Останні новини

Ірина Луценко – Омбудсмену: Реалізуйте задекларовані слова. Відкритий лист

Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини

п. Валерії Лутковській

Шановна Валеріє Володимирівно!

Вчергове звернутися до Вас із відкритим листом змусило кричуще порушення прав мого підзахисного, засудженого екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка, який відбуває покарання у Менській виправній колонії №91.

Порушення прав засудженого Ю.Луценка полягає у відмові керівництва виправної колонії у наданні належних умов для зустрічей із своїми захисниками.

З моменту переведення Юрія Луценка до виправної колонії усі побачення із адвокатами та цивільним захисником відбуваються у загальній кімнаті для короткострокових побачень без дотримання права на конфіденційність.

Згідно Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань від 23.12.2003 року, прийнятих наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, передбачено два види надання побачень із засудженим.

Перший вид – це засуджені до різних строків позбавлення волі. Відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України, для одержання правової допомоги за письмової заяви засудженого, їх близьких родичів, навіть громадських організацій, адміністрація повинна надавати побачення з адвокатом. При цьому побачення можуть надаватися наодинці засудженого й адвоката в кімнаті короткострокових побачень із забезпеченням їхньої безпеки.

Другий вид – це надання побачень адвокату із засудженим до довічного позбавлення волі. Засудженим до довічного позбавлення волі надається побачення з адвокатом в кімнатах короткострокових побачень, але які обладнанні спеціальними кабінками згідно з вимогами цих правил.

Згідно із законодавчими нормами та додатком 17 до Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, відповідно до першого виду побачень, під які підпадає і засуджений Юрій Луценко, зустріч має відбуватися в кімнатах короткострокових побачень, які обладнанні лише двома столами (для засудженого і адвоката), розділеними скляною перегородкою між столами висотою 20 см. Тобто, ніяких кабінок, ніяких переговорних пристроїв немає.

Хочу наголосити, що Юрій Луценко:

– є сьогодні засудженим по вироку, який не вступив у законну силу;

– не є засудженим до довічного позбавлення волі, а відтак до нього повинні застосовуватися вищезазначені законом умови.

Вирок Печерського районного суду від 27.02.2012 р., який вступив у законну силу по першій справі, а також є вирок по другій справі від 17.08.2012 р., де Луценко є засудженим, проте цей вирок не набув законної сили.

Зважаючи на цей факт, Юрій Луценко на сьогодні підпадає під дію Закону про попереднє ув’язнення, у ст. 1 якого зазначається, що попереднє ув’язнення, відповідно до Кримінально-процесуального законодавства України, є запобіжним заходом не тільки щодо підозрюваного, обвинувачуваного і підсудного, а й до засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Тобто, правовий статус Юрія Луценка є таким, що він є засудженим, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Зауважу також, що згідно із вимогами ст. 12 Закону про попереднє ув’язнення чітко сказано, що особа, яка знаходиться у попередньому ув’язненні, тобто, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, причому без обмеження кількості побачень та їхньої тривалості. Є тільки єдина умова, що ці побачення заарештованому надаються у вільний від слідчих дій час.

Загалом, згідно цієї норми закону, засуджений Ю.Луценко має право проводити такі побачення без обмеження їх кількості та тривалості.

Ст. 12 Закону про попереднє ув’язнення також передбачено, що на адміністрацію установи, де знаходиться така особа, покладається обов’язок забезпечити умови для проведення таких побачень, в тому числі і ті, які виключають при побаченні з захисником можливість третіх осіб мати доступ до інформації.

Крім того, треба мати на увазі, що згідно з вимогами статті 48 КПК, захисник з моменту допуску до участі у справі має теж право на такі побачення зі своїм підзахисним без обмежень їх кількості та тривалості.

Третя норма – це ст. 23 Закону про адвокатуру й адвокатську діяльність, якою категорично забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом.

Шановна пані Омбудсмен!

Неодноразово після призначення на посаду Уповноваженого з прав людини Ви у засобах масової інформації заявляли про те, що посада омбудсмена в Україні має бути поза політикою («Я хочу, щоб всі 46 млн. населення відчули увагу з боку омбудсмена. Я б не хотіла, щоб ця посада продовжувала мати політичний присмак. Хочу, щоб вона стала аполітичною», «Комсомольська правда в Україні», 11.05.2012 р.), що у провладній «Партії регіонів ще не знають, з ким зв’язалися» («Українська правда, 26.04.2012 р.).

Ви також неодноразово заявляли, що серед Ваших пріоритетів на посаді Омбудсмена – ефективне виконання рішень Європейського суду. Більше того, Ви заявили про те, що у своїй діяльності вже використали рішення у справі Луценка, навіть не дивлячись на те, що воно не набуло статусу остаточного, під час підготовки подання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності одного із суддів, який практично повторив ті самі обставини стосовно іншої людини, які були підставою для констатації Європейського суду з прав людини щодо Луценка.

Звертаючись до Вас, зауважую, що Юрій Луценко є громадянином України, конституційні права якого порушені, а їх захист входить до Ваших повноважень.

Прошу Вас довести не тільки захисникам засудженого екс-міністра Юрія Луценка, але й усім громадянам України, що задекларовані слова Уповноваженого з прав людини не розходяться із ділом.

Ірина Луценко

14.09.2012 р.

1 Comment on "Ірина Луценко – Омбудсмену: Реалізуйте задекларовані слова. Відкритий лист"

  1. Віктор Борківський (граф Дунін-Борковський) | 14-09-2012 12:27 at 12:27 |

    Президенту Парламентської Асамблеї
    Ради Європи
    Жан-Клод Міньйону
    Борківського Віктора Вікторовича,
    Заява
    Шановний пане Президент, довгий час представники ПАРЄ та інших європейських структур, як і Ви особисто, намагаються створити в очах світового суспільства образи великомучеників та кришталево чесних людей в особах колишнього Міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка та Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко.
    Це робиться в порушення християнської моралі: «Не створюй кумира (ідола) собі», а ви усі не лише створили ідолів собі, а й нав’язуєте цих ідолів людству. Про яку мораль може йти мова?
    Я, член роду репресованих у 1937 році спадкових дворян, усі роки свого свідомого життя плачу данину наклепам та творцям ідолів в особі Сталіна на комуністичних лідерів. Особисто я приймав саму активну участь у боротьбі з Комуністичною партією, яку і перемогли у 1991 році.
    А Ваші ідоли, діти комуністичної партноменклатури, в цей час «збивали капітали» на порнофільмах тощо. Я не бачив їх на барикадах боротьби з комуністичною тиранією. Але вони, сколотивши капіталець, та користуючись зв’язками своїх татусів та свекрів – пробралися у керівну ланку незалежної України, яку ми вибороли у їхніх татусів, свекрів та іншої парт
    номенклатури, де ще більше збагатилися.
    Але зараз не про це. Уже шостий рік я борюся за долю свого сина, який у роки боротьби за незалежність України був завжди у передніх рядах борців за незалежність, на якого підлеглі Луценка, і він сам особисто, сфальшували матеріали кримінальної справи.
    Усе викласти у листі неможливо, тому я прошу Вас призначити групу представників Європарламенту для вивчення матеріалів доказів того, що Ви усі незаконно створюєте з названих осіб образи якихось політв’язнів. Названі особи є державними посадовими особами, а не політиками без будь-якого навіть натяку на відповідальність за вчинки.
    Те, що Ви підняли у світовій пресі, є не чим іншим як тиск на Європейський Суд з прав людини, бо у позасудовому порядку визнали Луценка і Тимошенко безневинними та політв’язнями. Саме так винесли у 1937 році смертний вирок члени «трійки» моїм дідусям як ворогам «соввласти коммунистов». Так само компартія розправлялися і зі мною, так само сфальшував кримінальну справу Міністр Юрій Луценко проти мого сина.
    Своєю позасудовою поведінкою зі створення Луценка другою особою після Ісуса Христа у своїй правдивості і чистоті – Ви наперед робите мене злочинцем, який зібрав матеріали для суду з Луценком та МВС за душевне катування мене і моєї сім’ї протягом шести років.
    Я надам офіційні документи того, як бійці міліцейського «Беркуту» та «Сокола», з автоматами в руках, немов гестапівці, позаганяли в автозаки власників майна виробничого кооперативу «Одесавторресурси» та запроторили їх до камер у Маліновському райвідділі міліції Одеси. Поки люди томилися довгі години у камерах – начальник Одеської обласної міліції полковник Вершняк передав майно членів кооперативу (понад п’ять гектарів землі) замовникам злочину проти власників майна. За цю операцію Луценко зробив Вершняка генералом. Документ до документу з доказування моєї правоти та бандитизму луценкових озброєних «пташенят».
    Прошу повідомити мені адресу суду (в Україні чи в державах Євросоюзу), до якого я можу подати позов на Вас та Європарламент за незаконне перетворення Луценка у «янгола», проти якого я не у праві подавати позовів у суд за катування і зловживання ним владою на шкоду мені і шкоду мого сина. Я, надіюсь, що Ви доведете свою правоту в суді і спростуєте факт завідомого тиску на Європейський Суд з вимогою винести рішення на користь Луценка, як Ви це вчиняли і на суд в Україні.
    Як зможе виносити рішення Європейський Суд проти Луценка, коли, не доведи Господь, суд в Україні усе таки винесе рішення проти мого сина попри наявні у мене докази замовлення кримінальної справи проти мого сина з метою врятувати від відповідальності суддю Оболоньського райсуду Києва Луценка, так-так, Олександра Луценка, а також судді Київського окружного адміністративного суду Ірини Васильченко тощо.
    Ви, фактично, позбавили мене права на звернення до Європейського Суду з прав людини. Я не заперечую, що у конкретній кримінальній справі проти посадової особи Луценка могли бути порушення з боку слідства та суду, але творити з нього борця з владою за справедливість влади і за чесні суди – цинізм.

    З повагою,
    В. Борківський
    14.03.2012

    Ось уже шість місяців як я надіслав цю заяву, але відповіді так і не отримав. Це є прямим доказом того, що і євро парламентарі та Європарламент не далеко втекли від наших суддів та різного роду чинуш. Висновок один: Проста людина нікому не потрібною Проста тому, що не накрала мішків бабла, не є злодієм. Тобто, накрав бабла – давай до нас в Європу, а не накрав – іди ти в жопу.

Comments are closed.

More in Новини, Події, Право, Політичні репресії
Спільна заява громадських організацій щодо захисту свободи мирних зібрань в Україні

Ми, представники громадських організацій та громадські активісти, об’єднані спільним інтересом щодо захисту свободи мирних зібрань в України, дійшли спільної згоди...

Close