В пам’ять по загиблих журналістів на Майдані запалало згарище свободи слова

16 вересня, в день дванадцятої річниці зникнення Георгія Ґонґадзе, люди знову, як і в минулі роки, зібралися на Майдані Незалежності, щоб вшанувати пам’ять Гії та ще 61 журналіста, які загинули в Україні за час незалежності.

О 19.30 учасники вшанування виклали підсвіченими кубами напис ГІЯ. На самих кубах були написані імена загиблих журналістів, а також такі загиблі в душах можновладців речі як “Совість”, “Честь”, “Правда”, “Справедливість” та ін. Були куби і з написами “Свобода слова” та “Україна”.

Учасники акції наголосили, що вбивство Ґонґадзе змінило обличчя країни, але так і залишається нерозкритим. На сьогодні засуджені лише безпосередні виконавці вбивства, а їх ватажок перебуває під судом і називає серед винних прізвища тих, про кого ми і так знаємо з плівок Мельниченка. Та всі вони й досі на волі. Всі живуть, не ховаючись і навіть не соромлячись. Один з них – Володимир Литвин – посідає крісло Голови Верховної Ради та знову балотується в народні депутати України, придушуючи опозиційну думку вже у своєму окрузі. Другий – Леонід Кучма – користується за рахунок платників податків всіма пільгами, які належать колишньому Президенту. Третій – Леонід Деркач – жирує на пенсію Голови СБУ, про розмір якої навіть не може помріяти пересічний чесний громадянин України, який ніколи нікого не вбивав.

На думку учасників акції, ці 12 років можна сміливо назвати роками політичного цинізму, який має не лише моральний, а й прикладний аспект. Сьогодні ми спостерігаємо, як затискається через правоохоронні органи та суди вільне слово, як охоронці народних депутатів та Президента б’ють журналістів, як відбираються ліцензії та зникають з ефіру неугодні владі засоби масової інформації. Все це – наслідки досі нерозкритого вбивства Георгія Ґонґадзе. І в цьому провина не лише політиків, але й суспільства, яке не бажає впливати належним чином на них.

Під час промови невидимого для присутніх ведучого, учасники акції запалили куби, утворивши таким чином згарище свободи слова. На згарище поклали червоні троянди, а також спалили у ньому планшети з портретами Л. Кучми, В. Литвина та Л. Деркача й написами “Він повинен сидіти за ґратами” на них.

Акція на Майдані Незалежності закінчилася згадуванням поіменно всіх 62 загиблих журналістів та хвилиною мовчання о 20.00, після цього учасники акції рушили до Адміністрації Президента, де спалили решту планшетів. Неспаленими залищились тільки планшети з контуром Георгія Ґонґадзе та написом “12 років цинізму. Скільки ще?”

Акції із вшанування пам’яті Георгія Ґонґадзе та всіх загиблих журналістів пройшли також у Харкові, Львові, Дніпропетровську, Рівному, Дрогобичі, Тернополі та Білій Церкві. В Коломиї в храмі Святого архистратига Михаїла (УГКЦ) відбулась панахида за всіма журналістами, які загинули за роки незалежної України, та молебень біля фігури Матері Божої (бульвар Лесі Українки).

Заходи проводились без партійної та організаційної символіки.