Останні новини

maksymus. Голоси Донбасу

«Ой, красиво сбили хунтовский самолет, молодцы наши ДНРовцы».
Донецький хлопчик коментує падіння малайзійського авіалайнера.

Українську блоґосферу розірвало повідомлення дівчини з Тореза про «туш з Амстердама, а точніше, з поля». Нафарбована модною косметикою, щойно знятою з трупів, Катерина Пархоменко спокійно фотографується для друзів у блозі й розповідає в коментарях, що «багато речей по руках пішло, від пінцетів до одягу». Іноземне! А от «від усього українського мене просто нудить і жутко бісить», скаржиться мародерка.

Черговий раз ми почули Донбас і черговий раз жахнулися моральній прірві. А жахатися треба не їхньому, а нашому власному моральному становищу. Як ми можемо жити поруч з дикунами і не помічати їх, вважати це нормою? Адже не від хорошого життя місцеві мешканці кинулися негайно розтягувати дари неба, іноземні скарби, що щасливо звалилися до них у відповідь на молитви. Одяг, косметика, блискучі дрібнички, мобільні телефони, номери яких тепер відповідають родичам «східноєвропейськими голосами», кредитні картки, з яких можна зняти фантастичні для місцевих жебраків суми, дорогоцінний метал, що його можна здати перекупникам і, можливо, прожевріти ще сезон. Ці нещасні забиті й забуті люди, обкрадувані все своє життя місцевими феодалами, просто не можуть чинити інакше. Вони щасливі, що терористи збили літак. Мораль ситих і спокійних місць не для них, мораль не дозволила б таким людям виживати в тих злиденних умовах, в яких перебувають, а ніхто з решти світу їх навіть не пожалів. Ніхто ніколи не чув їхні щоденні людські трагедії. Тож вони і не мають ставитися до класово, етнічно, ідеологічно чужих мертвих якось інакше, ніж до своїх живих.

Почули Донбас? Якщо справді почули, то тепер знаєте, що треба робити. Військова антитерористична операція має закінчитися не тим, що українські війська звільнять міста від російських терористів і підуть собі, а жителі роздовбаних будинків продовжуватимуть харчуватися зі збирання уламків снарядів і техніки на металобрухт. Ця операція має закінчитися повною політичною й культурною інтеґрацією нещасного реґіону в Україну, а через неї і до всього величезного світу. Можливо, тоді, коли хоч трохи зміниться їхнє життя, коли копійчана голландська косметика не видаватиметься недоступними розкошами, і ця нещасна дівчина засоромиться свого теперішнього трофею.

http://maksymus.livejournal.com/

3 Comments on "maksymus. Голоси Донбасу"

  1. А стоит ли с ними жить? Чем больше слышу Донбасс – тем больше понимаю, им таки место в России! Это их менталитет, их мораль, их судьба!
    И никакой “промышленный потенциал” всего этого не стоит! Лучше поднимать промышленность с нуля, чем с Донбасса!
    На Волыни тоже нищета страшная, но я не представляю, чтобы полищуки так мародерствовали! Ну может пара человек, которых потом бы презирали! А тут… Все должны Донбассу, все виноваты перед Донбассом, все враги Донбасса, а тушь и брюлики – натовские трофеи.

  2. Говорят, что это фейк
    http://marina-yudenich.livejournal.com/1190844.html
    хотя на донцов как раз похоже

Comments are closed.

More in Новини, Суспільство, Записки
Очень часто в сми или просто в разговорах мелькает фраза “чеченские боевики на Донбасе”…

Я не чеченец но я искренне восхищаюсь этим народом и его культурой.А мой близкий друг-Чеченец (причем не простой а прямой...

Close