Націоналіст як християнин і революціонер у творах Я. Стецька

«Українська націоналістична ідеологія
сягає своїм корінням християнських
підвалин світогляду української нації».
Ідеї і правила юнацтва ОУН.

Вважається, що риси характеру формуються ще в дитинстві… це так, але не всі й не повністю. В дитячому віці в людини лише закладається фундамент характеру, але остаточно він формується в підлітковому віці. Дуже важливим є те, щоб в родині дитину вже змалку починали виховувати в патріотичному дусі, а коли підросте – віддали в молодіжне патріотичне середовище: щоб син або дочка кожною клітинкою були патріотами своєї країни. Ще не менш важливою є необхідність вчити дитину на прикладах героїзму й принципах християнства. Не є секретом те, що кожен народ, яким хоче керувати інший народ, має прагнення до визволення з під чужоземного впливу. Й буде мати це бажання доти, доки ця нація має віру у власну незалежність, допоки є люди здатні вести її до боротьби. «Зрушити націю мусить її ж еліта» – казав один з ідеологів українського націоналізму, президент Антибільшовицького Блоку народів – Ярослав Стецько. В будь-якого народу має бути еліта – ті кращі з кращих, які здатні запалити великі маси людей й повести їх за собою в потрібну мить. Кожен окупант України, незалежно від часу свого панування на нашій землі, докладав максимум зусиль, щоб, в першу чергу, знищити тих «кращих з кращих» – ту еліту, яка зможе підняти народ на спротив режиму. Напевно саме тому ми зараз в своїй же державі почуваємось не господарями, а радше гостями. В нас немає тієї еліти. Це означає, що ми маємо її виховати.

Сьогодні я спробую змалювати образ українського націоналіста-революціонера, якого Ярослав Стецько неодноразово змальовував в своїх творах. Тобто образ тих найкращих з усіх соціальних прошарків, що здатні повести за собою цілий народ. Отже, почнемо з важливості значення української нації. За Стецьком: «Найвищою цінністю для української людини є українська нація. Звідси: вихідною і остаточною метою змагань і дії українця має бути сила, добро і ріст української нації. Найвищою формою буття і єдиною гарантією розвитку нації є національна держава. Буття і розвиток української нації може забезпечити єдино Суверенна, Соборна, ні від кого незалежна Українська Держава. Звідси найвищий імператив для кожного українця: «Здобудеш українську Державу або згинеш у боротьбі за неї»». Саме з цими словами тисячі українців йшли на смерть заради свободи свого народу, рідної землі.

Для того аби повести націю на боротьбу необхідна еліта, провідні кадри, бо саме ці кадри є головною рушійною силою в революції й від її якості, моралі, віри в перемогу залежатиме успіх або невдача революційної дії.

Ярослав Стецько як ніхто розумів важливість виховання кадрів для революційної боротьби. Тому, ще на самих початках існування, Організація Українських Націоналістів поставила собі за мету не кількість членства, а його високу якість, бо від цього безпосередньо залежатиме тривалість боротьби й досягнення успіху акції. В своєму творі «Ідеї, люди, боротьба» Стецько наголошував, що «для організації, що стає захисником цілої нації, мусить бути аксіомою те, що консолідувати народні маси в боротьбі чи акції проти ворога можна лише дією, а не механічною методою консолідації партій. Наприклад, двадцять добрих, політично вишколених революціонерів-пропагандистів, організаторів чи бойовиків є більшим досягненням, ніж сотні між партійних засідань…». Отже бачимо важливість вишколу членства, безперервної проби його якості, готовності до найбільшого чину й високої ідейності. І тоді не важливо, наскільки ворог сильніший нас мілітарно та чи переважає нас кількісно, з добре вишколеними кадрами можна буде вести довготривалу боротьбу, як це вдавалось ОУН та УПА, що так і не були переможені.

Організація, яка береться вести свій народ на боротьбу має стати для неї «не семафором біля залізничних рейок, а дороговказом» на шляху до повного визволення. Розуміючи, що будь-яка організація, тим паче підпільна потребує постійного поповнення новим членами, які зможуть перебрати від «старих» естафету боротьби (бо старі члени організації гинуть в бою тим самим даючи приклад до виховання героїзму та твердої постави в боротьбі), Стецько казав «Молоде покоління не виникло якось відокремлено від революційно-дійових процесів ОУН-УПА, – воно виросло в кліматі жертв крови бійців ОУН-УПА, Чупринки, Сороки, Олійника (бо кров борців за волю не пропадає марно)». Отже, дуже важливо, щоб молодь, яка зараз підростає, виростала на прикладах героїчного чину своїх дідів та прадідів (а прикладів таких дуже багато), щоб в молодих людей в жилах змалку кипіла кров революціонера, борця за справедливість з високими християнським цінностями.

Не менш важливим від вишколу ідеологічного має бути й глибока віра в Бога, бо лише так можна, навіть в найтрагічніші для народу часи, залишатись людиною й вірити в перемогу добра над злом, бо «український націоналізм, що керується християнським світоглядом і етичними принципами християнства і героїчного гуманізму, став духовою природою української нації…». Ярослав Стецько постійно наголошував на важливості дотримання традицій та глибокої віри в Бога не зважаючи на те, що може здатися – революція ламає все старе й будує абсолютно нове але ні, – вона веде до кращого життя із збереженням всього доброго, що було набуте власним народом за всі роки існування. Навіть на V Великому Зборі ОУН він закликає: «Назад до традицій, назад до первісної Євангелії – це революційні гасла нашої епохи, хоч і як суперечливими можуть здаватися поняття революції й традиції!». Ми не відрікаємось своєї приналежності до української нації, ми глибоко шануємо свої традиції але ми рішуче відкидаємо зі свого революційного шляху все, що заважає нам йти впевненими кроками вперед, що не дає розвиватись українській нації.

Український націоналізм завжди в своїй основі мав християнство. Ось один з прикладів: ОУН з самого початку свого існування встановила норми поведінки своїх членів й виклала це в «44 правилах життя українського націоналіста», а там, зокрема, говориться й про християнські основи:«11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе не сліз, ані милосердя чи пасивного роздумування, але мужності й активного життя», або ось: «12. Знай, що краще віддаси Богові почесть через Націю та в і`мя Нації чинною любов`ю до України, суровою мораллю борця та творця вільного державного життя». Ми бачимо, що любов до Бога й своєї нації пов’язані нерозривно.

Хоч твори Стецька були написані багато років тому, але вони й досі актуальні, бо дають відповідь на важливі питання: куди нам рухатись, як подолати зневіру у власні сили, чому немає новітнього Мойсея, що поведе українську націю до кращого майбутнього – до Української Самостійної Соборної Держави. Відповідь, насправді дуже проста: «Коли еліта – тобто найкращі з усіх соціальних шарів народу – характером слабне, коли вона не вихована, сама не виховується і народу свого не виховує, приходить занепад нації, залежність від інших націй, що мають здорову еліту». Ярослав Стецько звертає увагу на те, що отак всеціло ідеї нації може віддатися лише невелика кількість свідомих громадян, меншість, бо – «це не рецепт масового вжитку». Це мають бути люди, які жертвуючи всіма вигодами життя, віддають себе повністю для добра власної нації.
Таким чином, можемо зробити висновок: Ярослав Стецько бачив українського націоналіста-революціонера – християнином з такими якостями характеру як, ідейність, сміливість, одчайдушність, характерність з людською християнською мораллю та мораллю бійця.

Отже, для будь-якої дієвої організації, ба, навіть для цілої країни, надзвичайно важливим є плекання власних високоідейних кадрів, що зможуть продовжити тяглість героїчної боротьби та приведуть власний народ до Української України, за яку боролись тисячі найкращих дочок та синів нашої країни.

Слободянюк Олексій
Центр Національного Відродження ім.. С. Бандери.
Молодіжний Націоналістичний Конгрес
м. Харків

Read previous post:
Заява прес-служби Укрдержреєстру щодо спростування заяви стосовно відмови в легалізації Всеукраїнської громадської організації «Жіночий рух «ФЕМЕН»

Цю заяву ми розцінюємо, як відповідь, в тому числі, на і нашу публікацію “Об’єднання жінок може сприйматись… як заклик до...

Close