“Такі книги дають натхнення і віру, що Україна буде!”

У Черкасах презентували нову книгу Юрія Горліса-Горського.

Її упорядник Роман Коваль зібрав під однією палітуркою всі відомі твори й спогади письменника (окрім “Холодного Яру”), а також низку документів про перебування Юрія Горліса-Горського в Армії УНР та в Карпатській Україні.

20 вересня 2012 р. в Черкаському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. Тараса Шевченка відбулася презентація нової книги Юрія Горліса-Горського “Ми ще повернемось!”. Презентували її письменник Роман Коваль та меценати видання, члени Історичного клубу “Холодний Яр” Олег та Леся Островські.

О 17.50 біля Драматичного театру – декілька десятків осіб. На вході двоє чоловіків у вояцьких одностроях доби УНР тримають малиновий прапор Вільного козацтва Холодного Яру та чорний прапор полку гайдамаків Холодного Яру, на якому вигаптувано “Воля України, або смерть”. Вони роздають запрошення на презентацію.

У фойє театру – виставка-продаж видань із серії “Отаманія ХХ століття”, серед яких і нова книга Юрія Горліса-Горського “Ми ще повернемось!”.

“Тут зібрані всі його твори. Дуже цікаво! Такі книги дають натхнення і віру, що Україна буде!” – каже 71-річний Валерій Маснюк. На ньому зелена футболка з написом “Я люблю українську мову”.

У театрі зібралося близько 200 осіб.

О 18.05 на сцену виходить кобзар Тарас Силенко. Він виконує пісню на слова Тараса Шевченка “Посіяли гайдамаки в Україні жито” (музика Віктора Захарченка).

“Холодний Яр у моєму житті – це не просто два слова.  Це моя прив’язаність, моя любов, моє життя, – починає презентацію Роман Коваль. – Я написав про боротьбу в Холодному Яру низку книг, зняв фільм про холодноярських отаманів та фільм про Горліса-Горського. І ось тепер ця книга”.

Упродовж двох годин черкащани пізнавали історію Визвольної боротьби. Із зали лунало: “Слава Україні! – Героям слава!”

“Така книга дуже потрібна і вона матиме добрий резонанс у цей час, коли стільки людей звертають увагу насамперед на речі матеріальні. І забувають, що свобода – найвища цінність. Свобода особиста та національна – саме ті цінності, за які боролося наше козацтво у всі віки. Книга пробуджує ці ідеали”, – зазначав у виступі професор кафедри літератури та компаративістики Черкаського національного університету Володимир Поліщук.

На вечорі звучало багато подяк на адресу подружжя Островських, які профінансували видання книги та вже четвертий рік спонсорують заходи з відродження пам’яті борців за волю України. “Це важливо для нас, – говорить Леся Островська. – Я лише 4 роки тому дізналася, що був такий славний період в історії України. Ми пишаємося тими, хто боровся за волю України”.

У Холодному Яру Островські створили музейно-етнографічний комплекс “Дикий хутір”, де діють експозиції, що розповідають про часи боротьби за незалежність України. Олег Островський спорудив храм Петра Калнишевського, їздив на Соловки, привіз землю з кладовища, де поховано останнього запорозького кошового.

“В 1920-ті роки в Холодному Яру на запит російською мовою була єдина відповідь – постріл, – сказав Олег Островський. – У відповідь на злодійський закон про мови ми відповіли цією книгою”.

“Золотошукач української слави” – так назвала Романа Коваля поетеса Валентина Коваленко, голова Черкаського обласної організації Національної спілки письменників України. “Якби отакі хлопці, які любили Україну, які не боялися віддати своє життя, зараз прийшли в Україну!..”, – висловила вона свою мрію.

Розповідаючи, що спонукало його дати саме таку назву книжці, Роман Коваль зачитав уривок розмови Юрія Горліса-Горського та Уласа Самчука, яка відбулася 1943 року в Рівному.

Горліс-Горський за­явив тоді Ула­су, що “спра­ву виз­во­лен­ня Ук­раїни не про­гра­но”. “Ех, бра­ти­ку! – ка­зав Юрій Ула­су. – Ніяка хо­ле­ра нас не зду­ши­ла і не зду­шить. Зро­зуміло, що після цієї, ви­бач, побєди ка­цап­ня за­де­ре но­са, але на­ша спра­ва не про­гра­на! Не про­гра­на! Ми ще повер­не­мось! Це пам’ятай!  Во­ни сю­ди прий­дуть – це факт. На­став­лять своїм ге­ро­ям і на­шим хо­лу­ям пам’ят­ників. Але ми повер­не­мо­ся і всі ті пам’ят­ни­ки зне­се­мо на смітник. Це ста­неть­ся!”

У залі цим словам аплодують.

Найжвавіше черкащани реагували на повстанські пісні, що “заряджають до бою”. Їх виконали барди з Києва Грицько Лук’яненко і Володимир Самайда. Ось назви пісень, які звучали в той вечір у Черкаському драматичному театру: “Десь за Дніпром гремить гроза”, “Нашо мене породила…”, “Скоростріл, куфайка…” та “Хто живий”.

А Тарас Силенко виконав пісню УПА “Зів’ялі квіти відійшли…“ та знамениту “Любо, братці, любо, братці, жить!”

По завершенні презентації люди поспішили в хол за книгами, а тоді – в чергу за автографом до Романа Коваля.

Сергій та Олена Попик купили три книги з серії “Отаманія ХХ ст”. “Для нас важливі ці книги, – сказав Сергій. – Деякі книги з цієї серії вже читали. Купуємо на подарунки і дітям”. У Сергія густа борода. Одягнений він у камуфльовані штани і футболку, взутий у військові черевики.

На презентації були присутні заслужений художник України Олександра Теліженко, режисер Сергій Проскурня, директор філіалу “Холодний Яр” заповідника ”Чигирин” Богдан Легоняк, редактор черкаської газети “Прес-Центр”, депутат Черкаської міської ради Микола Булатецький, який привітав упорядника та видавців з виходом  книжки, актор Юрко Прокопчук, що давно вже захоплюється творчістю Юрія Горліса-Горського, та немало інших відомих у Черкасах діячів та митців.

Роман Коваль роздавав автографи понад 40 хвилин. Дехто простягав на підпис по декілька книг. Останнім  в черзі за автографами стояв 59-річний Юрій Миколайович. Він придбав 4 книги. Книгу “Ми ще повернемось!” придбав і собі, і другові.

Юрко Прокопчук назвав Горліса-Горського українським авантюристом, ідеалістом та романтиком. На думку Романа Коваля, саме таких людей сьогодні бракує в Україні.

Наступного дня презентація книжки відбулася в Кіровограді, а наприкінці вересня її представлення заплановано на Закарпатті.

Захар КОЛІСНІЧЕНКО, Дар’я БУНЯКІНА

Черкаси

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут