Останні новини

«Очима культури». Блоґ № 18. Ігор Костецький про самототожність і основи українсько-російських взаємин.

Хто читав бодай деякі фраґменти із розлогої (та аж ніяк не вичерпної) добірки літературознавчої та культурософської есеїстики Ігоря Костецького, яку я запропонував українському читачеві упродовж 2007 ta 2008 рр. на сторінках журналу «Кур’єр Кривбасу», той мав нагоду перконатися у насправді подиву гідних масштабові та глибині ерудиції цього блискучого, та досі недооціненого земляками літератора й мислителя.

Особлива насолода від читання есеїстики Костецького, значною мірою (бодай для мене), виникає як наслідок своєрідного поєднання наукового та розповідного (напівбелетристичного) стилів. Ці есеї написав витончений ерудит культуролог, але й водночас майстер пізньомодерністичної прози і «літератури факту» (як, приміром, знаменитого есею-повісті «Мій третій Рим» чи коротших творів подорожньої прози). В тих есеях строго науковий виклад (часто в руслі формалізму або празького структуралізму) майстерно інкрустований у живу й захопливо цікаву розповідь про творців, твори, концепції та життєві й історичні контексти.

У матерію своїх літературознавчих есеїв Костецький неодмінно вплітає особисті роздуми, гіпотези, враження і теорії, насамперед філософського й культурологічного характеру. А проте про питання злободенні (в тому й особисті), а зокрема й соціо-політичні він пише доволі рідко. Згадані в моєму телесюжеті тексти Костецького унікальні в тому сенсі, та, тим не менш, варті особливої уваги.

Правда, уривки його незавершеного автобіографічного есею, який мав бути частиною передмови до планованого 20-томного видання його творів, це текст глибоко філософський, і навіть важливе питання української національної самототожноті трактоване ним як доволі другорядний елемент глибшої проблеми містерії людської особистості як такої. Ось, для прикладу, випадковий фраґмент з того есею (увесь текст можна знайти в книжці зібраних творів Костецького «Тобі належить цілий світ». Київ: Критика, 2005).

«Я відчуваю, що можу все. Можу стати злочинцем, і можу стати праведником. Для мене, для людини це ніколи не запізно… Я є цілковита порожнеча, порожнеча від початку до кінця днів моїх. Те, що називається сьогодні і називатиметься взавтра “Костецький”, воно існує лише як сприйняття, сприйняття інших, але насамперед моє власне сприйняття. Я вільний дати рух феноменові Костецького або призвести його до безруху… Відчуття, що твоє тіло випадкове, що воно може кожної хвилини застопорити й відмовитися далі йти й відчувати – це либонь найжахливіше, найбездонніше з усього, що зазнає свідомість окремої людини. А разом з тим відчуття прірви, з якої нема виходу, має в собі найгострішу привабу, що з нею не зрівняється приваба слави, приваба багатства, приваба статі… Це солодке почуття порожнечі — адже саме з нього я можу довести наочно, що з нічого таки буває щось. Я спроможний вигадати для себе ім’я, його особливу транскрипцію, розписати наперед свій життєпис і вдосконалити його в минулому на власний смак і вподобу. З абсолютного ніщо постає величина, особистість, окреслена кріпким контуром. З прибраним ім’ям і біографією я стаю самотворною індивідуальністю, точнісінько за тим самим законом, за яким невиразна, збита в отару купа людей, прибравши ім’я і зробивши собі історію, стає нацією…»

Два розлогі есеї «Етюди українсько-російські» та «Етюди українсько-европейські», у яких-то автор приділяє велику увагу тим же самим питанням української самототожності, але вже в конкретному контексті соціо-політичних і культурних взаємин українців із Росією, з одного боку, та з Европою із другого, насичені такою масою роздумів та ідей (деякі з них вельми контроверсійні), що коротке і схематичне обговорення одного-двох ключових питань у моєму телесюжеті не може дати навіть приблизного уявлення про повний обсяг текстів та постулятів Костецького.

На жаль, оба ці тексти на даний час практично недоступні в Україні. «Етюди українсько-російські» були надруковані у 1953–54 рр. у редаґованому Костецьким знаменитому журналі «Україна і світ». «Етюди українсько-европейські», написані дещо пізніше (приб. 1956) ніколи не були оприлюднені і я розшукав їх в архіві письменника. Маю надію, що 2013 р. у сторіччний ювілей з дня народження Костецького вдасться видати новий збірник його творів, в якому оба цикли «етюд» обов’язково будуть поміщені.

Марко Роберт Стех. «ОЧИМА КУЛЬТУРИ». № 18. Ігор Костецький про українську самототожність.

Усі телепередачі «Очима культури» можна подивитися тут: на моїй сторінці на сайті КОНТАКТу.

Дякую за Вашу увагу! Щиро, Марко Роберт Стех

Продовження циклу «Очима культури» — телесюжет № 19 про загадковий документ нашої інтелектуальної історії «Історію Русів».

More in Новини, Відео, Культура, Наша історія, Освіта і наука
кремль
Россия поставила цель “любой ценой” заблокировать ассоциацию Украины с ЕС

Кремль поставил перед различными российскими ведомствами задачу, чтобы ассоциации Украины и ЕС не было. Никогда.

Close