Український Володимир Маяковський

Український Володимир Маяковський

«Три разных истока во мне речевых:
Я – не из кацапов-разинь.
Я –дедом казак, другим – сечевик,
а по рожденью грузин».
В. Маяковський «Владикавказ – Тифлис»

Послуговуючись політичними кліше, ми часто стаємо заручниками власної необізнаності. В радянській період ми вчили творчість багатьох поетів і письменників в контексті їх революційної приналежності, зараз, ламаємо списи, проводячи культурні люстрації в залежності від вподобань тих, хто через нашу наївність та неосвіченість, монополізує право влади в нашій країні. Політичні жонглери, що добре вивчили принцип «розділяй і володарюй», вміло маніпулюють емоціями жертв сучасної освіти, викидаючи і вставляючи в нашу історію цілі сторінки. Прикро, що ми так легко сприймаємо на віру все, що кидають нам вони, забуваючи головне – перевірити…

Яскравим прикладом такої бездумної люстрації є постать поета Володимира Маяковського. Отримавши клеймо поета російської революції, він автоматично впав в опалу сучасної української освіти. Політика знову взяла верх. А якби наші міністерські патріоти хоч трішки б читали книги, а не політичні програми і казенні циркуляри, то могли б почути і відомих дослідників творчості Володимира Володимировича. Один з них – Г. Бебутов у своїй книзі «Гімназія обличчям до обличчя», виданій в Тбілісі в 1977 році, наводить досить цікаві факти з біографії поета, що заставляють по-новому глянути на цю історичну постать співця революції з… українським козацькім корінням.

Маяковський Костянтин Кирилович – прадід поета по батькові, був сином полкового осавула, що служив у славному козацькому місті Бериславі Херсонської губернії, що нині розкинулось на правому березі Каховського водосховища. У 1822 р. після завоювання Грузії був переведений на службу на Кавказ.

Дід поета по батьківській лінії – Маяковський Костянтин Костянтинович народився в українському Бериславі, проте виріс у Грузії, довгі роки служив секретарем повітового правління (нині б сказали – райвиконкому) Ахалціхе.

Бабуся поета по батькові – Данилевська Євфросинія Йосипівна, походила з роду вихідця з Подільської губернії (нині – Вінницька область) козака Данила і була двоюрідною сестрою відомого українського дослідника і письменника Г. Данилевського. До слова, саме Данилевського можна назвати одним із родоначальників української фантастики. У своєму фантастичному оповіданні «Життя через сто років», написаному в 1868 році, він описує світ 1968 року, де: централізоване постачання міст водою, електроенергією і теплом; трансляція вистав по телефону; підземна залізниця між Англією і Францією; штучне море на місці Сахари і т. д.

Мама Володимира – Павленко Олександра Олексіївна, була дочкою українця, штабс-капітана Павленко Олексія Івановича (дід поета по матері), який загинув в російсько-турецькій війні 1877-1878 рр..

Батько поета – Маяковський Володимир Костянтинович народився вже в Ахалцихе, навчався в Кутаїсі та Тбілісі, служив лісничим у фортеці Багдаді (нині – райцентр Маяковський). Саме там і народився етнічний українець В. Маяковський, котрий прославив Україну, Грузію і … російську літературу.

Ось такий родовід великого українця В. Маяковського, народженого в Грузії в сім’ї стовідсоткових українців, що, найімовірніше, спілкувались в сім’ї українською, закинутих імперської волею завойовувати Кавказ.

А щоб усвідомити суть відношення «комуністичного поета» Маяковського до України, відчути його широку козацьку душу, слід просто вдумливо прочитати його вірш «Борг Україні», написаний у 1926 році, де любов до України прекрасно бринить і російською мовою:

Знаете ли вы украинскую ночь?
Нет, вы не знаете украинской ночи!
Здесь небо от дыма становится черно,
И герб звездой пятиконечной вточен.

Где горилкой, удалью и кровью
Запорожская бурлила Сечь,
Проводов уздой смирив Днепровье,
Днепр заставят на турбины течь.

И Днипро по проволокам-усам
Электричеством течет по корпусам.
Небось, рафинада
И Гоголю надо!

Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин;
Мы знаем Италии безрукие руины;
Мы знаем, как Дугласа галстух краплен…
А что мы знаем о лице Украины?

Знаний груз у русского тощ —
Тем, кто рядом, почета мало.
Знают вот украинский борщ,
Знают вот украинское сало.

И с культуры поснимали пенку:
Кроме двух прославленных Тарасов —
Бульбы и известного Шевченка, —
Ничего не выжмешь, сколько ни старайся.

А если прижмут — зардеется розой
И выдвинет аргумент новый:
Возьмет и расскажет пару курьезов —
Анекдотов украинской мовы.

Говорю себе: товарищ москаль,
На Украину шуток не скаль….
Разучите эту мову на знаменах — лексиконах алых,
Эта мова величава и проста:

«Чуешь, сурмы заграли,
Час расплаты настав…»
Разве может быть затрепанней да тише
Слова поистасканного «Слышишь»?!

Я немало слов придумал вам,
Взвешивая их, одно хочу лишь, —
Чтобы стали всех моих стихов слова
Полновесными, как слово «чуешь».

Трудно людей в одно истолочь,
Собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.

Відділ мониторингу
БФ” Підтримки Українських ініціатив”

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут