинків, які зруйновані повністю чи відновленню не відповідають.
Разом з цим на Північній Салтівці відновили електропостачання до будинків, які мають надто серйозних руйнувань. А в центрі рятувальники демонтують небезпечно звисаючі частини частково зруйнованих будинків.
З понеділка планують скоротити інтервали поїздів метро на Салтівській лінії з 7 до 10 години до 10 хвилин, а також запустити 2 трамвайні маршрути на південно-східну Салтівку, скасувавши один з автобусних.
Зараз від учасників подій з’являється все більше і більше розповідей про перші дні боїв за Харків. З них стає зрозуміло, що ситуація у перші дні, у перший тиждень була дуже складною і Харків та харківці пройшли по лезу ножа. Командир 92-ї механізованої бригади імені Івана Сіра Герой України Павло Федосенко називає найскладнішим період перших десяти днів (це виходить приблизно по 5 березня включно), допоки сили оборони Харкова не організували ешелоновану систему оборони міста і не перехопили ініціативу. Десь так і було, оскільки для міста перші півтора – майже два тижні були дуже важкими. Особливо, це стосувалося забезпечення продуктами харчування. Якраз в цей період, коли були організовані нові логістичні ланцюжки, стало краще із забезпеченням і одночасно стався перелом ситуації для сил оборони Харкова. Проте складний період для Харкова був до середини березня, поки не припинилися щонічні польоти московитських літаків над містом та бомбардування в різних районах. Як тільки почалися втрати літаків, так ці польоти припинилися через їх неефективність та загальні втрати рашистської авіації в Україні – головними стали інші напрямки. Найскладнішим для Харкова було 27 лютого, коли до міста прорвалися кілька груп московитських ДРГ, головно, через Олексіївку, оскільки на інших напрямках (Салтівка, Чугуївська траса, П’ятихатки – там був важкий бій вже на самих П’ятихатках біля корпусу фізично-технічного факультету Каразінського університету, який тоді вперше постраждав). було організовано краща система оборони – було більше людей, як каже командир спецпідрозділу Kraken Костянтин Немічев. Московитів тоді підвели старі карти – вони просто заблукали у місті, бо багато нових будинків (а ще, як на мене, перейменовані вулиці під час декомунізації). Тоді весь день по різних районах Харкова ці групи рашистських спецназівців та псковських десантників українські захисники ганяли і знешкоджували. Останні групи забарикадувалися у 134 школі на вулиці Шевченка, і оскільки штурм будівлі – важка справа, то її обстрілювали з РПГ, а потім підігнали танк. Зайнялася пожежа і школа згоріла разом з окупантами.
На південному сході області тривають важкі бої на Слов’янському та Барвінківському напрямках. Всі прифронтові села сильно обстрілюються від Чепіля до Барвінкового і села навколо нього.
На окупованих територіях ситуаціях різна. Так, голова Вовчанської міської громади Анатолій Степанець, доля якого від початку квітня була невідома, засвітився на т.зв. “засідання” з утворення окупаційної т.зв. “тимчасової цивільної адміністрації Харківської області”, яке було 3 червня 2022 року. Ще один мер міста на Харківщині став колаборантом.
У смт Борова (центр Борівської селищної громади) Харківської області окупанти, крім військового коменданта (смосковита з Новосибірська) призначили ще й т.зв. голову цивільної адміністрації. Серед місцевих колаборантів гідної кандидатури не знайшли і призначили Андрєя Сємашко з міста Барановичі Бєлоруського фєдєрального округа, який до того керував ЖКГ у Барановичах та був заступником голови виконкому Брєстської області Білорусі.
На території Борівської селищної громади московити відновлюють залізничні мости, щоби оперативно залізницею доставляти військові вантажі до Лимана. Ліки, які передали на Борівщину з Харкова як гуманітарну допомогу, вже роздають населенню в центральній лікарні у Боровій.
У Бєлгородській області знову трапляється “бавовна”.
Віримо в ЗСУ! Віримо в перемогу України!
Сергій Петров, історик, журналіст, документатор цивільних руйнувань у Харкові
