Відкрите звернення
до Генерального прокурора, Президента, громадськості України
Я , Білоцерківська Рімма Миколаївна, майже за 10 років правозахисної діяльності знаю, що злочинна державна система діє, поки ми її визнаємо.
П’ять років тому 18.09.2007 р. під час проведення мітингу по незаконній забудові прибудинково…ї території на мене, правозахисника напала з газовим балончиком людина, в результаті чого мене забрала бригада швидкої медичної допомоги.
Рівно через шість місяців, а саме 27.02.2008р. проти мене було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.296 КК України (хуліганство) за начебто отримані нападником “подряпини” на руках під час нападу на мене.
За п’ять років мене викликали 16 разів до слідчого відділу, 50 засідань провів Сєвєродонецький міський суд, його дев’ять суддів розглядали цю справу та 7 із них заявили самовідвід, 5 засідань провів Рубіжанський міський суд.
Під час судових засідань в Рубіжанському міському суді я кожного разу звертала увагу судді Томко В.В. на те, що він не має права розглядати цю справу, не підсудну суду у м. Рубіжному, і що будь-яке рішення, прийняте ним, буде скасовано, та просто буде витрачено ще декілька років мого життя, але він просто не реагував.
І як тільки я зробила те, що залежить виключно від мене, і перестала виконувати злочинні накази судді Томко В.В., користуючись своїм правом за ст. 60 Конституції України, то почав працювати Закон.
І от що вийшло: суддя Томко В.В. сусіднього Рубіжанського місцевого суду, звичайно, може винести Постанову про розшук Білоцерківської Р.М., яка проживає в іншому місті- в Сєвєродонецьку і звичайно може дати доручення це зробити місцевій міліції Рубіжного.
Але місцева міліція Рубіжного не може виконати Постанову в іншому місті, Сєвєродонецьку, а Сєвєродонецька – не може виконати Постанову, винесену на виконання Рубіжанській міліції. От і приїхали…
А про що це говорить? Що місцевий суд та міліція існують для забезпечення потреб територіальних громад і не більше. А тому я, як представниця територіальної громади м. Сєвєродонецька, недосяжна для Рубіжанських.
Постанова судді Томко В.В. не містить норм про моє затримання чи арешт і тому не може бути виконана взагалі ні Сєвєродонецькою , ні Рубіжанською міліцією і винесена з розрахунком на те ,що в правоохоронних органах працюють неграмотні міліціонери і візьмуть відповідальність на себе за суддю Томко В.В.
Тепер я переконана, що можу відповідально говорити на всю державу, що по законодавству України щодо Білоцерківської Р.М. з 27.02.2008р., з дня винесення Постанови про порушення кримінальної справи проти гр. Білоцерківської Рімми Миколаївни за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України ніякої кримінальної справи – НЕ ІСНУЄ .
Ця Постанова не створила жодних наслідків для мене, Білоцерківської Р.М., вона створила наслідки виключно для тих, хто ретельно фальшував цю справу на протязі п’яти років, а це як виявив підрахунок 35 осіб від уявних “органів державної влади”.
І так, 27 лютого 2008 року, виконуючий на той час обов’язки заступника прокурора м. Сєвєродонецька Скорбенко Денис Миколайович виніс Постанову про порушення кримінальної справи проти гр. Білоцерківської Рімми Миколаївни за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України (т.1, а.с.1-2).
Але цією постановою не було встановлено для Білоцерківської Р.М. наслідків, передбачених КПК України. А саме, не було обрано запобіжного заходу у порядку встановленому ст. 425 та 430 КПК України, і порушена справа не передавалася для провадження досудового слідства до Сєвєродонецького МВ УМВС у порядку, встановленому ст. 98, 111 КПК України, а також не передавалася до суду у порядку ст.237, 430 КПК України. Виходить, що прокурор, розуміючи незаконність порушення кримінальної справи, її нікуди не спрямував, будучи обізнаним, що саме за це спрямування наступає його особиста відповідальність.
Прошу звернути увагу українців, що більшість злочинних рішень прокурорів, судів не мають таких прямих вказівок, за які би вони мали зворотню відповідальність. Як правило, виконання не вказаних дій покладається на нищу ланку, як в моєму випадку слідча Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Ажипа М.В. невідомо з відкіля взяла сім аркушів паперу, один з яких і була Постанова Скарбенко Д.М. і без вказівки прокурора почала проводити слідчі дії та фальшувати кримінальну справу щодо мене.
І тому далі вже кожен аркуш із 6 (шести ) томів даної кримінальної справи № 1224/22/12 (№ 9021/08, № 1-519/09, № 1-251/10, № 1-337/11) є доказом злочинних діянь міліції, прокуратури та суду проти громадянки України Білоцерківської Р.М., відвертим доказом політичного переслідування громадської діячки за її громадянську позицію по захисту прав громадян України та намаганням знищити та зламати правозахисника.
У цьому злочині проти правозахисника, що тривав майже п’ять років і в якому було 16 викликів до міліції, 55 засідань судів, зокрема , прийняли участь такі посадові і службові особи: начальник Сєвєродонецького МВ УМВС Пасічник Ю.В.; дільничні інспектора міліції Сєвєродонецького МВ ГУМВС: Моїсеєнко А.О., Лемес К.А., Безалтишний А.І.; начальник СВ Сєвєродонецького МВ ГУМВС Грінченко В.А.; в.о. обов’язки начальника слідчого управління УМВСУ в Луганської області Шеховцов А.Ф.; слідчі СВ Сєвєродонецького МВ ГУМВС: Ажипа М.В., Алексеєва Ю.В., Пільтенко В.В.; судово-медичний експерт Луганського Бюро СМЄ Проценко І.М.; в.о. заступника прокурора м.Сєвєродонецька Скорбенко Д.М.; заступник прокурора м.Сєвєродонецька Івчук М.Ю.; прокурор м.Сєвєродонецька Григоров С.В.; помічники прокурора м.Сєвєродонецька Лещинська О.Я., Ткачук А.В.; судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області: Юзефович І.О., Рукас М.С., Юхимук Р.С., Андреєв М.П., Губанов В.Д., Олійник В.М., Юхімук Р.С., Комплектова Т.О., Посохов І. С.; прокурор відділу прокуратури Луганської області Повжик Л.Ф.; судді апеляційного суду Луганської області Кожушок М.В., Рябчун О.В., Зінченко Л.В., Романченко В.А., Луганський Ю.М., Горбатенко О.М., в. о. голови Апеляційного суду Луганської області Чорнобривко Ю.В. ; помічник прокурора м. Рубіжне Зельчан Л.М.; суддя Рубіжанського міського суду Томко В.В.
Дуже ретельно організована група із тридцять шести посадових та службових осіб за державний кошт чинили систематично на протязі п’яти років суспільно небезпечні діяння щодо мене, правозахисника Білоцерківської Рімми, по розслідуванню, розгляду в судах НЕІСНУЮЧОЇ з 27.02.2008р. кримінальної справи, та ще й 22.05.2012 року додумались по НЕІСНУЮЧІЙ кримінальній справі оголосити розшук в Рубіжному Білоцерківської Рімми, яка проживає в іншому місті Сєвєродонецьку …
І вони би і надалі це робили, але ми вже знаємо про те, що справи НЕ ІСНУЄ, як і НЕ ІСНУЄ будь -якого запобіжного заходу з 27.02.2008 року щодо мене, Білоцерківської Рімми.
І таким чином, сукупність злочинів, що вчинялись проти мене на протязі п’яти років 36 особами органів державної влади, які містяться у шести томах НЕІСНУЮЧОЇ кримінальної справи, повинні бути розслідувані під особистим контролем Генерального прокурора та Президента України.
Всі подальші протиправні дії будь-кого з вищезазначеного добре організованого угрупування або інших осіб органів державної влади буду вважати злочином, що коїться проти мене особисто Генеральним прокурором Пшонкою А.В. та Президентом України Януковичем В.Ф.
Тому і тут зроблю , як завжди по закону. Я , НЕВИННА і це доводять фото, вісім свідків, шість томів “кримінальної”справи, де кожен аркуш із цих 6 томів у законному порядку доводить виключно винність 35 посадових і службових осіб, що фальшували кримінальну справу проти мене п’ять останніх років.
Рімма Білоцерківська