Останні новини

Олександр Северин: Політична неосудність

Добре це чи зле, але “процес Тимошенко” до останнього часу особливо не привертав моєї уваги через відсутність підстав співчувати цій колись наділеною владою людині більше, ніж іншим постраждалим від замовного та несправедливого судочинства, а таких у теперішній Україні без числа. До того ж переконаний, що Юлія Володимирівна цілком заслуговує бути  “посадженою” за інше – за саботаж виборів 2008 року (до однієї буцегарні з нардепами, які скасували місцеві вибори 2010 року та з членами ЦВК, які, знов-таки, саботували парламентські вибори 2011 року, а також, ясна справа, з фальсифікаторами і підрахуями – 2004).

Сама по собі борня судді Родіона та прокурорів з Тимошенко втім, цікавішою не стала, натомість цікавим, з точки зору політпатологічних досліджень, виявився “гарнір”.

Раніше* мені вже видалася вельми зворушливою та обставина, що колишню прем’єрку судять за якісь доручення чи директиви, не передбачені компетенцією керівника уряду, тоді як сучасний господар крісла на Банковій регулярно видає не передбачені його компетенцією доручення – безсоромно, без тіні сумніву і без жодної уваги правосвідомих прокурорів (котрим, втім, він теж дає доручення). Здавалося – далі нема куди. Виявилося – є.

Причина знову правдиво розчулитися виникла після того, як [дурна] регіональна сверблячка ув’язнити Тимошенко [собі на голову] перемінилася на велику, слід вважати, потребу Тимошенко випустити, але так, щоб без шкоди для пацанських понтів. З огляду на доконечність останньої умови простий і справедливий варіант її виправдати судовим рішенням навряд чи кимось серйозно розглядавсь, а варіанти дати “умовно” чи засудити і блискавично амністувати милістю Йогомосць Гаранта мабуть комусь чимось не сподобалися.

Як наслідок – влада нібито серйозно розглядає варіант “корекції законодавства”, благо “опозиційні’ діячі встигли підготувати аж три законопроекти**. Далі варто читати з відчуттям високої урочистости моменту, адже воно на те заслуговує.

Проект №1 передбачає зробити перевищення влади чи службових повноважень не злочином, а лише адміністративним правопорушенням.

Проект №2, схожий на бритву Оккама, з вражаючою простотою пропонує просто вирізати статтю за “перевищення” з Кримінального кодексу як зайву, мабуть, сутність.

І, врешті, проект №3 (увага, фанфари) пропонує справжню феєрію, котра неодмінно має порадувати “простих” (себто нормальних) українців: статтю залишити, але не для всіх, унеможлививши кримінальне переслідування за перевищення влади чи службових повноважень лише для членів уряду. Вони, бачте, політичні діячі і, на відміну від інших шкідників, мають нести лише “політичну відповідальність”. Спортсмени, слід вважати, за такою логікою за мають нести лише якусь спортивну відповідальність, а, скажімо, домогосподарки – відповідальність хатню…

Я не маю жодного сумніву щодо суті і характеру “процесу Тимошенко” – правосуддя і справедливість там навряд чи ночували. Проте у перетворенні цього процесу на спецоперацію зі знищення юридичної відповідальности чиновників, у т.ч. найвищих, справедливости і права також небагато. І глузду також. І “політичної відповідальности” перед співгромадянами (виборцями і платниками податків) – поготів. Причетність до цих маніпуляцій “опозиційних” діячів надає страві особливого присмаку.

Юристам знайоме поняття неосудности, котра полягає у нездатности особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Нездатність нібито розумних людей, до того ж нібито політиків, усвідомлювати, що не усяка мета виправдовує усякі засоби і що прагнення знищити юридичну відповідальність чиновників за сваволю чи то підмінити таку відповідальність примарною політичною відповідальністю є політичною неосудністю.

Істина, яка давно стала банальною: замість декларованого потоптаною Конституцією верховенства права в Україні панує доцільність. У зв’язку з чим хочеться побажати тим, хто на це заслуговує, щоб одного прекрасного (справді) дня у них виникла термінова і виняткова доцільність скасувати кримінальну відповідальність за зловживання владою, знищення правосуддя, розкрадання, корупційні дії, злодійства з виборами тощо  – за все накоєне. Але щоб вони зробити того не встигли.

 

Олександр Северин, к.ю.н.

 

Примітки:

* http://maidan.org.ua/2011/08/vbohist-patsanskyh-politinformatsij/

** http://news.dt.ua/articles/88361

2 Comments on "Олександр Северин: Політична неосудність"

  1. Ірина | 27-09-2011 20:42 at 20:42 |

    З усіх політиків, та особа, до якої у Вас немає співчуття, його (співчуття) ні в кого не просить. Це єдиний політик України, який вартий поваги. Всі інші вже давно б “плакали” і “клали в штани”. Борня її юристів ні до чого не приведе, бо там правосуддям і не пахне. А “юристам” і “к.ю.н.” вже пора б думати іншими категоріями і сприймати Ю.В., як ЄДИНОГО ВАРТІСНОГО ОПОЗИЦІЙНОГО політика, який просто необхідний нашій державі і Вам, в тому числі.
    А щодо проектів цих законів, то пропоную Вам проаналізувати їх у контексті існуючих європейських норм. Власне, юрист так і мав би зробити.
    Звертаюсь до всіх, в кого досить клепок, щоб не думати про дрібниці, протестуйте, приходьте під суд, не дайте цьому беззаконню продовжуватись. Тоді з’явиться шанс у країни і у вас.

  2. Клас! Для Лозинського тра було скасувати статтю про вбивство!? Ну. він не прем’єр, може й не тра?
    Щось я в Конституції не надибував статей про “звірів, рівніших від інших звірів”.
    А вихід простий, як двері до виходка – огласити ЮВТ навіженою, а значить – неосудною, і гаплик. Ще й Європі встидно буде, що з дурною зв’язалася!)))

Comments are closed.

More in Політика, Право, Статті
Висновок щодо законопроекту: “Про засади державної мовної політики”

В разі ухвалення і втілення у життя цього законопроекту ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців та представників інших...

Close