Останні новини

Скільки потрібно тюрем та СІЗО, щоби пересаджати всіх “ворогів” нинішньої влади? (Справа Віталія Применка)

З такою темою 5 червня 2012 року у місті Слов`янську Донецької області відбулася прес-конференція по справі «тризубівця» Віталія Применка, у якій взяли участь: дружина Віталія журналіст Олеся Применко, правозахисник і адвокат Олександр Дейнека, громадський діяч, «свободівець» Михайло Нечипоренко, представники громадськості та ЗМІ.

О.Применко та О.Дейнека вважають справу Применка В.Л., якого звинувачують за ст.ст. 296 ч.4, 263 ч.1 КК України, – політичною. Оскільки, окрім того, що він є активним членом ВО «Тризуб» ім. С.Бандери, ніяких підстав для його перебування за ґратами немає.

Дружина та адвокат розповіли, з якими порушеннями прав людини та законодавства України довелось стикнутись у цій справі. Наприклад, затримання Віталія Применка відбулось 28 вересня 2011 року близько 6 години ранку в с. Аули Криничанського району Дніпропетровської області, за місцем його реєстрації, після чого його доставили в Слов’янський міськрайонний відділ міліції. Проте, лише 29 вересня 2011 року о 00 годин 20 хвилин Применко був затриманий в порядку ст. 115 КПК України. В період з моменту фізичного затримання до моменту процесуального затримання пройшло близько 18 годин, а це – незаконне позбавлення волі, без надання відповідного процесуального статусу – порушення права на захист. Перебуваючи в службових кабінетах відділу міліції, Применко дав письмові пояснення, а потім і покази, в яких зізнався в скоєнні вибуху в м. Слов’янськ.

Після ув’язнення, перебуваючи в ІТТ Слов’янського міськрайвідділу міліції, Применко В.Л. скористався правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, та відмовився від надання показів на стадії досудового слідства. На початку судового розгляду справи, який розпочався 31 січня 2012 р. (хоча справа надійшла до суду в грудні 2011 року), Применко заявив, що не скоював інкриміновані йому злочини та має намір довести свою невинуватість після дослідження доказів обвинувачення.

На теперішній час жоден з досліджених в суді доказів не підтверджує вини Применка В.Л. Свідки підтверджують лише факт вибуху, а не причетність до цього вибуху підсудного. Єдиним доказом вини Применка є його власні покази, які він спростував у залі суду, пояснивши причину самооговору та надавши суду докази суперечливості своїх первісних показів фактичним обставинам справи.

8 травня 2012 року судом була винесена постанова про направлення кримінальної справи для додаткового розслідування. На думку захисту, саме небажання винести виправдувальний вирок стало дійсною причиною направлення справи на додаткове розслідування, всупереч вимогам кримінального процесу. Відтоді минув вже місяць, але нічого нового не відбулося. На думку дружини, О.Применко, апеляційний суд навмисно затягує справу.

Адвокат Олександр Дейнека підкреслив, що вся процедура арешту, допиту, досудового та судового слідства – направлена на притягнення Применка В.Л. до кримінальної відповідальності за відсутності причин та підстав. Відсутні мотиви здійснення злочину, прямі докази причетності Віталія Применка, до того ж, сама обвинувальна сторона, в особі потерпілих, не підтримала дане звинувачення.

Окрім справи «тризубівця», у рамках прес-конференції обговорювалася гостро актуальна проблема сучасного стану пенітенціарної системи в Україні, переповненості СІЗО та тюрем, жахливих умов перебування людей, вина яких не доведена в суді, а отже, вони є невинуватими. «Чомусь у наших людей склався такий стереотип, що ті, хто потрапив до СІЗО, автоматично вже є винуватими. Але ж це не так! – наголосила Олеся Применко. – Ми з вами маємо чітко усвідомлювати, що кожна людина має презумпцію невинуватості. І ми маємо допомагати тим, хто потрапив «під колеса» українського правосуддя. Пам’ятаймо, що кожен із нас може там опинитися!».

О.Применко передала звернення свого чоловіка до громадськості: «Артемівське СІЗО переповнене. Там перебуває багато людей, які утримуються вже 2-3 роки. Судові засідання по деяким справам відбуваються раз на рік. Це що, така боротьба з безробіттям? Люди, вина яких не доведена, перебувають у СІЗО роками, їхні долі ламаються, сім’ї розпадаються, після звільнення їм тяжко знайти роботу. Для чого все це робиться в Україні?!» Олеся Применко зазначила, що її чоловік Віталій допомагає затриманим складати звернення в Апеляційні суди та правозахисні організації. Звертаючись до громади Слов’янська, вона закликала українців бути мужніми і пам’ятати, що поодинці ми цю проблему не вирішимо, але гуртом ми зможемо змінити ситуацію в державі. «Завтра можуть прийти за Вами. І не важливо через громадську активність, чи, просто, для галочки».

Громадський діяч Михайло Нечипоренко підкреслив, що «правосуддя» в Україні враховує соціальний та матеріальний статус: «Нерівність перед законом чітко відповідає соціальній нерівності. Якщо людина якимось чином причетна до влади, то справи можуть навіть не доходити до суду, а розвалюються ще на досудовому слідстві. І навпаки, як у випадку з Віталієм Применко, раз вже прокуратура висунула звинувачення, то людина має сидіти. Що означає нерівність перед законом? Те, що одна верства людей має індульгенцію на будь-які свої дії, на них не поширюються адекватні міри покарання за злочини. І є всі інші, які завжди винуваті. І тут, навіть не проблема в законодавстві, бо ми бачимо порушення законів, які вже є, а проблема в самій системі».

На запитання журналістів щодо можливості вирішити певні проблеми в новому КПК правозахисник Олександр Дейнека відповів, що, на жаль, новий кримінально-процесуальний кодекс не змінює по суті безстрокове ув`язнення обвинувального до винесення вироку. А це людські долі та державні кошти.

Коментарі стосовно справи Віталія Применка надали інші правозахисники.

Сидір Кізін: «Справа Віталія Применка є класичним прикладом сталінського правосуддя, коли основним доказом вини служило зізнання самого обвинуваченого, отримане шляхом фізичного і психологічного тиску».

З Доповіді правозахисних організацій для Універсального періодичного огляду 2012 року в ООН, від 19 травня 2012 року: “Протягом 2009-2011 років відбувалося зростання чисельності ув’язнених. В установах кримінально-виконавчої системи станом на 01.01.2009 року перебувало 145 946 осіб, на 01.01.2010 року – 147 716 осіб, на 01.01.2011 року – 154 027 осіб, на 01.01.2012 – 154 029 осіб. За цей час чисельність засуджених зросла з приблизно 110 до 115 тис. осіб, а осіб, які взяті під варту та тримаються в СІЗО – з 34 148 осіб до 40 024 осіб станом на 01.07.2010 з наступним зменшенням до 37 632 осіб на 01.01.2012 р.

В державі не існує чіткої та послідовної програми зменшення чисельності тюремного населення. Про це, зокрема, свідчить і відповідь Уряду на доповідь Європейського комітету із запобігання катуванням, де переповненість СІЗО пенітенціарна служба намагається приборкати шляхом надсилання листів до судів з проханням пришвидшити розгляд кримінальних справ. Чимало є випадків, коли підсудна особа може перебувати в СІЗО рік і за цей час жодного разу не бути доставлена до суду для розгляду її справи.

Тривалість перебування під вартою в СІЗО іноді сягає 6-7 років. Щороку 13-14 тис. осіб звільняються з СІЗО (біля 22% всіх, хто потрапляє до СІЗО протягом року), тобто отримують відносно невеликі покарання. Отже необхідність їх тримання в СІЗО доволі сумнівна. З огляду на вкрай суворі умови тримання в деяких колоніях та СІЗО порушується право не піддаватись поводженню, яке можна оцінити як нелюдське та таке, що принижує гідність”. (“Донецький Меморіал”, громадська правозахисна організація).



ПОРУШЕННЯ У СПРАВІ ВІТАЛІЯ ПРИМЕНКА, ВИЯВЛЕНІ ПРАВОЗАХИСНИКАМИ З ГО “ДОНЕЦЬКИЙ МЕМОРІАЛ”

ДЕЛО ПРИМЕНКО ВИТАЛИЯ ЛЕОНИДОВИЧА.

По имеющимся в распоряжении «Донецкого Мемориала» сведениям можно сделать вывод, что органами милиции и судом в отношении Применко В.Л. были допущены нару-шения его прав, в том числе была нарушена ст. 5 Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод.

Применко В.Л. был задержан 28 сентября 2011 г. около 6 часов утра, а протокол о его задержании в порядке ст. 115 УПК Украины был составлен 29 сентября 2011г. в 00 ча-сов 20 минут, таким образом он незаконно содержался в милиции около 18 часов. На это нарушение обязан был реагировать прокурор. Если со стороны прокурора не было реагиро-вания на это нарушение, следовательно, прокурор нарушил Закон Украины «О прокурату-ре», и за это нарушение он должен нести ответственность, как за ненадлежащее выполне-ние своих служебных обязанностей.

Судом также были допущены нарушения УПК и Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод.

Для того, чтобы оценить оправданность и правомерность решений суда, необходи-мо знать детали дела. Однако о некоторых действиях суда можно говорить, даже не зная многих обстоятельств дела. Так, вполне очевидно, что решение о направлении дела на дос-ледование принято с нарушением требований ст.281 УПК Украины. В данном случае тайна совещательной комнаты была нарушена, так как в период с 4 мая по 8 мая было принято постановление по другому делу.

Признаком невысокой квалификации суда является решение об оставлении подсу-димого под стражей. Направляя дело на дополнительное досудебное следствие, суд оставил меру пресечения в отношении Применко В.Л. содержание под стражей, не указав срок со-держание под стражей. Это является нарушением ст. 5 Конвенции.

Поскольку выполнение норм Конвенции обязательно в Украине, решения, нару-шающие ее нормы, являются незаконными. Именно таким незаконным является решение суда об оставлении подсудимого по стражей.

Согласно ст. 17 Закона Украины «Об исполнении решений и применении практики Европейского Суда по правам человека» суды применяют при рассмотрении дел Конвен-цию и практику Европейского Суда как источник права.

Европейский Суд по правам человека в деле Барановский против Польши указал, что сложившаяся практика передачи задержанного в «распоряжение суда» означала про-дление содержание под стражей на неопределенный срок. В этом деле Суд осудил эту практику как нарушение п. 1 ст. 5 Конвенции. Именно так же как польский поступил и ук-раинский суд в отношении Применко.

В решении по другому делу «Мирошниченко против Украины» (дело рассматрива-лось Константиновским горрайсудом) Европейский Суд по правам человека указал, что при продлении срока содержания под стражей национальные суды ссылаются главным образом на первоначальные основания взятия под стражу, хотя такие ссылки со временем перестают быть актуальными, В случаях, подобных случаю с Применко, суд обязан обосновать про-дление содержания под стражей, определить срок, на который оно продлевается, он также обязан рассмотреть другие меры пресечения. Ничего этого судом не сделано. Фактически такие действия не соответствуют закону.

Александр Букалов
«Донецкий Мемориал»

2 Comments on "Скільки потрібно тюрем та СІЗО, щоби пересаджати всіх “ворогів” нинішньої влади? (Справа Віталія Применка)"

  1. Петро | 12-06-2012 08:22 at 08:22 |

    Перше. Згоден з тим, що будь який затриманий процесуально повинен фіксуватися протокольно одномоментно.
    Друге. Якщо суд не може підтвердити докази попереднього слідства, то цей же суд мусить виправдати підозрюваного. Як крайній випадок звільнити підсудного на підписку про невиїзд.Друге увязнення обвинуваченого для попереднього слідства неприпустиме.

  2. які ще потрібні коментарі? тут резолюцію треба писати кулеметом!

Comments are closed.

More in Cуди, Записки
Про гідність

Нещодавно надійшло повідомлення з Лівії, де українських громадян звинуватили у підтримці Каддафі і винесли вирок – 10 років ув’язнення. Звинуваченим...

Close