Останні новини

«Очима культури». Блоґ № 22. Український мистець у Парижі: Михайло Андрієнко.

B22 1a Susak Myttsti Paryzha ukrУ виданні альбому Віти Сусак «Українські мистці Парижа. 1900–1939» (Київ: Родовід, 2010) позитивно вражає, по суті, все. Приємно вражає висока якість, а водночас читабельність самих текстів львівського мистецтвознавця, чиї дослідження маловідомих мотивів з історії нашої культури, а зокрема тих, які стосуються численної і, в багато чому, успішної «колонії» українських мистців у Парижі (насамперед у довоєнний час, коли місто було іще столицею світової культури), відомі більшості тих, які небайдужі до серйозних досліджень нашої культури ХХ ст. Чого ж варті, приміром, унікальні в українському мистецтвознавстві дослідження Сусак про мисткинь-українок в Парижі: «Cherchez les femmes a l’Ecole de Paris» (в часописі «Ї»), тощо.

Викликає естетичну насолоду (а зокрема ж на фоні далеко не завжди технічно ідеальних, вже й не кажучи про їх жалісну нечисленність, видань мистецьких альбомів в Україні) B22 1b Susak Myttsti Paryzha engвигадливе, елегантне графічне оформлення й висока поліграфічна якість книг. І нарешті вражає й те, що альбом вийшов у двох варіянтах: україномовному й англомовному, та ще й до того (а це вже справжнє і рідкісне свято для любителя української культури, який нащодень спілкується англійською!), що, на відміну від переважної більшості українських видань, які намагаються проникнути в англомовний простір спілкування, англійська мова «Українських мистців Парижа» справді звучить не лише грамотно, а й зовсім природньо для англомовного читача. У всьому цьому надзвичайно велика заслуга видавництва «Родовід», яке нещодавно видало ще й франкомовну версію книги (презентація відбулася 20 лютого 2013 в Парижі). Французької версії я ще не бачив, та переконаний, що й вона така якісна, як і дві попередні

А ось щойно Французький Інститут в Україні повідомляє про видання й презентацію в Парижі (20 лютого 2013) франкомовного видання монографії. Сподіваюся, що воно буде не менш якісним.

B22 2 Andriienko Mykhailo 2Тексти розділів, присв’ячених різним українським мистцям у Парижі (до яких, між іншими, — як на мене, дуже слушно, — Сусак зараховує і тих мистців з українських територій, які не конче вважали себе часткою української нації) будуть відкриттям навіть для тих, які про ці справи знають доволі багато. Для мене особисто одним із прикладів такого відкриття була інформація про ключову роль польського інтелектуала Станіслава Віткевіча (батька славнозвісного Станіслава Іґнаци Віткевіча, чи то пак Віткацого) у формуванні долі Михайла Бойчука. Адже виявляється (а цеї інформації я досі не бачив у жодного іншого дослідника), що саме Віткевіч, вражений талантом та харизмою молодого Бойчука, написав про нього рекомендаційного листа до приятеля, який був найдалекогляднішим (чи не до сьогоднішнього дня!) меценатом української культури в Галичині: митрополита Андрея Шептицького. І цей лист мав вагоме значення як для особистої долі Бойчука, так і, самозрозуміло, для українського мистецтва ХХ віку…

Всі описані в книжці Віти Сусак українські мистці, які (дехто тимчасово, а дехто мало не все життя) мешкали і працювали у столиці Франції (Архипенко, Грищенко, Хмелюк, Глущенко, Соня Делоне й багато інших) заслуговують на те, щоби стати героями окремих телесюжетів. Дасть Бог, я колись розповім про кожного із них окремо. На героя цього телесюжету я вибрав практично невідомого своїм землякам B22 3 AndriienkoNechytailo Mykhailo Young Couple in a Castle 1972видатного представника европейського аванґарду Михайла Андрієнка-Нечитайла. Родом з Херсону, цей нащадок козацького старшинського (а згодом дворянського) роду не тільки важливий як маляр-аванґардист, але й цікавий як прозаїк. При нагоді я хочу згадати важливу роль у пропагуванні творчості Андрієнка специфічно в українському середовищі Володимира Поповича, автора першої україномовної монографії та альбому про мистця («Михайло Андрієнко». Мюнхен, 1969).

А майстерну медатативну прозу Андрієнка, яку він у 60-х друкував у журналі «Сучасність», конче потрібно передрукувати в Україні. Щоби заповнити ще одну «білу пляму» на історичній карті нашої культури… Адже попри 20 років незалежності і попри факт, що в сьогоднішньому світі жодні соціо-політичні обмеження чи заборони не стоять українцям на дорозі до повноцінного пізнання власної історії та культури, ми таки, здавалося б, ніяк не спроможні від цих «білих плям» визволитися…

Марко Роберт Стех. «ОЧИМА КУЛЬТУРИ». № 22. Михайло Андрієнко-Нечитайло.


Marko Stech 2 small 2kontakt_logo (male)Усі телепередачі «Очима культури» можна подивитися тут: 
на моїй сторінці на сайті КОНТАКТу.

Дякую за Вашу увагу! Щиро, Марко Роберт Стех

Продовження циклу «Очима культури» — телесюжет № 23 про Володимира Винниченка і його роман «Поклади золота».

More in Новини, Відео, Культура, Наша історія, Освіта і наука
Директор полтавського драмтеатру освятить приміщення, коли вижене з нього диявола – художнього керівника

...

Close