На Прикарпатті через 90 років після смерті вояка Армії УНР встановили йому пам’ятник

12 серпня у селі Нижнів Тлумацького району Івано-Франківської області відбулось освячення пам’ятника на могилі хорунжого Армії УНР. Доля загиблого воїна була невідома понад дев’яносто років. Встановити обставини смерті українського старшини та відшукати місце його поховання змогли активісти благодійної ініціативи «Героїка».

«Для відтворення біографії Тихона Хилюка нам знадобився цілий рік, – коментує координатор «Героїки» Павло Подобєд. – На пошук могили витратили ще декілька місяців. Інформацію збирали з різних джерел: серед архівних документів, зі свідчень односельців хорунжого, з-поміж військових спогадів. Оскільки хорунжий народився на території теперішньої Вінницької області, а був похований на терені Івано-Франківщини – пошукові роботи проводили у двох областях. Успіх пошуків був забезпечений завдяки допомозі місцевих краєзнавців: пані Ольги Полонської з Вінниччини та пана Дмитра Лупипсіва з Прикарпаття».

Дослідникам вдалось відшукати лише приблизне місце поховання хорунжого, адже сама могила, в числі інших військових поховань, була знищена комуністами. Символічним є те, що гроші на виготовлення пам’ятника пожертвували доброчинці з центральних, східних та південних областей України. Звернення про допомогу до Івано-Франківської облдержадміністрації та до окремих депутатів обласної ради були ними проігноровані.

Попри сильний дощ на урочисте освячення пам’ятника, виготовленого у формі ордену Армії УНР «Хрест Симона Петлюри», прибуло духовенство Української Греко-Католицької Церкви, мешканці Нижнева, родичі Тихона Хилюка, посадовці з Тлумача та Івано-Франківська. «На могилу дідового брата ми привезли землю з його родинного обійстя та воду з криниці. Вперше з моменту похорону за хорунжим Тихоном Хилюком було відправлено панахиду на цвинтарі», – розповідає внучата племінниця загиблого воїна пані Віра, яка прибула з Києва до Нижнева разом донькою Тетяною.

Довгі десятиліття рідні Тихона Хилюка не здогадувались про його службу в Армії Української Народної Республіки та справжню причину смерті. Тепер історичну справедливість відновлено. Родичі вояка обіцяють щорічно відвідувати могилу, а нижнівські педагоги докладуть всіх зусиль, аби кожен школяр дізнався, що в їхньому селі похований вояк з Наддніпрянщини, який загинув, щоб Україна була вільною.

 

 Довідка. Благодійна ініціатива «Героїка» – громадський рух, який ставить на меті відродження українських військових поховань, встановлення пам’ятників та пам’ятних знаків на честь борців за незалежність України. Від часу появи (2010 р.) «Героїка» встановила більше 15 монументів та пам’ятних знаків у Києві, Херсонській, Рівненській, Івано-Франківській, Черкаській, Тернопільській та Київській областях. 

 

 Історична довідка. Хилюк Тихін Феофанович (1883 – 29.08.1920) – хорунжий Кінної сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Народився у 1883 році в селі Гурівці Бердичівського повіту Київської губернії (тепер село Гурівці Козятинського району Вінницької області). Родина Хилюків була заможною. Батько мав власного вітряка та добротну хату у Галасаївому кутку Гурівців. У господарстві допомагали четверо синів: Юстин, Омелько, Тихін, імя четвертого невідоме. Коли в селі занепала стара дерев’яна церква (1735 року будівництва) Феофан Хилюк виступив з ініціативою зведення нової. Відтак Феофан став церковним старостою у відродженому храмі. Тихін закінчив вищу початкову школу. 5 березня 1920 р. вступив до Окремого відділу ім. Івана Сірка Армії УНР на посаду молодшого старшини кулеметної ватаги. З травня 1920 р. продовжив службу в Кінній сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Учасник боїв з більшовиками в травні 1920 року за оборонну лінію Ямпіль-Чернівці. Від травня 1920 року і аж до самої гибелі брав участь в усіх бойових діях 8-ї бригади 3-ї Залізної дивізії. Під час спроб 41-ї радянської дивізії форсувати Дністер (Армія УНР утримувала 100-кілометрову ділянку фронту вздовж річки) проявив себе як хоробрий старшина. В одному з таких боїв, який мав місце 28 серпня 1920 року поблизу села Комарівка (тепер Тернопільська область), прикривав тили 9-ї бригади кулеметним вогнем. Не зважаючи на шалений натиск червоних Тихін Хилюк не залишив своєї вогневої позиції. Він був заскочений ворогом з-за спини і заколотий багнетом. Завдяки хоробрості хорунжого Тихона Хилюка, козака Андрія Марчака, козака Єрмолаєва, хорунжого Василя Кривли, хорунжого Костя Пашкевича, сотника Віроцького 9-та бригада (декілька сотень вояків) Армії УНР уникнула загибелі в районі села Шкільна Гута. Сам Хилюк отримав важке поранення. Козаки перенесли Тихона через річку. Зупинились у місті Нижнів (тепер село Тлумацького району Івано-Франківської області). Наступного дня, 29 серпня, хорунжий Хилюк помер. Поховали українського старшину з військовими почестями на міському цвинтарі. Після Другої Світової війни його могила, в числі інших військових поховань, була знищена комуністами. Мав дружину та четверо дітей. Подальша доля родини невідома.

 

Be the first to comment on "На Прикарпатті через 90 років після смерті вояка Армії УНР встановили йому пам’ятник"

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Read previous post:
IMG_8782
«Помста за розкол країни» тепер працюватиме і проти Януковича. ФОТО

Активісти кампанії «Помста за розкол країни» заявили, що розгорнуть антиагітаційну роботу і проти Віктора Януковича та будуть її провадити аж...

Close